1.1.1 Структурний підхід

Значного поширення в ґрунтознавстві набуває структурний метод. Він дає змогу розкривати структуру, тобто будову складних об'єктів, які фор­муються з простіших, тісно пов'язаних між собою, а, отже, співіснуючих час­тин. В основі цього методу лежить принцип єдності просторового впорядку­вання ґрунтових ареалів різного рівня організації. Спираючись на специфі­ку ґрунтових тіл, особливості їхнього взаємозв'язку як між собою, так і з навколишнім середовищем, в основу виділення різних рівнів організації ґрунтового покриву треба покласти функціональні залежності (різних рів­нів), та процесуальні рівні, зумовлені типами геохімічної міграції елементів, потоками речовин, енергії та інформації між різними ґрунтовими тілами, які утворюють елементарні структури ґрунтово-географічного простору.

Концепція просторової організації ґрунтового покриву, яка побудована на системному підході, є системою поглядів на ґрунто­во-географічний простір як упорядковану сукупність ґрунтових аре­алів різного рангу, що зумовлені в своєму формуванні та розвитку еколого-географічними умовами території і мають визначену струк­туру (ґрунтового покриву), для якої характерні певні метричні й топологічні властивості. Метричні властивості пов'язані з кількісною ха­рактеристикою ґрунтово-географічного простору й передаються через по­няття площі, конфігурації, розчленованості ареалів, контрастності, що подаються як низка числових величин і коефіцієнтів. Топологічні властивості характеризують ґрунтово-географічний простір з якісного боку - го­ловними властивостями є безперервність, зв'язність, упорядкованість, орга­нізація та структура (за С.П. Позняк і Є.Н. Красега, М.Г. Кіт, 2003).

Рис. 1. Концепція просторової організації ґрунтового покриву.

(за С.П. Позняк і Є.Н. Красега, М.Г. Кіт, 2003).

ЕҐ - елементарний ґрунт, ҐІ - ґрунтовий індивідуум, ЕА-елементарний ґрунтовий ареал, ҐК - ґрунтова комбінація, ECA – елементарний структурний ареал, СҐП - структура ґрунтового покриву, ҐП - ґрунтовий покрив. t_s - момент спостережень, миттєвий перетин у часі; t - часовий тренд; t₀ - 0-момент; S - простір спостережень.

На сьогоднішній день основним завданням є дослідженні топології СҐП різних регіонів. У ландшафтознавстві під топологією розуміють на­прям, об'єктом вивчення якого – є диференціація природного середовища в середині ландшафту, вивчення його дрібних підрозділів й особливо ж еле­ментарних геосистем" (В.Б.Сочава, 1970).

Топологія СҐП як напрям у географії ґрунтів включає три аспекти дослі­джень:

а) картографування типологічних одиниць СҐП різного рівня органі­зації й аналіз картографічних моделей; б) вивчення функціональних взає­мовідносин між компонентами типологічних одиниць СҐП та самих оди­ниць з факторами ґрунтоутворення й диференціації ґрунтового покриву у межах екосистем; в) вивчення ґрунтових та геохімічних режимів, динаміки типологічних одиниць СҐП як функціонально-цілісних систем.

Отже, топологія СҐП вивчає просторову організацію, функціону­вання і динаміку невидимої оку мозаїки, що закономірно повторю­ється, та елементарні частинки якої пов'язані потоками речовин і енергії.