5.9 Оформлення ґрунтових карт

При оформленні ґрунтових карт необхідно, щоб карта була не тільки точною в зображенні виділених ґрунтів, але і наочною, виразною. Якщо карта не наочна, тобто не дає чіткого уявлення про специфіку ґрунтового покриву місцевості, то вона буде дуже незручна і в науковому, і в практичному використанні. Вдало підібрані умовні знаки вирішують успіх наочності і виразності ґрунтових карт будь-якого масштабу.

Важливе значення має правильне, економне і відповідне розташування заголовка карти, підписів, пояснень, експлікації (класифікації) ґрунтів та ін. Всі підписи пояснень і заголовки, за винятком назв річок і каналів, необхідно розташовувати паралельно верхньому обрізу листа.

У заголовку (картуші) ґрунтової карти вказується найменування дослідженої території (господарство, район, область), наприклад: «Ґрунтова карта землекористування сільськогосподарської артілі «Україна» Рівненського району Рівненської області». Нижче за цей напис, указуються дрібним шрифтом масштаб карти, укладач і рік складання. У нижній частині карти розміщується експлікація, в якій необхідно передбачити відповідного розміру колонки або графи для умовних знаків, найменувань ґрунтів, механічного складу ґрунтів, материнських порід, умов залягання по елементах рельєфу, площі в гектарах і відсотках. Найбільш прийнятною формою експлікації для ґрунтових карт крупного масштабу є наступна:

Умовні знаки-ілюміновка, індекси	Найменування ґрунтів	Материнська порода	Рельєф	Площа
				га	%
Чп	Чорноземи південні малогумусні важкосуглинкові	Лесовидна	Плато	55350	24

На дрібномасштабних ґрунтових картах експлікація може бути представлена тільки умовними знаками і назвами ґрунтів, а саме:

Ч^п — Чорноземи південні малогумусні важкосуглинкові на лесовидних породах.

Форма і повнота експлікації встановлюються ґрунтознавцем залежно від цілей досліджень, масштабу карти і складності ґрунтового покриву.

У експлікаціях ґрунтових карт господарств бажано показувати потужність гумусових горизонтів, ступінь окультуреності ґрунтів і їх придатності для подальшого використання, тобто генетико-виробничі і агрономічні властивості ґрунтів.

5.10 Умовні знаки та ілюміновка ґрунтових карт

При виборі умовних знаків для ґрунтових карт, їх ілюміновка (розфарбовування ґрунтових контурів) дослідник повинен прагнути якомога повніше розкрити основний зміст складеної карти і підвищити її наочність і доступність. Умовні знаки повинні бути змістовні, виразні, красиві і прості.

Перш за все, слід уникати на карті великої кількості яскравих фарб оранжево-червоного кольору, не властивого забарвленню верхніх горизонтів більшості ґрунтів. Ілюміновка повинна сама говорити про природу ґрунтів, виділених на карті. Не можна допускати на ґрунтових картах, різких меж в забарвленні між ґрунтами одного типу, тобто близьких по своєму генезису. Для того, щоб витримати певну стрункість в ілюміновці карт і щоб вона не була випадковою, а говорила про генезис і властивості ґрунтів, ґрунтознавцю слід, перш ніж приступити до розфарбовування карт, мати перед собою прийняту класифікацію ґрунтів і скласти (краще спільно з креслярем) шкалу фарб, в основу якої покласти забарвлення верхніх горизонтів ґрунтів дослідженої території.

Питання про ілюміновку ґрунтових карт повинне у кожному конкретному випадку розв'язуватися по-різному, оскільки це залежить не тільки від кількості виділених класифікаційних ґрунтових одиниць, але і від «оснащеності», навантаження ґрунтової карти іншими показниками. Слід відмітити, що надмірне «оснащення» ґрунтової карти всілякими показниками знижує її наочність і значно утрудняє використання.

Слід відмітити, що за наявності буквених індексів набагато повніше і легше оцінити ґрунтову обстановку будь-якої частини карти будь-якого масштабу; ця система дозволяє також значно продуктивно зіставляти і зводити ґрунтово-картографічні матеріали різних масштабів.

Основні буквено-цифрові індекси для позначення ґрунтів

1. Для позначення типів ґрунтів

П – Підзолисті;

Пб – Підзолисто-болотні;

Дг – Дерново-глеєві;

Дк – дерново-карбонатні;

Лб – Бурі лісові;

Лс – Сірі лісові;

Ч – Чорноземи;

Чл – Лучно-чорноземні;

К – Каштанові;

Кл – Лучно каштанові;

С – Сіроземи;

Чр – Червоноземи;

Б – Болотні;

Сд – Содові;

Сн – Солонці;

Ск – Солончаки;

2.Для позначення підтипів ґрунтів – Торфові;

пт – Перегнійно-торфові;

п – Перегнійні;

д – Дернові;

г – Глеєві;

оп – Опідзолені;

в – Вилугувані;

ок – Залишково-карбонатні;

к – Карбонатні;

сд – Осолоділі;

сн – Солонцюваті;

ск – Солончакуваті.

5.9.1 Умовні позначення механічного складу ґрунтів

Іноді на ґрунтових картах для позначення ступеня солонцюватості, солончакуватості, заболоченості і процентного складу ґрунтів, що входять до ґрунтового комплексу, використовують всілякі геометричні фігури — трикутники, квадратики, та інші чисто технічні або топографічні умовні знаки, які більше підходять для позначення тригонометричних пунктів, нафтових свердловин, будівель, але ніяк не ґрунтів; на ґрунтовій карті подібного роду технічні знаки «мертві» і не підвищують наочність карти, а навпаки, знижують її.

Кількісна участь ґрунтів, що входять в комплексний контур, краще всього відображати не позамасштабними значками, а числами. Наприклад: ґрунтовий контур, в якому на частку чорноземів південних малогумусних, солонцюватих Ч₁^сн доводиться 65%, а солонців (Сн) —35%, можна позначити таким змішаним буквено-цифровим індексом: Ч₁^сн/65 С_н/35

В цьому випадку, тому хто читає карту, немає ніякої необхідності звертатися до списку умовних знаків, а досить тільки знати значення для даного випадку Ч₁^сн і С_н.

Описаний метод дає можливість позначити на ґрунтовій карті будь-який комплексний ґрунтовий контур, будь-яке поєднання ґрунтів, без введення додаткових позамасштабних значків. Цим самим значно скорочується список умовних знаків, оскільки характер комплексу наголошується буквеними індексами, а кількісна (процентна) участь тих або інших ґрунтів в комплексі виражається в знаменнику відповідним числом.

В таблиці 8 наведені деякі умовні знаки, що використовуються на ґрунтових картах.

Далі слід зазначити, що наочність ґрунтових карт дуже часто страждає від перевантаження: окрім ґрунтів, на карті показують і чинники ґрунтоутворення (межі геоморфологічних районів, глибини ґрунтових вод і ін.), які, хоч і збагачують карту новими додатковими даними, але разом з тим знижують її наочність, читаність. При рішенні питання про показ на ґрунтовій карті геоморфологічних та інших контурів слід ретельно зважити всі «за і проти». Додаткові, не чисто ґрунтові показники, слід зображати на ґрунтовій карті тільки в тому випадку, якщо вони не перенавантажують карту, не знижують її наочності.

Таблиця 7