5.5 Застосування інструментальної вибіркової топографічної зйомки при картуванні ґрунтів

На тих ділянках, де до початку ґрунтових робіт не було вертикальної зйомки, слід визнати бажаним, разом з пікетажем застосовувати інструментальну зйомку. В деяких випадках вона може з успіхом замінити суцільну вертикальну зйомку, і якість ґрунтових робіт не буде знижено. Важливо, щоб топограф і ґрунтознавець працювали спільно і щоб топограф центрував свою роботу навколо «ґрунтової топогеографії». Він інструментально знімає і наносить на план складніші елементи рельєфу (якщо в цьому є необхідність), проводить скорочену топографічну зйомку, що дає загальне уявлення про рельєф території ділянки, і при необхідності — детальнішу зйомку, а також наносить всі потрібні розрізи. В результаті своєї роботи топограф надає в розпорядження ґрунтознавця план ділянки з нанесеними на ньому розрізами і даними вертикально-смугової топографічної зйомки. Практика ґрунтових досліджень показала, що в середньому на одну ділянку площею в 100 га потрібно чотири дні для виконання всіх необхідних робіт.

Як зазначалось вище, топограф повинен свою роботу проводити одночасно з ґрунтознавцем, але можливі і виключення. Наприклад, зарубка розрізів, вибірково-топографічна зйомка можуть проводитися топографом без участі ґрунтознавця і лише уточнення деяких важливіших, з погляду ґрунтознавця, елементів мікрорельєфу і ґрунтових меж проводиться ними спільно.

Іноді складність ґрунтового покриву (рис. 14) і масштаб зйомки не дозволяють ґрунтознавцю показати на ґрунтовій карті межі переходу між всіма ґрунтами, які зустрічаються на обстеженій території. В таких випадках ґрунтознавець наносить на карту контури поєднань або комплексів ґрунтів. В районах з складним комплексним ґрунтовим покривом, наприклад, в східно-посушливих районах з каштановими ґрунтами в комплексі з солонцями, бажано виділяти контури з кількістю солонців менше 10%, 10—25%, 25—50% і більше 50%. .

Для визначення відсотка солонців в комплексі рекомендується користуватися крокомірним методом або методом вибіркових майданчиків.

Рис.14. Ґрунтовий комплекс каштанової зони за М. П. Воскресенським:

1 — темно-каштанові ґрунти, 2 — темні ґрунти запа­дин, 3 — солонці

5.6 Крокомірний метод визначення кількості солонців в комплексі найбільш простий і найчастіше застосовується при ґрунтовій зйомці для визначення процентного співвідношення тих або інших ґрунтів, що становлять ґрунтовий комплекс. Суть даного методу полягає в тому, що найбільш характерна частина території з комплексним ґрунтовим покривом перетинається дослідником декількома ходовими лініями, протяжністю приблизно в 100—200—500 кроків. Ґрунтознавець, рухаючись по вибраному ним напряму ходової лінії, послідовно вимірює кроками, плями солонців, або інших ґрунтів, що зустрічаються йому на шляху проходження, підсумовує число кроків, які припадають на кожен компонент комплексу, і в кінцевій зупинці ходової лінії обчислює процентне їх співвідношення. Наприклад, перший хід, протяжністю в 500 кроків, показав, що солонців припало на частку 75 кроків, тобто 15%, а в другому ході в 500 кроків на долю солонців, довелося 65 кроків, тобто 13%. Звідси кількість солонців в комплексі в середньому рівне 14%.

Якщо дуже великі відхилення процентного співвідношення солонців першої і другої ходових ліній від середньої величини, то необхідно збільшити кількість ходових ліній.

Оскільки плями солонців бувають різної конфігурації (взаємне розташування і зовнішні межі плям), то і напрям подальших ходів (крокомірних ліній) бажано орієнтувати перпендикулярно до попереднього ходу з таким розрахунком, щоб мати можливість виміряти плями солонців по їх ширині і довжині.

Цей метод застосовується тільки у тому випадку, коли плями солонців або інших ґрунтів добре відрізняються від зональних ґрунтів по характеру поверхні (забарвленню, тріщинуватості, структурі) або рослинності.