5.2.2 Значно важче визначати межі ґрунтів при неясних, поступових, таких, що ледве піддаються спостереженню, пере

ходах між ґрунтами, і, відповідно, при неясно виражених змінах рельєфу або рослинності.

Якщо не спостерігається різкої зміни рельєфу, рослинності і, відповідно, ґрунтів, то в цьому випадку межу між ґрунтами визначають методом зближення — встановлення межі за даними, головним чином, напів’ям або прикопок в проміжку між ними.

Суть методу зближення показана на рисунку 13. Допустимо, що на порівняно рівній ділянці з більш менш однорідним рослинним покривом дослідник виявив два різні ґрунти: «А» і «В»: розріз № 1 — грунт «А» а розріз № 2 — грунт «В».

При цьому неможливо по характеру рівної поверхні, хоча б приблизно намітити межу переходу (зміни) ґрунту «А» в грунт «В».

Дослідник в цьому випадку закладає розріз або напів’яму № 3 посередині між розрізами № 1 і № 2. Якщо розріз № 3 показав наявність ґрунту «В», то межу переходу ґрунтів, що цікавлять нас, слід шукати на відрізку між розрізами № 3 і № 1. Цей відрізок ділять навпіл і посередині закладають розріз № 4—5. Якщо в розрізі

Рис.13. Схема мікропрофілю по лінії А — В:

х — ґрунтові розрізи, а—природна і в — штучна

межі між ґрунтами

№ 4—5 виявлена наявність ґрунту «А» і відстань між розрізами № 3 і № 5 не перевищує точність нанесення ґрунтових меж, відповідно масштабу зйомки, то дослідник проводить межу між ґрунтом «А» і ґрунтом «В» посередині відрізка між розрізами № 3 і

№ 5. Це і буде межа між ґрунтами, що цікавлять нас.

Встановлювати ґрунтові межі методом зближення рекомендується тільки у тому випадку, коли ґрунтознавець дійсно не має можливості помітити корелятивний зв'язок між ґрунтами і умовами ґрунтоутворення.

5.4 Уточнення ґрунтових меж при крупномасштабній ґрунтовій зйомці.

При складанні ґрунтових карт в дуже крупному масштабі (1:2000), коли доводиться встановлювати межу між ґрунтами з точністю до 5—10 м, слід широко користуватися для уточнення ґрунтових меж буром системи ґрунтознавця С. Ф. Неговелова. Цей бур-щуп дозволяє без особливої витрати часу і зусиль брати зразки ґрунтів до глибини 1—2 м. При картуванні ґрунтів буріння в деяких випадках може замінити напів’ями і прикопки, що, природно, скорочує засоби і час картування.

Бур-щуп дозволяє добре прослідкувати потужність гумусових горизонтів, карбонатність, сульфатність, щебенюватість, оглеєння і ряд інших ознак ґрунтів, необхідних для картографічної зйомки великої точності.

5.4.1 Уточнення ґрунтових меж за допомогою поверхневих зразків.

Перевірка і уточнення ґрунтових меж за допомогою поверхне-

вих зразків можливі у тому випадку, коли морфологічні ознаки верхніх горизонтів (забарвлення, структура, механічний склад і т. п.) піддаються картуванню.

Перш ніж застосовувати цей метод, необхідно точно встановити, чи спостерігається різниця в орних горизонтах ґрунтів, що підлягають картуванню. Якщо два ґрунти різні за основними морфологічними ознаками (потужність горизонтів скипання, ущільнення горизонту і т. д.), а орні горизонти у них однакові, що дуже часто буває, то уточнення ґрунтових меж за допомогою поверхневих зразків проводити не можна.

Цей метод дає позитивні результати в тому випадку, якщо картуються ґрунти, різні по генезису і механічному складу, і, якщо ця відмінність виражена не тільки в глибоколежачих горизонтах, але і в гумусовому горизонті.

Техніка методу. Потрібно встановити з точністю до 5 м межу ґрунтів, що розрізняються між собою по механічному складу або забарвленню. Для цього по прямій лінії, перпендикулярній до передбачуваної (перспективної) ґрунтової межі беруться поверхневі зразки через 20 м і послідовно укладаються в особливий пенал — довгастий ящик завдовжки в 100 см і шириною 1,5 см, розділений поперечними планками на 10 осередків. Зразки беруться середні з орного горизонту, масою близько 10 г і поміщаються по ходу маршруту в осередки. Пункти відбору зразків відмічаються на плані крапкою з номером, що відповідає нумерації в ящику. Кількість таких профілів, перпендикулярних до уявної ґрунтової межі, і відстань між ними встановлюються ґрунтознавцем на місці, в полі, залежно від строкатості ґрунтового покриву. Зібраний таким чином матеріал доводиться до повітряно-сухого стану, порівнюється між собою, і результати його перегляду переносяться на карту.