4.7 Відбір ґрунтових зразків

Зразки ґрунтів беруться з повних (основних) розрізів, іноді з напів’ям і прикопок. З одного повного розрізу завглибшки близько 2 м слід узяти від 4 до 6 і більше зразків. До відбору зразків треба віднестися зі всією серйозністю і брати їх не механічно, через довільно-вибрані проміжки, а строго по генетичних горизонтах. Схема відбору ґрунтових зразків приведена на рисунку 11.

Відбір зразків ґрунту, для уникнення засмічення стінки ґрунтового розрізу, проводиться обов'язково від низу до верху за ґрунтовим профілем. Товщина зразка — близько 10 см. Маса зразка для аналізів — від 0,5 до 1кг. Якщо потужність горизонтів менше 10 см, що часто буває в гірських умовах, то зразки ґрунту беруться майже на всю товщу горизонту, декілька см відступаючи від його верхньої і нижньої меж, з таким розрахунком, щоб не захопити перехідної частини ґрунту від одного горизонту або підгоризонту до іншого. Взагалі, зразки ґрунту слід брати не дуже близько до меж переходу між горизонтами. Кращим місцем для відбору ґрунтового зразка є середня найбільш характерна частина горизонту або підгоризонту.

В

Рис. 11. Місця відбору зразків грунтів по генетичним

Горизонтам

ологі зразки і зразки з легкорозчинними солями спочатку необхідно загорнути в пергамент, а після в обгортувальний папір. При першій же нагоді всі зразки повинні бути добре просушені. Далі всі зразки одного розрізу (якщо вони сухі) упаковують в один великий лист обгортувального паперу і міцно пов'язують шпагатом. Зверху на обгортувальному папері пишуть хімічним олівцем номер розрізу, його географічне положення. Зразки, узяті в мішечки і папір, вкладаються в спеціальний рюкзак або ящик для зразків.

Іноді, крім індивідуальних зразків, що взяті з розрізів строго по генетичних горизонтах, доводиться брати для аналізів, так звані, змішані зразки, які необхідні для складання різних картограм: кислотності ґрунтів, вмісту в ґрунтах рухомих форм фосфору і калію в районах вапнування та інтенсивного застосування добрив. Змішаний зразок складається з 5 ґрунтових проб, узятих з пробного майданчика розміром 100—400 м², і повинен бути по-можливості, однорідних ґрунтів та рослинності типової для земельної ділянки, що характеризується, площею не більше 10 га. Місця пробних майданчиків бажано поєднувати з пунктами ґрунтових розрізів і, більш-менш рівномірно, розподіляти на території, що вивчається.

4.8 Техніка відбору ґрунтових монолітів

Монолітом називається вирізана в непорушеному стані призма ґрунту глибиною 1 м, шириною 20см і товщиною в 5—10 см.

Для відбору моноліту потрібно викопати яму більших розмірів, ніж звичайно. На прямовисній стінці вирізують великим ножем прямокутну призму, відповідну внутрішнім розмірам монолітного ящика. Далі, на вирізану призму ґрунту обережно насовують раму монолітного ящика і після очищення надлишку ґрунту, що виходить з ями, пригвинчують дно ящика (прибивати його цвяхами не можна, оскільки при цьому моноліт руйнуватиметься і все доведеться робити знову). Коли дно ящика пригвинчене, приступають до поступового відрізування і підкопування монолітної призми по боках і відвалу його від стінки ґрунтового розрізу на себе. В цей час краще всього нижню частину моноліту з ящиком притискувати коліном до стінки розрізу, а верхню — поступово відсовувати від стінки. Після цього моноліт виймають з ями, очищають від надлишку ґрунту і, забезпечивши етикеткою з вказівкою номера розрізу, назви ґрунту і його місце розташування, пригвинчують кришку ящика. На ній також слід написати номер розрізу, звідки взятий моноліт (район, номер поля) і назва ґрунту.