1. Вступ до «картогафії ґрунтів»

1. Методологічні підходи в картографуванні ґрунтів

Ґрунтові карти - важлива складова інформації про навколишнє середови­ще, екосистеми та біосферу загалом, оскільки дають уявлення про ґрунто­вий покрив як про компонент екосистеми та об'єкт сільськогосподарського виробництва.

Картографування ґрунтів на сучасному етапі розвитку ґрунтознавства досягло значних успіхів. Крупномасштабне картографування ґрунтів прове­дено майже на всій площі сільськогосподарських угідь. Використання висо­коякісної планової основи, що включає аеро- та космічні знімки, підвищило точність ґрунтових карт. У той же час простежується значний розрив між досягненнями картографування ґрунтів та практичною їх реалізацією. Віддача від впровадження матеріалів ґрунтового обстеження в сільськогос­подарське виробництво залишається низькою через низку об'єктивних та суб'єктивних причин. Практично всі роботи ґрунтознавців з картографу­вання ґрунтового покриву пов'язані з замовленням різних уста­нов, які використовують матеріали обстеження ґрунтів для планування ви­робництва, розробки різноманітних пропозицій і проектів. У цьому на­прямку ґрунтово-картографічні дослідження відіграють свою позитивну роль. Водночас безпосереднє використання ґрунтових карт більшістю землекористувачів за­лишається на низькому рівні. Причиною цього в багатьох випадках є недос­татня ґрунтова та агрономічна підготовка фахівців і, головне, схематичність та неконкретність пропозицій з раціонального ведення господарства, які часто носять загальний характер.

У системі планово-картографічного забезпечення виробничих одиниць особливе значення має ґрунтова карта, ефективності використання якої можуть сприяти інші види спеціальних досліджень та складені на їхній основі допоміжні карти й картограми.

О б'єктом картографування при складанні ґрунтових карт є ґрунт. Значення таких карт дуже велике, оскільки вони є фундаментом та стратегічною засадою при плануванні сільського господарства (В.О.Таргульян, І.А.Соко­лов, 1978). Але для практичних цілей конкретної сьогоденної оперативної праці неоціненними можуть бути карти ґрунту у вигляді кар­тограм окремих важливих у агрономічному плані властивостей ґрунтів. Ці картограми складають через певні проміжки часу.

До ґрунтових карт виробничих одиниць агропромислового комплексу, які складають не менше як на 10-15 років, ставлять особливі вимоги щодо точнос­ті та кількості поданої інформації. На сучасному етапі розвитку картографу­вання ґрунтів точність та інформативність великомасштабних ґрунтових карт підвищується за рахунок використання високоякісних планових матеріалів (аерофотознімків та аерофотопланів з нанесеними горизонталями) та методів картографування, які дають можливість показати на картах структуру ґрунто­вого покриву (СҐП). Тому комплексність у вивченні фак­торів ґрунтоутворення - це необхідна передумова точності карт ґрунтів, а, значить, і ефективності їхнього використання в сільському господарстві.

В картографуванні ґрунтів склалася ситуація, коли на ґрунтових картах показують просторові відділи, які так чи інакше супроводжуються характе­ристиками окремих метричних і топологічних властивостей цих виділів, а всі оцінки та пропозиції розробляються, виходячи переважно з властивостей ґрунту як природно-історичного тіла, що має профільну будову, поширю­ються на систематичну одиницю ґрунту. Проте, спеціаліст на практиці має справу з гетерогенним ґрунтово-географічним простором у вигляді окремо­го поля або сівозміни. Отже, вся якісна та кількісна характеристика ґрунтів і ґрунтового покриву має бути орієнтована на просторовий відділ. Від­повідно й усі пропозиції мають розроблятися не для ґрунтових класифіка­ційних одиниць, а для окремих полів чи ділянок, згрупованих за параметра­ми, які характеризують СҐП.