4.4 Закладання і розподіл ґрунтових розрізів на місцевості

Вибір місць для закладання ґрунтових розрізів (повних, напів’ям, прикопок), їх правильний розподіл на обстежуваній території — справа дуже відповідальна, і до неї потрібно віднестися дуже уважно.

Перш за все, дослідник повинен найретельнішим чином оглянути і перевірити ступінь однорідності рельєфу і рослинності тієї частини місцевості, для характеристики ґрунтового покриву якої намічається ґрунтовий розріз. Розріз необхідно закладати в найбільш характерному місці обстежуваної території.

При визначенні місць ґрунтових розрізів необхідно керуватися наступними правилами:

1. місця розрізів треба цілком погоджувати з рельєфом і станом рослинності;

2. кожен новий елемент рельєфу повинен бути охарактеризований своїм основним розрізом;

3. чим спокійніший і однорідніший рельєф ділянки, тим менше на даній площі можна намічати розрізів, і навпаки;

4. розрізи слід розташовувати так, щоб досліднику зручно було виконувати маршрути. При цьому відмітимо, що ґрунтові розрізи не повинні закладатися близько до доріг, поряд з узбіччями канав, в нетипових для території, що вивчається, мікропониженнях, в місцях колишніх військових споруд — окопах, бліндажах і т.п.

На вибраному для ґрунтового розрізу місці копають яму (розміром 0,8х1,5х2,0 м), так, щоб три стінки її були прямовисні, тобто вертикальні, а четверта — зі сходинками; передня «лицьова» стінка, яка призначається для вивчення ґрунтового розрізу, повинна бути звернена до сонця. Ґрунт з ями необхідно викидати на довгі бічні сторони, але у жодному випадку не у бік «лицьової» стінки, оскільки це призводить до її «забруднення» і навіть до руйнування верхньої частини ґрунтового розрізу.

Копаючи ями, корисно відкласти недалеко від розрізу по одному зразку ґрунту з кожного горизонту для додаткового перегляду і вивчення забарвлення, структури новоутворень та інших ознак ґрунтів.

Коли яма готова, дослідник повинен, в першу чергу, визначити характер ґрунтотворної породи, її механічний склад, засолення, ступінь зволоження і взяти зразок материнської породи для подальшого вивчення або аналізу, оскільки надалі, при препаруванні, нижня частина «лицьової» стінки і дно ями будуть не тільки засмічені, але і частково засипані ґрунтовою масою, що обсипається, з верхніх горизонтів. Після цього «лицьову» освітлену сонцем стінку гладко очищають лопатою і одну — праву половину стінки препарують стамескою або саперною маленькою лопаткою, для того, щоб краще розглянути морфолого-генетичні ознаки ґрунту, а другу — ліву половину стінки залишають в гладко зачищеному вигляді для порівняння і контролю. Потім ґрунтознавець приступає до вивчення морфолого-генетичних ознак ґрунту і опису ґрунтового розрізу.

4.5 Загальні вказівки про реєстрацію ґрунтових розрізів їх морфолого-генетичної характеристики і ведення ґрунтових щоденників

Відомо, що в полі можна вивчати і визначати властивості ґрунтів, давати їм назви по зовнішніх, так званих морфолого-генетичних ознаках, бо ці ознаки відображають внутрішні властивості ґрунту, його життя.

Як зазначавав Н. М. Сибірцев, морфологічні або зовнішні властивості ґрунтів часто настільки характерні, що по них можна дізнатися або визначити ґрунти подібно до того, як ми визначаємо який-небудь мінерал, рослину або тварину. За морфолого-генетичними ознаками можна читати історію розвитку ґрунту, з'ясувати її генезис і до певної міри встановити агрономічну цінність ґрунтів. Тому при вивченні ґрунтів в полі і морфологічному описі ґрунтового розрізу дуже важливо правильно «прочитати» ґрунтовий розріз, його «обличчя», в якому відображені, як в дзеркалі, життя і природні якості ґрунту.

Для опису ґрунтових розрізів рекомендуються різні форми польових ґрунтових щоденників або журналів в щільній палітурці. Дослідник, залежно від характеру і мети роботи, повинен до виїзду в поле вибрати або сам скласти найбільш прийнятну для його роботи форму ґрунтового щоденника. Нижче дається зразкова форма щоденника. Техніка і послідовність робіт при вивченні і описі ґрунтового розрізу і веденні щоденника наступні:

1. Записати номер, дату і географічне положення розрізу, відзначити характер рельєфу, точно вказати на якому елементі рельєфу зроблений розріз, описати угіддя і його стан, рослинність (склад, густина і стан), стан поверхні (заболоченість, грудкуватість, тріщинуватість, засоленість, каменистість та інші характерні особливості), дати агрономічну оцінку ґрунтів з урахуванням даних про їх сільськогосподарську цінність і спостережень місцевого населення, відзначити розкриті материнські і підстилаючі породи і глибину ґрунтових вод, якщо вони виявлені. Визначити місцеположення розрізу і його прив'язку до основних елементів ситуації, що є на топографічній основі, позначити особливими умовними знаками місце розрізу на карті з вказівкою його номера. Ознайомлення з рельєфом, рослинністю, її станом і іншими характерними особливостями ділянки, на якій зроблений розріз, проводиться за той проміжок часу, який необхідний робітнику для розкопки призначеного до вивчення розрізу, тобто близько 2 годин.

2. Визначити глибину і характер скипання ґрунту від 10-процентного розчину хлоридної кислоти. Для цього на свіжо-препарованій «лицьовій» стінці розрізу закріплюється клейонковий сантиметр так, щоб нуль співпав з поверхнею ґрунту, і послідовно від низу до верху капають з маленької піпетки на грунт соляну кислоту, яка за наявності карбонатів кальцію дає «скипання» різної інтенсивності (слабке, середнє, сильне або бурхливе). Глибина і характер скипання відразу ж записуються в ґрунтовий щоденник. У тій частині стінки, де визначалася глибина і характер скипання від хлоридної кислоти, зразки ґрунтів для аналізу брати не можна.

3. Визначити загальну потужність гумусових горизонтів і кожного горизонту і підгоризонту ґрунтів окремо з подальшим, можливо докладним, вивченням їх морфолого-генетичних ознак, механічного складу, фізичних властивостей і інших особливостей (забарвлення, структура, вологість, щільність, шпаруватість, новоутворення, включення, коренева система, характер переходу одного горизонту в іншій). Зробити відповідні записи в ґрунтовому щоденнику.

4. Для повнішої характеристики ґрунтів провести деякі прості хімічні аналізи (визначення рН, хлористих і сірчанокислих солей, наявність заліза, соди, тощо) і визначити деякі фізичні властивості (вологість, щільність тощо), що не вимагають складного устаткування.

5. Дати польове визначення ґрунту, встановити його сільськогосподарську і лісокультурну цінність, намітити межі його розповсюдження на території, що вивчається, і, нарешті, взяти ґрунтові зразки для аналізів, а при необхідності і моноліт.

Ґрунтові розрізи після їх вивчення, опису і відбору зразків повинні бути закопані. При цьому закопувати його необхідно в зворотній послідовності: закидати до ями ґрунтову масу спочатку нижніх горизонтів, а потім перегнійних горизонтів, щоб на поверхні і біля закритого розрізу не залишалося маси з глибоких горизонтів —материнської породи.