4.2 Виїзд в поле і рекогносцировочне ознайомлення з територією, що підлягає ґрунтовим обстеженням

Рекогносцирувальні ґрунтові дослідження проводяться з метою загального ознайомлення з умовами ґрунтоутворення, найголовнішими ґрунтами району дослідження, їх генетичними особливостями, і деякими агровиробничими властивостями, географією і прийомами освоєння місцевих ґрунтів. При цьому ґрунтово-географічні профілі повинні перетнути всі найхарактерніші і обширні форми та елементи рельєфу (вододіли, схили різної експозиції і крутизни, тераси, заплави річок) з таким розрахунком, щоб мати уявлення про основні типи, підтипи і види ґрунтів, рослинний покрив, культуру землеробства і ступінь освоєння території. Рекогносцирувальні обстеження залежно від складності природно-економічних умов, площі і масштабу детальної (суцільної) ґрунтової зйомки, можуть продовжуватися 3-5 днів (якщо рекогносцировка проводиться на території окремого господарства) або місяць і більше (при рекогносцировці великого району або групи районів). В процесі рекогносцировки необхідно перевірити якість топографічної основи, тобто звірити карту з місцевістю, встановити основні типи ґрунтів, уточнити номенклатуру і робочу класифікацію ґрунтів, перевірити достовірність ґрунтово-картографічного матеріалу попередніх років, намітити календарний план детального, суцільного ґрунтового обстеження території.

Слід відмітити, що попереднє рекогносцирувальне обстеження місцевості набагато полегшує роботу ґрунтознавця при подальшому детальному ґрунтовому дослідженні і картуванні ґрунтів. Недооцінка ж попереднього ознайомлення з місцевістю, як правило, призводить до зниження темпу, а іноді і якості подальших ґрунтових робіт і підвищує їх вартість. Полегшує рекогносцировку місцевості участь в ній місцевих фахівців: вчителів-краєзнавців, агрономів.

4.3 Техніка польового ґрунтового дослідження. Типи ґрунтових розрізів

Для вивчення і визначення ґрунтів в природі, встановлення меж між різними ґрунтами, відбору зразків для аналізів закладають спеціальні ями, які прийнято називати ґрунтовими розрізами. Вони бувають трьох типів: повні (основні) розрізи, напів’ями (контрольні), прикопки (поверхневі). На карті позначаються повні розрізи — хрестиком ( + ), напів’ями — кружком (О), прикопки — крапкою (.).

Повні, або основні, розрізи (рис.8) роблять з таким розрахунком, щоб були видні всі ґрунтові горизонти і частково, верхня частина незміненої або малозміненої материнської породи. Їх закладають в найбільш типових, характерних місцях. Вони служать для детального вивчення морфолого-генетичних ознак ґрунтів і відбору зразків по генетичних горизонтах для фізико-хімічних аналізів і подальших перевірок і уточнень: визначення забарвлення, структури і т.д. Глибина основних ґрунтових розрізів сильно варіює в залежності від потужності ґрунтів і мети досліджень. Наприклад, при ґрунтових обстеженнях з метою вибору ґрунту і місцеположення під плодово-ягідні насадження рекомендуються наступні глибини:

а) в підзолистій зоні — від 1,5 до 3 м (в залежності від ґрунтотворної породи);

б) в лісостеповій і чорноземній зонах — 3—5 м;

в) в каштановій, бурій і сіроземній зонах —до 3—4 м, оскільки в ґрунтах цих зон необхідно встановити залягання легкорозчинних солей.

Звичайно ж в практиці польових ґрунтових досліджень і картування ґрунтів ґрунтові розрізи закладають на глибину 1,5—2 м. При ґрунтово-меліоративних дослідженнях в степових і лісостепових районах, основні розрізи роблять завглибшки не менше 2 м з додатковим бурінням на деякій частині території до ґрунтових вод, тобто до глибини 5—10 м. В гірських районах глибина ґрунтових розрізів дуже часто менше 100 см.

Напів’ями, або контрольні розрізи, закладають на меншу глибину — від 75 до 125 см, звичайно до початку материнської породи. Вони служать для додаткового (контрольного) вивчення основної частини ґрунтового профілю, потужності гумусових і інших горизонтів, глибини скипання від НС1 і залягань солей, ступеня вилугованості, опідзоленості, солонцюватості, солончакуватості та ін., а також для визначення площі розповсюдження ґрунтів, охарактеризованих повними розрізами. Якщо при вивченні напів’ями дослідник відмітив нові ознаки ґрунтів, які не були виявлені раніше, при вивченні повних розрізів, то напів’яму необхідно поглибити і описати як повний розріз.

Прикопки, або дрібні поверхневі розрізи, глибиною менше 75 см, служать, головним чином, для уточнення ґрунтових меж, виявлених повними розрізами і напів’ямами. Вони звичайно закладаються між напів’ямами в місцях зміни одного ґрунту іншим.

Рис.8. Ґрунтовий розріз

Всі ґрунтові розрізи (повні, напів’ями і прикопування), закладені на обстеженій території і описані в ґрунтовому щоденнику, повинні мати єдину нумерацію.