3.7.2 Масштаб карт
Масштабом карти (плану) прийнято називати ступінь зменшення ліній на карті (плані) відносно горизонтальних прокладень відповідних їм ліній на місцевості, або відношення довжини лінії на карті (плані) до довжини відповідної їй лінії на місцевості. Ці співвідношення виражаються у вигляді дробу: 1/100000, 1/5000, 1/25000, 1/10000 в чисельнику якого ставлять одиницю, а в знаменнику — число, що показує, в скільки разів відстань на місцевості зменшена при зображенні її на карті.
Масштаб, який виражений відношеннями чисел, прийнято називати чисельним масштабом. На топографічних картах він підписується над південною (нижньої) стороною рамки найчастіше так: 1:500000, 1:100000, 1:25000, 1:10000.
Щоб спростити вимірювання відстаней по карті, дуже часто застосовується лінійний масштаб, який є, не що інше, як графічне зображення чисельного масштабу у вигляді прямої лінії з діленням, для відліку відстаней.
Лінійний масштаб на топографічних картах поміщається нижче чисельного, як показано на рисунку 6.
Відстань на місцевості, яка відповідає одному сантиметру на карті, називається величиною масштабу, або натуральним масштабом, наприклад:
Масштаб карти Величина масштабу
1 :25000 .... в 1 см — 250 м
1 : 50000 .... в 1 см — 500 м
1 : 500000 .... в 1 см — 5 км
Рис. 6. Зображення чисельного і лінійного масштабів на картах
Топографічні карти називають по знаменнику або величині масштабу, наприклад: карту масштабу 1:500000 – п'ятдесятитисячної, або півкілометровкою; 1:100000 — стотисячної, або кілометровкою; 1 : 500000 — п’ятисоттисячної, або п’ятикілометровкою.
Розрізняють карти дрібного, середнього і крупного масштабів.
При цьому не слід забувати, що, чим менший знаменник масштабу карти, тим зображення, на карті буде більший, і навпаки. Дрібномасштабними картами, прийнято називати такі, у яких знаменник масштабу великий, наприклад, 1:500000 або 1:1000000, а великомасштабними ті, у яких знаменник масштабу невеликий, наприклад, 1:10000, 1:25000, 1:5000. Таким чином, більшим називається той масштаб карти, у, якого знаменник менше.
3.7.3 Найпростіші способи визначення відстаней в полі
При польовому дослідженні і картуванні ґрунтів ґрунтознавцю доводиться визначати відстань в натурі при «прив'язці» ґрунтових розрізів, а також при уточненні меж ґрунтових контурів. Звичайно «прив'язка» ґрунтових розрізів проводиться не інструментально, а окомірно, тому кожен ґрунтознавець повинен уміти правильно оцінювати відстань на око. Окомір — основний і найшвидший спосіб визначення відстаней на місцевості, яким широко користуються при ґрунтовій зйомці. При цьому слід мати на увазі, що, чим ближчий предмет, тим він ясніше і різкіше видимий, тобто більше на ньому розрізняється подробиць і сам він здається більшим. Украй необхідно в перші дні польових робіт частіше тренуватися в окомірній оцінці відстаней на місцевості. Для цього вимірюють відстань кроками (100, 200, 400, 800 і 1000 м) або по карті (більше 1 км), оцінюють на око і закріплюють в пам'яті. Надалі слід періодично перевіряти окомірне визначення невеликих відстаней (до 1 км) кроками, а відстаней більше 1 км — по карті.
Точність окомірного визначення відстаней багато в чому залежить від погоди, рельєфу місцевості, характеру поверхні, величини і забарвлення місцевих предметів і т.п. Тому при окомірному визначенні відстаней необхідно пам'ятати наступне:
крупні предмети, що знаходяться на однаковій відстані, здаються ближчими, ніж дрібні;
предмети білого, жовтого і червоного кольору здаються ближчими, ніж предмети темних кольорів — чорного, коричневого, синього;
у ясні, сонячні дні яскраво освітлені предмети завжди здаються ближчими, ніж в похмурі дні — під час туману, дощу, при насиченості повітря пилом;
складки місцевості (яри, балки, лощини), що перетинають вимірювану лінію, нібито зменшують відстань;
при спостереженні від низу до верху, від підніжжя до вершин гір, предмети здаються ближчими, ніж при спостереженні зверху вниз, по схилу.
Точність окомірного визначення відстаней залежить також від натренованості ґрунтознавця, довжини відстаней, що визначаються і умов вимірювання. При вимірюванні відстаней менше 500 м помилка досягає не більше 15%, при вимірюванні відстаней більше 500 м помилки значно зростають.
Як еталон при визначенні відстаней на око можуть служити дані, приведені нижче:
Об'єкти і ознаки Відстані, з яких вони стають видимими, в км
Окремий будинок, хата, вагончик трактористів……………5,0
Молотарка ………………………………………….…………4,0
Труби на дахах …………………………………….…………3,0
Трактор………………………………………………………....1,5
Стовбури дерев і стовпи лінії зв'язку………………………...1,0
Рух рук і ніг людини, що йде…………………………………0,7
Палітурки рам у вікнах …….………………………………..0,5
Лопата, колір одягу людини….……………………….0,25—0,3
Пояс, ґудзики на одязі людини….…………………….0,15—0,2
Риси обличчя людини………………….……………………...0,1
Оскільки гострота зору різна, то ґрунтознавець в процесі роботи повинен уточнити приведені вище дані відповідно до свого зору і доповнити їх місцевими об'єктами, що часто зустрічаються на обстежуваній території, їх ознаками і даними про їх видимість.
Визначення відстаней кроками. Це спосіб, що найбільш широко практикується при ґрунтових дослідженнях. Щоб підвищити його точність, необхідно знати довжину свого кроку в метрах: вона визначається шляхом двократного вимірювання кроками лінії, довжина якої наперед відома (не менше 250—500 м). При ходьбі кроки повинні бути рівномірними. Визначивши у такий спосіб довжину свого кроку в метрах і помноживши її на кількість кроків, одержуємо довжину відстані, що нас цікавить. Бажано визначити довжину свого кроку в різних умовах рельєфу і стану поверхні — на рівному місці, при русі уздовж схилу, по грудкуватому місцю, в посівах і чагарниках.
При вимірюванні відстаней кроками похибки не перевищують 5-10%.