1.3 Атрибуція твору

У результаті дослідження була знайдена аналогічна, за технікою живопису та окладу, ікона «Взискание загиблих» (храм Різдва Христового с.Уланок, Курська обл. РФ). На іконі «Взискание загиблих» (іл. 3) зберігся напис «Написано в 1907 году в Глинской пустыни». Іконописна майстерня при Глинскій пустині існувала з кінця ІХ століття до 1922 року (часу закриття пустині). Глинська пустинь, село Верхня Сироватка та село Уланок історично відносилися до Слобідської України.

Між досліджуваною іконою та іконою з Глинської пустині є схожість:

- обидві ікони мають дерев’яні оклади, що мають рельєфне різьблення складок одягу;

- обидві ікони та оклади визолочені на полімент;

- образи Богородиць написані у однаковій техніці (маслянними фарбами, лесіроовочно).

Однак між іконами є й розбіжності:

- у досліджуваної ікони німб виконаний з картону, в іконі «Взискание загиблих» німб виконаний з дерева;

- на іконі «Взискание загиблих» фон та поля прикрашені емалями, на досліджуваній іконі орнамент та емалі є лише на двох верхніх кутах;

- картуші на досліджуваній іконі накладні, виконані з дерева; на ікрні «Взискание загиблих» картуші написані на фоні ікони, прикрашені емалями.

При дослідженні ікони були знайдені як подібності так і розбіжності, що не дозволяє зробити однозначні висновки.

Ці відомості дають можливість зробити декілька припущень:

• дата написання ікони кінець ІХ – початок ХХ століття;

• досліджувана ікона – це робота іконописної майстерні в Глинській пустині;

• досліджувана ікона реставрувалася в іконописній майстерні Глинської пустині.

1.4 Історія розвитку іконографії сюжету

1.4.1 Скорбляча Божа Матір (сторона а)

Іконографія Богородиці нагадує зображення Богородиці з Деісусного чину:

«Деисусное изображение может быть в рост, поясным, погрудным, в зависимости в какой иконостас входила икона. Богородица обращена в пол оборота в лево, к Христу, помещавшемуся в центре деисусного чина; руки сложены на уровне груди…»

[4; 495]

Назва ікони «Скорбляча Божа Матір». Напис продряпаний на нижній кромці окладу у вигляді скорочення: «СКР. БЖЯ. МР.». В православній традиції прийнято підписувати ікони на старослов’янській або грецькій, а не російській мові. Але в кінці ІХ – на початку ХХ століття з’являється тенденція підписувати ікони в Російській імперії на російській мові. Враховуючи, що період написання даної ікони належить до цього періода, то в підписі на російській мові немає нічого визначного.

В православній традиції є декілька ікон з подібною назвою:

- ікона Божа Матір Скорбляча (Прилуцька) (була прославлена та визнана чудотворною в 2008 році);

- Скорбляча (Сімферопольська) чудотворна ікона Божої Матері (була прославлена в 1998 році) (іл. 4);

- ікона Всіх скорблячих радість, Уповання усіх кінців Землі (іл. 5);

- ікона Пресвятої Богородиці Скорбляча Кременецька (іл. 6).

Але всі ці ікони не схожі, за іконографією на досліджувану ікону. До того ж перші дві ікони була прославлені вже після написання досліджуваної ікони. Дати прославлення двох останніх не вдалося знайти.

В католицькій церкві 15 вересня святкують День Скорблячої Божої Матері:

«Божья Матерь Скорбящая (лат.Mater Dolorosa) или Божья Матерь Семи Скорбей так называют Пресвятую Богородицу в связи с печалями и горестями её жизни. Семь скорбей Марии очень почитаемы в Римской Католической Церкви. Первый алтарь, посвящённый Божьей Матери Скорбящей был установлен в 1221г в монастыре в Шёнау. Позволение на празднование дня Богоматери Скорбящей было впервые получено в 1727г. А в 1913г Папа Пий Х передвинул празднование на 15 сентября, которое следовало за праздником Воздвижения Креста Господня. И сегодня праздник отмечается именно в этот день.»

[3]

В процесі дослідження вдалося знайти католицьку ікону Mater Dolorosa (іл. 7) з подібною іконографією.

Ця іконографія була поширена на території Слобожанщини, про що писав на початку ХХ століття український історик та етнограф М.Ф. Сумцов:

«На деяких іконах видно впливи західного, здебільшого італійського мистецтва… Поміж ікон зустрічаються в декількох примірниках …, Mater dolorosa (Мати Божа з мечами проти серця)» [12, с.225].

Проте, ні в православній, ні в католицькій традиції, не було знайдено зображення Богородиці в зеленому мафорій.