6.3 Розроблення заходів з охорони праці по попередженню небезпек і професійних захворювань при монтажних роботах.

6.3.1. Правові та організаційні питання охорони праці

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України “Про охорону праці”, “Про охорону здоров’я”, “Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України “Про охорону праці”. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

В Законі України “Про охорону праці” задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних та нешкідливих умов праці;

- обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам , які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі раціональних програм з цих питань;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці.

- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками при прийнятті рішень з охорони праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

2. Санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці

В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає закон України „ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

Відповідно до цього закону забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:

- гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних факторів навколишнього і виробничого середовища;

- державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм та діючих об’єктів;

- включення вимог безпеки для здоров′я та життя в державні стандарти та іншу нормативно-технічну документацію;

- ліцензування видів діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою для здоров’я людей;

- пред’явленням гігієнічно-обґрунтованих вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технології, до житлових та виробничих приміщень, територій;

- обов’язковими медичними оглядами певних категорій населення.

Оцінка умов праці проводиться на підставі „Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”. Виходячи з принципів гігієнічної класифікації умови праці діляться:

1 клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

2 клас – доступні умови праці – умови, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць.

3 клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого.

4 клас – небезпечні (екстремальні) – умови праці, що характеризуються високим рівнем виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.