Теорія виховання

-А-

Асоціальні об'єднання– це об'єднання, діяль­ність яких спрямована на отримання задоволення за допомо­гою пасивних форм дозвілля та відпочинку (діяльність рейверів, ре­перів, брейкерів, спортивних і музичних фанатів).

Активом колективу– це члени органів самоврядування (ядро активу), а також рядові члени колективу, які поводяться бездоганно і вимагають цього від інших членів колективу.

-В-

Виховання— соціально і педагогічно організований процес фор­мування людини як особистості.

Виправна функція перевиховання допомагає вихованцю звільнитися від негативних якостей.

Виховна функція колективу— колектив стає носієм моральних переконань.

Виховна функція класного керівника передбачає під­готовку і проведення запланованих виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціально цінних мо­тивів поведінки, здорових інтересів, духовних потреб, по­чуттів, позитивних моральних, правових, трудових, есте­тичних та інших якостей.

Відновна функція перевиховання - це створення умов за яких учень зміг би знову проявити себе з позитивного боку, тобто відновити свої позитивні властивості, які у нього були до появи педагогічної занедбаності.

Вправи як метод виховання– це поступова організація таких умов, в яких учень виконує певні дії з метою вироблення необхідних і закріплення позитивних форм поведінки.

-Г-

Головна мета національного виховання на сучасно­му етапі – це передача молодому поколінню соціального до­свіду, багатства духовної культури народу, своєрідності на основі формування особистісних рис громадянина Укра­їни, які передбачають національну самосвідомість, розви­нуту духовність, моральну, художньо-естетичну, право­ву, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток ін­дивідуальних здібностей і таланту.

Головне завдання колективних форм роботи школи із родиною – активізувати виховну роботу сім’ї, надати їй цілеспрямованого і суспільно значущого характеру.

Громадянське виховання — формування громадянськості як інте­грованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та за­хищеною.

Громадянськість — духовно-моральна цінність, світоглядна і пси­хологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.

Громадська думка колективу— наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.

-Д-

Діагностична функція класного керівника передбачає вивчення класним ке­рівником учнів свого класу.

Дбайливе ставлення до природи виявляється в осо­бистій причетності й відповідальності за збереження і при­множення природних багатств, виробленні вміння співіс­нувати з природою, в нетерпимості до її губителів усві­домленні необхідності вирішення екологічних проблем.

Диспут– це вільний, живий обмін думками, колективне обговорення хвилюючих учнів питань.

Дитячий колектив– об’єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Дитячі (молодіжні) громадські організації— об'єднання громадян віком від 6 до 14 (молодіжні — від 14 до 28) років, метою яких є ді­яльність, спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів.

Доручення як метод виховання - це вправляння учня в позитивних діях і вчинках.

-Е-

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.

Етика (від грец. еthika — звичка, звичай) — філософська наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми.

Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

-З-

Закономірності виховання— стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному роз­витку особистості.

Засоби виховання - це вид суспільної діяльності, який може вплинути на особистість у певному напрямі.

Заохочення - це схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Зміст позакласної та позашкільної роботи– це естетичне, моральне, правове та інші напрямки виховання; освітньо-пізнавальна діяльність; заняття з праці і техніки та профорієнтаційної роботи; заняття різними видами мистецтва; спортивно-масова робота; ігри та розваги; позакласне читання учнів.

-І-

Ідеал— уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя.

-К-

Класні батьківські збори– це громадський орган, який своїми рішеннями визначає завдання, зміст і напрями роботи батьківського колективу класу у школі, а також виховання дітей у сім’ї.

Колектив— це організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Компенсуюча функція перевиховання– це створення таких умов, за яких вихованець зміг би перекрити свої недоліки у тій чи іншій діяльності досягненнями успіхів у інших видах діяльності.

Координаційна функція класного керівника полягає у спрямуванні клас­ним керівником виховних зусиль усіх педагогів, батьків і представників громадськості на позитивні результати у вихованні учнів

Культура міжетнічних відносин - це реалі­зація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального й духов­ного життя на принципах свободи, рівноправності, взає­модопомоги, миру, толерантності.

Культура розумової праці - це вміння раціонально використовувати режим розумової роботи, точно і акуратно виконувати всі операції, підтримувати порядок на робочому місці і ін.

-М-

Менталітет (ментальності)— специфічне світосприймання, світовідчуття, світогляд, бачення світу і себе у світі, національного характеру, вдачі, які виробляються під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природно - кліматичних чинників.

Мета цивілізованого суспільства - всебічно і гармонійно сформована особистість.

Мета індивідуальних форм роботи з батьками – вивчити виховний потенціал кожної родини, здійснювати індивідуальний підхід до батьків і дітей, підтримувати постійний зв’язок з сім’ями учнів, досягти єдності дій сім’ї і вчителя у вихованні дітей, поліпшення умов родинного виховання.

Методи виховання - це способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Методи формування свідомості особистості – це методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань.

Моральність — втілення у практичній діяльності людей моральних переконань, моральних ідеалів, норм, почуттів та принципів

Моральне виховання — виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідно поведінки.

Мораль— система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Моральний ідеал — образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути.

Моральна норма— вимога, яка визначає обов'язки людини щодо навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.

Моральний кодекс– це возведена в систему сукупність моральних норм.

Моральні переконання— стійкі, свідомі моральні уявлення людини (норми, принципи, ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше.

Моральні почуття — стійкі переживання у свідомості людини, які є основою її вольових реакцій в різних ситуаціях, її суб'єктивне ставлення до себе, інших людей, окремих явищ суспільного життя, суспільства загалом. Моральні якості — типові риси поведінки особистості.

Мотиви виховання— спонукальна причина дій і вчин­ків людини.

-Н-

Народний календар — це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року.

Народна творчість – це творче використання багатющої спадщини, що базується як на загальнолюдських, так і на національних чинниках.

Народна філософія – це система особливого сприйняття й осмислення дійсності.

Національне виховання — виховання дітей на культурно-історич­ному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіко­вій мудрості, духовності.

Національна самосвідомість - це усвідомлен­ня себе часткою національної (етнічної) спільноти, носієм національних (етнічних) цінностей.

Національний світогляд – це обумовлена культурно-історичними умовами система поглядів, переконань, ідеалів, що є основою нац. духовності.

Національна ідеологія - це система правових, політичних, економічних, моральних і релігійних ідей, поглядів та ідеалів, що відображають інтереси, прагнення й потреби нації.

Національна самосвідомість – це сформоване відчуття й усвідомлення гордості за приналежність до своєї нації.

Неповнолітні злочинці — педагогічне занедбані підлітки та юнаки, які скоїли кримінальні злочини й за рішенням суду направлені до виховних колон їй на виправлення.

Неформальна група) — самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура, функції якого юридично не оформлені.

-О-

Ознаки колективу — це ті характерні риси, які властиві колективу: наявність суспільно значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу.

Організаторська функція колективу— колектив керує своєю суспільно корисною діяльністю.

Органи колективу — це виборні або уповноважені особи, яким члени колективу доручають спільно планувати громадські справи, розподіля­ти доручення між членами колективу, перевіряти їх виконання, координу­вати і об'єднувати роботу всіх первинних осередків.

Організаторська функція класного керівника полягає в умінні залучати колектив класу до різних видів виховної діяльності: піз­навальної, що збагачує уявлення учнів про навколишню дійсність; суспільно корисної, спрямованої на загальну ко­ристь і благо; ціннісно-орієнтаційної, яка розкриває учням духовні та матеріальні соціально значущі цінності й орі­єнтує на них їх поведінку; художньо-творчої, що дає уч­ням можливість реалізувати індивідуальні творчі задатки та здібності; вільного спілкування, організації дозвілля уч­нів, що взаємозбагачує їх.

Основний закон життя колективу – це рух .

-П-

Патріотизм– це глибоке громадянське почут­тя, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, куль­тури свого народу, вболівання за його майбутнє.

Педагогічна вимога– це педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукати його до позитивної діяльності або гальмування його дій і вчинків, якщо вони мають негативний характер.

Перевиховання — це виховний процес, спрямований на подолання не­гативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом не­сприятливих умов виховання.

План роботи класного керівника — це науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку класного колективу і кожного вихованця зокрема.

Первинний коллектив - це об'єднання людей (школярів), згур­тованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, по­бутових стосунках.

Перевага родини над школою у вихованні особистості– наявність емоційного зв’язку з дитиною.

Педагогічна самоосвіта батьків - це здобуття знань з педагогіки та суміжних з нею наук самотужки, поза педагогічною школою чи університетом, але під їх безпосереднім впливом.

Планетарна свідомість– це передусім усвідомлення єдності й унікальності життя на Землі, почуття поваги до всіх народів, їхніх прав, інтересів і цінностей.

Позакласна виховна робота – це різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, її організовує з уч­нями в позаурочний час педагогічний колектив школи.

Позашкільна виховна робота - це освітньо - виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Позашкільні навчально-виховні заклади— широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здо­буття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особис­тості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

Полікультурне виховання - це вивчення різно­манітних культур, виховання поваги до представників усіх культур, не зважаючи на расове, етнічне походження, сприйняття взаємозв'язку та взаємовпливу загальнолюд­ського, національного компонентів культури в широкому значенні.

Правосвідомість – це усвідомленні прав, сво­бод, обов'язків, ставленні до закону, інститутів державної влади.

Правове виховання — виховна діяльність сім'ї, школи, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та правомірної поведінки дітей.

Прийом виховання - це частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Покарання - несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому.

Принципи виховання — керівні положення, які відображають за­гальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

-Р-

Розвиток політичної культури означає політичну ком­петентність, знання про типи держав, політичні організа­ції, принципи й процедури суспільної взаємодії, виборчу систему.

Розвиток мотивації до праці передбачає усвідомлен­ня життєвої потреби у трудовій активності і виявленні іні­ціативи, підприємництва, розуміння економічних зако­нів і проблем суспільства та шляхів їх вирішення, готов­ності до соціальної творчості, конкурентоспроможності и самореалізації особистості в ринкових відносинах.

Роздумове виховання - це цілеспрямована діяльність педагогічного колективу з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення культури розумової праці: процес удосконалення інтелектуальної сфери і пізнавальних здібностей людини.

Розумовий розвиток — процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей мислення учнів.

-С-

Статеве виховання— процес засвоєння підростаючим поколінням знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі.

Система перспективних ліній — це ряд послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких викликає перехід від простого задоволення по глибокого обов'язку.

Спільна мета родинно-шкільного виховання– це виховання у дітей почуття свого роду, вивчення свого родоводу, усвідомлення його історії як частини історії свого народу, піклування про продовження роду, збереження і примноження традицій.

Суб’єктивна основа формування особистості – це система організованого виховного впливу.

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблен­ня у себе позитивних рис і подолання негативних.

Стимулююча функція перевиховання допомагає активізувати дії вихованця у тій галузі, де проявляються його позитивні якості, засудити негативні вчинки.

Стимулювальна функція класного керівника полягає у своєчасному виявленні зрушень на краще в розвитку кожного учня класу і відповідному заохоченні його до наступних корисних дій і вчинків.

-Т-

Традиція — це різновид або фор­ма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведін­ки, які успадковані від попередніх поколінь.

Трудове виховання — виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.

Учнівське самоврядування – самодіяльна організація дитячого життя в школі.

-Ф-

Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.

Формальна група — група, структура і діяльність якої раціонально організовані та стандартизовані згідно з точно приписаними гру­повими правилами, цілями і ролевими функціями.

Функція стимулювання — сприяє формуванню морально цінних стимулів усіх суспільно корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносин.