4. Функціональні обов’язки керівника школи.

Керівниками загальноосвітніх навчальних закладів можуть бути тіль­ки громадяни України, ерудовані, авторитетні, які мають організаторські здібності, вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менше 3 років, успішно пройшли атестацію кері­вних кадрів освіти у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки.

Прекрасним прикладом керівника навчального закладу був ди­ректор Павлиської школи В.О.Сухомлинський. У книзі "Розмова з мо­лодим директором школи" він писав, що "учителем учителів — а тільки вчитель учителів і є справжнім керівником, якому вірять і якого поважа­ють, — можна стати.лише тоді, коли з кожним днем усе більше заглиб­люєшся у деталі, в тонкощі педагогічного процесу, коли перед тобою відкриваються все нові й нові грані того, що можна назвати мистецтвом впливу на душу людини".'

Керівник загальноосвітнього навчального закладу — це, перш за все, вихователь педагогічного колективу.

Директор середнього загальноосвітнього навчального закладу державної та комунальної форм власності призначається на посаду і звільняється з посади завідуючим відділом освіти районної (міської) державної адміністрації, а приватної форми власності - засновником (вла­сником) за погодженням з відповідним органом управління освітою.

У "Положенні про середній загальноосвітній навчальний заклад" ви­значено такі функціональні обов'язки директора загальноосвітнього навчального закладу:

- здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональ­ний

добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового

і кваліфікаційного рівня працівників;

- організовує навчально-виховний процес;

- забезпечує контроль за виконанням навчальних планів і програм, які­стю знань, умінь та навичок учнів;

- відповідає за реалізацію Державного стандарту загальної середньої освіти, за якість і ефективність роботи педагогічного колективу;

- створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкіль­ній роботі, проведення виховної роботи;

- забезпечує дотримання вимог охорони дитинства, санітарно-гігієніч­них та протипожежних норм, техніки безпеки;

- розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і кош­тами;

- підтримує ініціативи щодо вдосконалення системи навчання та вихо­вання, заохочення творчих пошуків, дослідно-експериментальної робо­ти педагогів;

- дає дозвіл на участь діячів науки, культури, членів творчих спілок, працівників підприємств, установ, організацій у навчально-виховному процесі, керівництві учнівськими об' єднаннями за інтересами;

- забезпечує права учнів та захист їх від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства;

- вживає заходів для запобігання вживання учнями алкоголю, нарко­тиків;

- розглядає пропозиції педагогічної ради про виключення учнів із загальноосвітнього навчального закладу і за наявності підстав вирішує разом з батьками та службами у справах неповнолітніх питання про їх подальше навчання;

- контролює організацію харчування і медичного обслуговування учнів;

- видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження і контро­лює їх виконання;

- щороку звітує про свою роботу на загальних зборах (конференціях) колективу.

Наукова організація педагогічної праці

Наукова організація педагогічної праці (НОПП) — система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на систематичне вдосконалення педагогічної праці та її умов, забезпечення максимальної ефективності навчання і виховання учнів за раціонального використання часу, сил, засобів як педагога, так і учнів.

Науковцями встановлено, що протягом робочого дня найвища працездатність припадає на період з 8-9 до 12-13 години, а протягом тижня — у вівторок, середу, тому на цей час потрібно планувати найбільш складну і напружену роботу. Заняття в школі доцільно планувати на години найвищої працездатності, а вивчення складніших предметів — у дні найвищої працездатності.

На ефективність праці педагога і учнів впливають робоче місце і умови праці. Зручне, привабливе, обладнане необхідними приладами робоче місце педагога і учнів сприяє підвищенню продуктивності праці.

Під умовами праці розуміють ту конкретну обстановку, в якій здійснюють свою діяльність педагоги, учні. Це перш за все мікроклімат (температура, вологість, рух, чистота повітря), стан робочого місця, освітлення, шум, колір, інтер'єр робочого місця , інші чинники.

Оптимальною температурою на робочому місці в холодну пору року вважають 19-20°С, а в теплу — 22-25°С. Висока, а також низька температура не сприяють працездатності.

Нормальною вважається відносна вологість повітря 40-60%.

Недостатнє освітлення призводить до перенапруження зору, погіршення координації зорової і моторної діяльності.

Сильний шум впливає на підвищення кров'яного тиску, притуплює гостроту слуху, зору та ін.

Правильно підібраний колір об'єкта сприяє підвищенню ефективності праці. Найбільш оптимальним для зору є темно-зелений або темно-коричневий колір класної дошки. Підвищують ефективність праці також інші естетичні чинники. Наприклад, зняттю нервового напруження можуть сприяти кімнатні рослини, живий куток, що розміщені в робочій кімнаті, прослуховування заспокійливої музики тощо.

Продуктивність педагогічної праці значною мірою залежить і від оптимізації особистої праці вчителя: вміння гармонійно поєднувати педагогічну техніку і технічні засоби праці, вміння спілкуватися, працювати з книгою, фіксувати і опрацьовувати інформацію.

Учителеві конче необхідно навчитися правильно розраховувати, розподіляти час:

- він не повинен планувати формальних заходів, слід продумати, які види діяльності можна поєднати (перевірку зошитів і слухання цікавої радіопередачі);

- намітити, що із запланованого можуть виконати інші;

- підібрати раціональні методи виконання запланованого;

- продумати можливість кооперування з іншими вчителями (проведення класних годин у паралельних класах) тощо.

Оскільки вчителю доводиться багато працювати з різними літературними джерелами, він має володіти різними видами читання:

- попереднє читання — в процесі читання позначають усі незнайомі, іншомовні слова, наукові терміни і поняття, щоб опісля можна було з'ясувати їх значення за словником чи довідником;

- наскрізне читання —уважне перечитування всього матеріалу. Його застосовують тоді, коли треба повністю охопити зміст розділу, статті, книги;

- вибіркове читання — певний відбір матеріалу для читання з метою його поглибленого вивчення;

- повторне читання — передбачає повернення до того, що дуже потрібне або не цілком зрозуміле, через деякий час;

- аналітичне читання, або читання з проробкою матеріалу — критичний аналіз змісту з метою глибокого його вивчення, конспектування істотного;

партитурне читання — динамічне читання з великою швидкістю, що має на меті швидке ознайомлення з книгою (за 1,5—2 год. прочитують до 200—300 сторінок);

- змішане читання — застосування різних видів читання залежно від змісту матеріалу, мети і завдань його вивчення.

Учитель може заощадити свій час і енергію не лише за рахунок раціонального виду читання, а й уміння робити необхідний вид запису: план, тези, конспект, анотацію, реферат, рецензію, цитату (про них уже йшлося у попередніх розділах). Зібрану інформацію корисно записувати на окремих картках, що дає змогу систематизувати її відповідно до тем уроків чи виховних заходів.

У науковій організації праці учня важливу роль відіграють такі чинники: режим дня учня, робоче місце, техніка організації особистої праці, планування, облік і контроль.

Навчають учнів основ наукової організації праці такими шляхами:

• вивченням НОП як особливого навчального предмета,

• особистим прикладом педагога (систематичне вдосконалення ним організації своєї праці, навчання учнів елементів НОП у процесі вивчення засад наук),

• організацією всієї діяльності учнів на принципах НОП.

Учням доцільно також пропонувати пам'ятки-алгоритми для виконання різних видів навчальної діяльності.