Тема 8 основи еколого-економічного управління господарською діяльністю

8.1 Екологічна оцінка матеріального виробництва

Будь-яке матеріальне виробництво характеризується екологічністю (екологічною оцінкою), яку визначають декілька чинників, а саме: показники чистоти навколишнього середовища (ГДК) в атмосферному повітрі, воді, ґрунті, наявність і якість очисних споруд.

Основу екологічної оцінки підприємств складає продукція, яка випущена без відходів. Рівень (коефіцієнт) екологічності безвідходного виробництва дорівнює одиниці або близький до неї за розміром, тобто, у цьому випадку 100% природної сировини перетворюються в корисну продукцію. Чим більше випущено продукції без відходів, тим вище рівень екологічності матеріального виробництва.

Таким чином, за масою природних ресурсів, які переходять в готову продукцію, оцінюється екологічність технології виробництва продукції (безвідходні, маловідходні).

У процесі видобутку і переробки природних ресурсів, а також споживання готової продукції утворюється у великій кількості різноманітних відходів, наявність, утилізація і знешкодження яких також визначає рівень екологічності матеріального виробництва.

Викиди, скиди, відходи повинні очищатися з одночасним вилученням з них корисних речовин, що можуть використовуватись для виробництва нових виробів. Ступінь очищення викидів, скидів та відходів від шкідливих речовин також характеризує чистоту, екологічність технологічного процесу та підприємства.

Ступінь чистоти виробничих процесів можна оцінити за допомогою коефіцієнтів:

де к_вик, к_ск, к_відх – коефіцієнти відповідно корисного використання природних ресурсів, забруднення атмосфери, водних басейнів, ґрунтів;

m_вик, m_ск, m_відх – кількість природних ресурсів, що використовуються при виробництві певного виду продукції, маса природних ресурсів, які перейшли відповідно у викиди, скиди та відходи.

За значенням коефіцієнтів чистоти технологічні процеси класифікуються таким чином:

k_ч = 1 – ізольовані відносно атмосфери, водних басейнів, ґрунтів;

k_ч = 0,9-1 – чисті;

k_ч = 0,5- 0,9 – напівчисті;

k_ч = 0,5 – брудні.

8.2 Природоохоронна діяльність на підприємствах

Однією з функцій підприємства в області охорони довкілля є управління природоохоронною діяльністю і природокористуванням. У 80-90-ті роки минулого сторіччя на підприємствах почали активно створюватися відділи охорони природи, які проводили комплекс робіт, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища і раціональним використання природних ресурсів.

Природоохоронною є будь-яка діяльність, спрямована на збереження якості навколишнього середовища на рівні, що забезпечує стійкість біосфери.

Існує два напрямки природоохоронної діяльності підприємства.

1. Очищення шкідливих викидів

Цей шлях недостатньо ефективний, оскільки за його допомогою не завжди вдається повністю припинити надходження шкідливих речовин в навколишнє середовище. Використання очисних споруд, навіть найефективніших, різко скорочує рівень забруднення навколишнього середовища, однак не розв’язує повністю, оскільки в процесі функціонування цих установок також утворюються відходи, хоча і в меншому обсязі. Поряд з цим робота переважної більшості очисних споруд вимагає значних енергетичних витрат, що, в свою чергу, також є небезпечним для довкілля.

2. Усунення причин забруднення

Реалізація цього напрямку вимагає розробки маловідходних та безвідходних технологій виробництва, які дозволяли б комплексно використовувати вихідну сировину та утилізувати максимум шкідливих речовин.

На підприємствах існує поточна природоохоронна діяльність, що містить у собі такі види робіт:

1. Розробка й удосконалення технологічних процесів, включаючи науково-дослідні роботи, проектування, конструювання й освоєння з метою економії природних ресурсів і скорочення негативного впливу на навколишнє середовище за рахунок такого:

• більш повного використання вихідного матеріалу;

• розробка і впровадження нових виробів, виробництво і споживання яких пов’язано з меншим забрудненням довкілля (підвищення екологічності продукції, що випускається);

• утилізація відходів, що утворюються;

• підвищення ступеня і поліпшення якості знешкодження виробничих відходів.

2. Проведення екологічної експертизи продукції, що випускається.

3. Зняття з виробництва екологічно небезпечної продукції.

4. Закриття окремих цехів (ділянок) підприємства, що випускають продукцію, виробництво якої пов’язано зі значним негативним впливом на навколишнє середовище.

5. Будівництво й устаткування природоохоронних і ресурсозберігаючих об’єктів:

• газо- і водоочисних установок, апаратів і споруд;

• дослідних установок і цехів, пов’язаних із розробкою методів очищення виробничих відходів;

• систем водо- і повітропостачання з замкнутими циклами (оборотні системи і системи повторного використання);

• складів, відвалів, відстійників, шлаконакопичувачів й інших споруд для збереження відходів, а також для їх знищення і знешкодження;

• установок і цехів для комплексної переробки сировини.

6. Утримання й експлуатація очисних споруджень, утилізаційних установок, відвалів, шлаконакопичувачів тощо.

7. Підвищення ефективності і потужності існуючих очисних споруд і утилізаційних установок.

8. Контроль за роботою природоохоронних об’єктів:

• розробка нових і удосконалення наявних методів контролю і відповідного устаткування для нього;

• придбання або виготовлення контрольно-вимірювальних приладів; їх установка й експлуатація.

9. Опрацювання і видалення твердих виробничих відходів:

• збір, сортування і складування;

• знешкодження;

• підготовка до транспортування відходів, що не утилізуються на даному підприємстві (пресування, роздрібнення, упаковування);

• транспортування до місць масового знешкодження і знищення або передача іншим підприємствам для утилізації.

10. Утримання зелених насаджень на території підприємств, у санітарно-захисній зоні.

11. Рекультивація земель, що звільнилися в результаті заходів щодо утилізації або знищення відходів, приведення їх у стан, придатний для подальшого використання.

12. Управління природоохоронною діяльністю на підприємстві:

• створення відділів, лабораторій, служб охорони природи, що забезпечують організацію, матеріально-технічне забезпечення експлуатації природоохоронних потужностей;

• планування природоохоронної діяльності й витрат на неї;

• контроль за станом довкілля (у тому числі здійснення зв’язків із державними інспекціями і службами, що ведуть відповідні спостереження);

• добір спеціалістів і підвищення їх кваліфікації, проведення інструктажу робітників та інженерно-технічних робітників з питань експлуатації природоохоронного устаткування;

• розробка системи заохочення робітників підприємства за досягнення найкращих екологічних результатів;

• організація урахування природоохоронної діяльності, своєчасне і достовірне заповнення і надання установлених форм звітності.

Керує охороною навколишнього середовища на підприємствах головний інженер. Йому підпорядковується служба головного енергетика, що здійснює експлуатацію систем очисних споруд.

На підприємствах до складу відділу з охорони навколишнього середовища входить, як правило, санітарно-гігієнічна лабораторія, яка робить аналізи складу повітря в промисловій зоні і житлових масивах біля підприємства, стічних вод.

Основним нормативно-технічним документом промислового підприємства, що включає дані про використання ресурсів і впливу його на навколишнє середовище є екологічний паспорт промислового підприємства.

Для підприємства, що проектується або реконструюється, екологічний паспорт розробляє організація-проектувальник на стадії розробки відповідного проекту. Екологічний паспорт складається на основі узгоджених основних показників виробництва, проектів ГДВ, норм ГДС дозволу на природокористування, паспортів газо- і водоочистного устаткування і споруд, установок з утилізації й використання відходів, інвентаризації джерел забруднення й інших нормативно-технічних документів.

У екологічному паспорті відбиваються дані:

• відомості про технології, які використовуються підприємством;

• кількісні і якісні характеристики використаних ресурсів: сировини, палива, енергії;

• кількісні і якісні характеристики продукції, що випускається;

• кількісні і якісні характеристики викидів, скидів, відходів забруднюючих речовин.

Узгоджений з органами місцевого самоврядування і природоохоронними органами, екологічний паспорт підлягає реєстрації.. Екологічний паспорт доповнюють і коригують при зміні технології виробництва, заміні устаткування.