5.6 Екологічні проблеми побутового споживання природних ресурсів

Особливе значення має економія природних ресурсів у побутовому споживанні. Людина задовольняє свої соціально-економічні і екологічні (потреби у воді, повітрі, сонячній енергії та ін.) потреби. Останні в наш час переходять до ряду обмежених. Тепер все менш доступними стають чиста вода, чисте повітря, тиша і т.д. І для того, щоб додати їм первинних властивостей і повернути в сферу споживання, вже потрібні витрати суспільної праці. Тому слід зіставляти один з одним пріоритети екологічної і соціально-економічної цінностей, розробляти своєрідну шкалу переваг, з тим, щоб визначити ту частку суспільно корисної праці, яку ми вважаємо за можливе виділити на задоволення екологічних потреб.

Люди поки мають смутні уявлення про дійсний попит на якість навколишнього середовища, особливо в перспективі. І навпаки, багато хто переоцінює значення речей і послуг, без яких можна легко обійтися, якщо відкинути нав’язані соціальним середовищем сумнівні критерії престижності і благополуччя.

До питання екологізації споживання можна підходити з різних позицій: фізіологічних, етичних, соціальних, економічних. Ніде вони тісно так не переплітаються, як в побуті, де багато прикладів бездумного споживання природних ресурсів, а іноді і кінцевого природного продукту.

Наприклад, кожне новорічне свято позбавляє життя тільки в Україні приблизно 3 млн. дерев. В західних країнах давно схаменулись і перейшли на синтетику. В даному і подібних випадках необхідно виходити з благополуччя людини, стану його здоров’я, а воно визначається рівнем «здоров’я» природи.

Іншим прикладом є використання в побуті енергоресурсів. Тільки в житлових і суспільних будівлях витрачається на опалювання майже 1/3 палива, що використовується в країні, мільярди кубометрів газу, кіловат-годин електроенергії.

Аналіз використання тепла показав, що втрата більшої частини його відбувається на шляху від ТЕЦ або котельних до житлових будинків. Споживання і втрати палива розподіляються наступним чином: 30 % обігріває приміщення, 40 % втрачається через вікно, 30 % – через стіни. Звідси видно, яку роль в збереженні енергоресурсів грає якість конструкцій. Проте дотепер в будівництві використовується велика частка одношарових панелей; в адміністративних будівлях вікна в 2-2,5 разів більше нормативно необхідних і є неефективними для економії тепла.

Щодо води. Її сучасне побутове споживання на 1 людину в містах 220-240 л за добу, в тому числі витрачається на пиття і приготування їжі 5 %, для миття посуду – більше 6 %, прання – 4 %, прибирання приміщень – 3 %, душ і ванна – 34 % і 43 % витрачається через змиваючий бачок в туалеті. 20 % всієї води йде невикористаними через всілякі витоки і несправності. Це все питна вода, яка в наступний час є дефіцитною у всіх країнах і на планеті в цілому.

Фахівці також стверджують, що у населення дуже низька культура споживання електроенергії.

Людство повинне обмежувати свої потреби, щоб підтримати природну рівновагу. Самообмеження – нормальна поведінка людини в світі обмежених можливостей.

Економіку побуту необхідно розглядати як складову частину економіки держави. Чим розумніше і економніше населення розпоряджатиметься природними ресурсами, тим багатше країна і кожний її громадянин. Для цього необхідне виховання у населення елементарної культури споживання.