1. Розвиток міжнародного комерційного арбітражу.

Міжнародний комерційний арбітраж є одним із значущих інститутів сучасного права,

важливою формою розв’язання спорів, що виникають у зовнішньоекономічній діяльності.

Історія міжнародного комерційного арбітражу істотно вплинула на його нинішній стан і то-

му потребує детального розгляду.

Міжнародний комерційний арбітраж являє собою третейський суд, постійно діючий

або спеціально створений в кожному конкретному випадку. Основна його мета– розгляд і

вирішення міжнародного комерційного спору по суті [1]. Міжнародний комерційний арбіт-

раж створюється для вирішення спеціальної категорії справ, а саме комерційних спорів, які

мають в собі іноземний елемент [2].

Варто зробити акцент на тому, що в юридичному аспекті міжнародний комерційний

арбітраж не є державним органом, що робить його відмінним від звичайних судів.

Історія міжнародного арбітражу, як і історія міжнародного права в цілому, почалася з

виникнення перших державних утворень. Хоча арбітражне вирішення спорів застосовувало-

ся ще у державах Стародавнього Сходу, античних Греції та Римі [3]. Так, у Стародавній Гре-

ції та Римі для вирішення спору приватні особи мали змогу звернутися до особи, яку вибира-

ли як третейського суддю (арбітра). Арбітрами обиралися релігійні організації, найчастіше –

амфіктонії (релігійні союзи, що виникали біля святилища будь-якого особливо шанованого

божества). Існували випадки, коли арбітром виступала третя держава, або навіть декілька

держав, які делегували арбітражні функції своїм представникам, що обиралися шляхом же-

ребкування. Положення про вирішення спорів третейськими судами містилося і в Законах

XII таблиць. Але рішення цих судів не мало державного забезпечення. Рішення третейського

суду було наділено законною силою за часів імператора Юстиніана. Ця подія визначається

вченими як одна з основних віх у розвитку арбітражу [2].

Арбітрами в міжнародних конфліктах часто виступали керівники держав. Наприклад

Філіпп II Македонський (382–336 р. до н.е.) часто виступав арбітром між грецькими містами

[4, с. 59].

Дуже схожим на міжнародний комерційний (торговий) арбітраж у Київській Русі був

суд для вирішення торгівельних спорів. В 1135 році Всеволодом Мстиславовичем було ство-

рено “купецьке товариство”, в якому представники різних верств населення “управливати им

всякия дела Иванская и торговая и остиная и суд торговый” [2].

В країнах Заходу також історично сформувалися деякі основи торгівельного арбітра-

жу. Перший закон про арбітраж у Швеціїї був прийнятий в 1887 році. В 1929 році був при-

йнятий новий закон про арбітраж, який використовувався 70 років і тільки в 1999 році був

замінений на новий [2].

Законодавчі акти Англії, які вперше містили норми про арбітраж, датовані 1698 ро-

ком. Це був, зокрема, Статут 1698 року. В 1794 році був підписаний договір між США та Ан-

глією про дружбу, торгівлю та судноплавство, так званий “Договір Джея”, за яким передба-

чалося створення змішаних комісій для врегулювання територіальних і фінансово-

економічних питань. В 1892 році був створений Лондонський міжнародний арбітражний суд, а в 1899 році був прийнятий Акт, який містив, дуже близькі до сучасних, принципи арбітра-

жу [2].

Великий внесок в розвиток міжнародного комерційного арбітражу та зміцнення його

позицій внесла торгівельна палата в Парижі, яка первісно була створена ще до Першої світо-

вої війни у 1914 році. У 1919 році група фінансистів, промисловців створюють Міжнародну

торгову палату і називають себе “купцями світу”. Проте на той час не було створено ніяких

правил, які б регулювали комерційні арбітражні відносини [5]. Лише за рік Міжнародна тор-

говельна палата стає провідним інститутом в регулюванні міжнародної торгівлі. Розробля-

ються нові правила та нормативи.

В 1923 році був створений Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торгіве-

льній палаті. Великий розвиток торгівельної діяльності, між тим, не давав швидкого темпу

для прийняття певних норм щодо міжнародного арбітражу в багатосторонніх міжнародних

договорах [5].

Міжнародний комерційний арбітраж посів вагоме місце як орган для вирішення між-

народних комерційних спорів тільки після Другої світової війни.

В 1966 році Генеральною Асамблеєю була заснована Комісія Організації Об’єднаних

Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Вона була створена для покращення або

усунення суперечок між законодавчими нормами, які виникають при здійсненні міжнародної

торгівлі. Генеральна Асамблея надала ЮНСІТРАЛ загальний мандат, закріпивши в такий

спосіб повноваження у сфері уніфікації права в сфері міжнародної торгівлі [6].

Надалі було прийнято низку регіональних документів: Гаазька конвенція (1971 року)

про визнання судових рішень з цивільних та торгових справ; Брюссельська (1986 р.) та Лу-

ганська (1988 р.) конвенції по визнанню рішень з цивільних та торгових справ країнами-

учасницями Європейського Союзу та Європейської асоціації вільної торгівлі; Угода про по-

рядок взаємного виконання рішень господарських та економічних арбітражних судів на те-

риторіях держав-учасниць Співдружності незалежних держав [2].

В Україні у 1994 році був прийнятий закон “Про міжнародний комерційний арбіт-

раж”, а у 2004 році – закон “Про третейські суди”. За основу цих законів був взятий Типовий

закон ЮНСІТРАЛ “Про міжнародний торговий арбітраж” (1985 р.). В законах України

знайшли відображення основні положення Типового закону, а саме: основні принципи тре-

тейського вирішення спорів, принципи контролю третейського вирішення справи, межі

втручання державних судів у справи з іноземним елементом [3].

Нині в нашій країні на постійній основі діють Міжнародний комерційний арбітраж-

ний суд при Торгово-промисловій палаті, а також Морська арбітражна комісія, інші третей-

ські арбітражні суди.

На сучасному етапі комерційний арбітраж стрімко розвивається, що обумовлено шви-

дким темпом зростання міжнародної торгівлі. Між організаціями, які ведуть міжнародне

співробітництво, можуть виникати суперечки, які не завжди можливо врегулювати шляхом

переговорів. Тому міжнародний комерційний арбітраж посідає все більш важливе місце.

Аналізуючи вище викладене, вважаємо за потрібне, запропонувати такі періоди роз-

витку Міжнародного комерційного арбітражу: 1) період вирішення спорів арбітражним шля-

хом в Середні віки (XI–XVIII ст.); 2) період становлення буржуазних держав (XVII – XIX

ст.); 3) період з Гаазької конференції (1899 р.) та до сучасності.