11.4. Податкове планування як засіб використання офшорних центрів

Податкове планування або мінімізація податкових відраху­вань давно вже стало істотною складовою міжнародного бізнесу. Його метою є насамперед уникнення так званого подвійного опо­даткування. Воно виникає з причини збирання податків з того ж самого об'єкта в один і той же самий час як у своїй країні, так і за її межами. Тим часом більшість держав підписала двосторонні і багатосторонні договори про скасування подвійного оподатку­вання.

В основу їх покладено «Модель договору про уникнення подвійного оподаткування доходів від праці і капіталів», яка ухва­лена Фінансовим Комітетом ОЕСР у 1977 р. В ній проголошено принцип резидентства, у відповідності з яким країна походження доходу поступається значною частиною податку з цього доходу на користь країни-резидента компанії, що отримує дохід.

Для повернення (репатріації) прибутку у вигляді відсотка, дивідендів і роялті ця модель передбачає низькі ставки податку або його повне скасування в країні такого прибутку, і дохід, в ос­новному підлягає оподаткуванню в країні резидентства податку.

Міжнародні договори про усунення подвійного оподатку­вання є елементами міжнародного права й тому (що дуже важли­во) мають пріоритет над національним законодавством. А це озна­чає, що якщо стосовно доходу від зовнішньоекономічної діяль­ності прийняті відповідні пункти чи положення міжнародного по­даткового договору, в яких передбачені більш високі або більш низькі податкові ставки, ніж прийняті в даній країні, то перевагу слід віддати ставці податкової угоди.

Договори про уникнення подвійного оподаткування постійно вдосконалюються і доповнюються новими пунктами і положеннями, спрямованими, з одного боку, на те, щоб виключи­ти будь-яку можливість повторного обкладання податком, а з іншого – створити перешкоди на шляху бажаючих приховати від податкових служб свої доходи і ухилитись від плати податків. Проте корпорації докладають усіх зусиль до того, щоб використа­ти переваги податкових угод у своїх маніпуляціях з метою уник­нення податків.

До таких дій належить так званий «шопінг податкових угод». Зміст цього терміна дослівно перекла­дається з англійської як «отримання вигоди від податкових дого­ворів».

Одна з цілей договору уникнення подвійного оподатку­вання полягає в тому, щоб позбавити резидентів третіх країн мож­ливості отримати вигоди, що випливають із змісту договору. Па­радоксом, однак, є те, що саме ці договори дозволяють бізнесме­нам з третіх країн обминати податкове законодавство, приховую­чи від оподаткування величезні суми грошей за допомогою систе­ми фінансових махінацій. Сенс цієї системи полягає в тому, що інвестори з інших країн, котрі зали­шились за рамками укладеного договору, створюють у цих країнах посередницькі компанії і з їх допомогою направляють інвестиції в одну з держав, що стала учасником двостороннього договору про подвійне оподаткування. Завдяки вмілому викорис­танню переваг цього договору бізнесмени отримують такі вигоди:

• зниження податків у країні, що підписала договір;

• низьку або нульову ставку оподаткування в країні отри­мання прибутку;

• низьку або нульову ставку оподаткування в країні перебу­вання особи, яка фактично отримує доход.

Перша з перелічених ситуацій виникає тоді, коли зміст до­говору про уникнення подвійного оподаткування передбачає низькі податки або повну відсутність податків з певного виду до­ходів (наприклад, дивіденди) в країні їх походження.

Друга ситуація створюється в юрисдикції офшорного цен­тру, де всі доходи обкладаються низькими податками або пропо­нуються вигідні умови оподаткування окремих видів діяльності, зокрема холдингових компаній. Нарешті, третя пов'язана з тим фактом, що офшорні центри не збирають податку з доходу у дже­рела його отримання, тобто на місці створення прибутку.

Механізм дії махінацій виглядає таким чином. Країна А підписала податкові угоди з офшорним центром Б. Платник податку з третьої країни - В зможе скоротити свої податкові ви­плати завдяки «шопінгу податкових угод», не отримуючи своїх доходів безпо­середньо з країни А, а використовуючи податкову угоду між А і Б, а якщо існує, то угоду між Б і В.

Формула «шопінг податкових угод» може бути використана також і у випадку іноземної позики, коли позичальник з країни з високим рівнем оподаткування і іноземний позикодавець створю­ють компанію в офшорному центрі, в якому ставка оподаткуван­ня відсотків з позики дуже низька. Наведемо такий приклад.

Припустимо, що бізнесмен А, який мешкає на Багамських ос­тровах, отримує відсоток на капітал, вкладений в США. Сума таких відсоткових відрахувань, яка дорівнює в нашому прикладі 1000 дол., за американським законодавством обкладається подат­ком у 30%, тобто в розмірі 300 доларів. Таким чином, бізнесмен А після сплати податку повинен отримати дохід у сумі 700 дол. Од­нак, використовуючи договір про уникнення подвійного оподат­кування між США і Гондурасом, бізнесмен успішно ухиляється від сплати податку. Оскільки Гондурас, як і Багами, є офшорним центром, то для процедури «шопінгу податкових угод» в Гондурасі створюється посередницька компанія В. На рахунок цієї ком­панії зі США переказуються відрахування, котрі у відповідності з договором про уникнення подвійного оподаткування перераху­ються в Гондурас повністю, без податкових вирахувань, тобто в сумі 1000 дол. Компанія В переказує ту ж суму 1000 дол. знов-та­ки без будь-яких вирахувань хитромудрому бізнесмену, який пе­ребуває на Багамських островах.

Щоб постійно (або багаторазово) уникати від податку у джерела доходу, як це було у випадку з американськими пози­чальниками, створюються фінансові компанії. Творцями їх най­частіше виступають багатонаціональні корпорації. Створені ними фінансові компанії відкривають свої філії в офшорних центрах, улюбленим місцем для чого є Нідерландські Антили. Філії фінан­сових компаній залучають у вигляді позик величезні грошові су­ми в третіх країнах (часто вони це роблять на ринках євродо­ларів), а позичені гроші переказують у вигляді позик своїм ма­теринським компаніям у США.

Американська компанія не підлягає оподаткуванню при ви­платі відсотків по позиках своїм філіям, розташованим на Антильських Островах, тому що між США і Нідерландськими Антилами укладено договір про уникнення подвійного оподаткування. Водночас відсотки, що виплачуються тими ж філіями третім країнам, також не підлягають оподаткуванню у джерел доходу, оскільки в офшорному центрі на Антилах такого податку не існує. В результаті учасникам процедури «шопінг податкових угод» до­водиться сплачувати єдиний податок - це податок на суму, що становить різницю відсоткових ставок між позикою, отриманою антильською філією, і наданою в кредит тією ж сумою грошей своїй материнської фірмі. Ставка такого податку, який стягується офшорним центром на Антилах, надзвичайно низька.

Аналогічно ухиляються від податку коло джерела до­ходу фірми, що займаються наданням патентів, ліцензій і товар­них знаків і отримують за це різні види доходів. Ті ж виплати, які перераховуються компаніями безпосередньо мешканцям інших країн (що володіють правами на надані в користування патентами, ліцензіями тощо), підлягають оподаткуванню за до­сить високими податковими ставками (близько 30% прибутку). Сплачування таких податків американські фірми можуть уник­нути шляхом заснування холдингової компанії в Нідерландах. Ця компанія наділяється правами власника патентів, ліцензій, товарних знаків тощо і можливістю надання права користуван­ня ними в США. Доходи, які надходять зі США за це, завдяки укладеному між США і Нідерландами договору про уникнення подвійного оподаткування, підлягають оподаткуванню лише в Нідерландах. Разом з тим у цій країні холдингові компанії спла­чують мінімальні податки.

Крім того, інвестиції в США можуть бути здійснені за посе­редництвом холдингової компанії, створеної в тих же Нідерландах будь-якою неамериканською корпорацією. Така хол­дингова компанія без особливих труднощів може заснувати свою філію в США. На основі договору між США і Нідерландами дивіденди, що виплачуються американською філією на користь материнської холдингової компанії, оподатковуватимуться по­датком кола джерела доходу в розмірі 5% замість 30%, що їх виплачують фірми у відповідності з внутрішнім законодавством США.

У тому випадку, коли нідерландська компанія відкриває свою філію на Антилах, вона отримує можливість виплачувати їй дивіденди без обкладання їх податком у джерела доходу у відповідності з умовами податкової угоди, укладеної між двома державами (Нідерландами та Антильськими островами).

Проблема боротьби зі зловживаннями, пов'язаними з систе­мою «шопінгу податкових угод», набуває неабиякої злободенності. Ця боротьба ускладнюється і тією обставиною, що чимало держав укла­ли договори про подвійне оподаткування з офшорними центрами. Найпростіше було б відмовитись від укладення подібних договорів та інших податкових угод з ними. Але в реальному житті таку заборону в міжнародному масштабі ввести нелегко, оскільки сам факт появи податкових гаваней зумовлений складним переплетінням еко­номічних, геополітичних та історичних умов.

Протягом останніх років проти практики шопінгу податко­вих угод дедалі активніше виступає ряд держав і міжнародних ор­ганізацій. Особливо енергійно протестує проти подібних махінацій і зловживань умовами договорів про подвійне оподат­кування міністерство фінансів США. Воно виступає з вимогою і рекомендаціями не підписувати нових податкових угод, перегля­ду або розриву попередніх договорів, котрі дозволяють третім країнам вилучати з них вигоди у сфері оподаткування.

Використання договорів про уникнення подвійного опо­даткування під час уже згадуваного «шопінгу податкових угод» - це не найгірше явище, що стосується офшорних центрів. Стійкий негативний резонанс відносно цих територій також викликаний тим, що тут постійно виникають скандали, пов'язані з відмиван­ням «брудних» грошей.