8.5. Еволюція світової валютної системи

1867 року Німеччина, Італія, Франція, Голландія, Норвегія Данія і Швеція домовилися про створення Паризької валютної системи. Оскільки пізніше до них долучилися Росія, Японія та США, Паризька валютна система набула статусу першої світової валютної системи. Але далеко не останньої: 1922 року її змінила Генуезька, 1944 року з'явилася Бреттон-Вудська, а в 1976-1978 роках - сучасна, Ямайська валютна система.

Кожна світова валютно-фінансова криза, яка зумовлювала зміни світової валютної системи, починалася з кризи головного резервного активу, що використовувався для врегулювання дисбалансів міжнародних платежів. Не останню роль у кризових явищах відігравали також режими валютних курсів, покладені в основу функціонування тої чи іншої світової валютної системи.

Загалом, світова валютна система пройшла шлях від головного резервного активу — золота — до його повної демонетизації Ямайською валютною системою. Останньою передбачалося запровадити новий резервний актив — СПЗ. Однак, як ми вже знаємо, СПЗ не стали ані резервним активом, ані міжнародним засобом розрахунків і платежів. Їхню роль наразі виконують дві валюти — долар США і євро (регіональна валюта ЄС). Щодо валютних режимів, то вони еволюціонували від фіксованих валютних курсів до переважно плаваючих, з правом держав самостійно обирати режим валютних курсів. Розглянемо еволюцію світової валютної системи через коротку характеристику основних елементів усіх чотирьох світових валютних систем:

Таблиця 8.2.

Еволюція світової валютної системи

Критерії класифікації	Паризька валютна система (з 1867 року)	Генуезька валютна система (з 1922 року)	Бреттон-Вудська валютна система (з 1944 року)	Ямайська валютна система (з 1976-1978 років)
1	2	3	4	5
1. База, головний резервний актив	Золотомонетний стандарт Резервним активом є золото. Кожна національна валюта має свій золотий вміст (система «золото — національна валюта»).	Золотодевізний стандарт Резервними активами, поряд з золотом, визнаються також провідні валюти світу. Вони конвертуються у золото, а в них, відповідно, конвертуються всі інші валюти.		Стандарт СПЗ Передбачалося перетворити СПЗ у головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків і платежів, тобто встановити систему: «СПЗ - національна, валюта». Однак цього не сталося, резервними валютами є долар США і євро.
		Резервними валютами стали долар США та англійський фунт стерлінгів.	Офіційно було встановлено систему «золото — долар — національна валюта». Долар став єдиною головною резервною валютою.
2. Використання золота як світових грошей	Золото визнається єдиною формою світових грошей, єдиним резервно-платіжним засобом. Відповідно до золотого вмісту валют встановлюються їхні золоті паритети (валютні курси).		Зберігається роль золота як загального еквівалента та розрахункової одиниці у міжнародному обігу, однак масштаби використання золота істотно зменшуються. Кожна валюта має золотий вміст своєї грошової одиниці, але на практиці зв'язок усіх валют із золотом здійснюється опосередковано — лише через долар США.	Офіційна демонетизація золота.
	Валюти вільно конвертуються у золото. Конвертованість кожної валюти в золото забезпечується і всередині, і за межами країни.	Зберігаються золоті паритети, але конверсія валют у золото вже здійснюється не лише безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й опосередковано, через іноземні валюти.
3. Режим валютного курсу	Фіксовані курси на основі залогах паритетів. Відхилення дозволяються лише в межах «золотих точок». «Золоті точки» встановлюються, виходячи з витрат на транспортування або пересилку золота.	Вільно плаваючі курси без «золотих точок» (з 30-х років XX ст.).	Ринкові курси валют не мають відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют понад 1 %, тобто всі інші валюти жорстко «прив'язуються» до долара США.	Вільний вибір режиму валютного курсу.
4. Інститу- ціональна структура	Міжнародні конференції та наради		МВФ

Переваги та причини кризи світових валютних систем

Паризька валютна система (з 1867 р.)

Переваги

1. Золотий стандарт автоматично вирівнював платіжні баланси.

Вирівнювання обсягів експорту та імпорту країни відбувалося так, як описував Девід Х'юм у моделі «ціни — золото - потоки». Перевищення експорту над імпортом спричиняло зростання золотовалютних резервів країни, яке трансформувалося у збільшення грошової маси в обігу. Це призводило до росту заробітних плат і цін на вітчизняні товари, приваблюючи імпорт і пригнічуючи їхній експорт. І навпаки, країни, в яких імпорт перевищував експорт, були змушені зменшувати грошову масу в обігу, тобто стимулювати зменшення заробітних плат і цін, що робило вигідним експорт товарів і зменшувало імпорт.

2. Стабільні валютні курси забезпечували стабільність і внутрішньої, і зовнішньої економічної політики та створювали тим сприятливі умови для розвитку міжнародної торгівлі.

3. Стабільний валютний курс забезпечував відносну стабільність рівня цін у внутрішній економічній системі.

Причини кризи

1. Золотий стандарт встановив залежність грошової маси, яка обертається у світовій економіці, від видобутку й виробництва золота. Збільшення видобутку золота зумовлювало транснаціональну інфляцію, зменшення — зниження рівня цін.

Крім того, національні економіки і міжнародна торгівля в умовах стабільності валютних курсів розвивалися швидкими темпами. Грошової маси, обмеженої кількістю золота, з часом не вистачало для обслуговування міжнародних операцій.

2. В умовах міжнародної системи золотого стандарту країни мали відмовитися від проведення незалежної грошової політики, спрямованої на вирішення внутрішніх проблем своїх економічних систем. Їхня макроекономічна політика підпорядковувалася необхідності забезпечення стабільного валютного курсу.

Країни з дефіцитом платіжного балансу змушені були скорочувати грошову масу, отже, пригнічувати економічну діяльність. А це призводило до росту безробіття.

Водночас країни з позитивним платіжним балансом, «стерилізуючи золото», не поспішали розширювати свою грошову масу, тобто провокувати інфляцію на внутрішньому ринку і знижувати конкурентоздатність своєї експортної продукції.

Країни з дефіцитом платіжного балансу вичерпували свої золоті резерви і не могли більше підтримувати стабільність валютного курсу.

3. Під час Першої світової війни для фінансування частини своїх військових витрат країни змушені були друкувати гроші і, по суті, відмовитися від золотого стандарту.

Генуезька валютна система (з 1922 р.)

Переваги

У період із 1922 по 1928 роки у світі спостерігалася відносна валютна стабілізація, зумовлена поверненням до основних принципів золотого стандарту. Щоправда, тепер поряд із золотом як резерви використовувалися англійський фунт стерлінгів і долар США.

Причини кризи

Світова економічна криза кінця 20 — початку 30 рр. XX ст. (відома також як криза перевиробництва, «Велика депресія» сприяла розвитку протекціонізму у міжнародній торгівлі, а також зумовила девальвацію національних валют, зокрема й резервних. У таких умовах фінансової нестабільності, безробіття і міжнародної економічної дезінтеграції існування стабільних валютних курсів і золотого стандарту стало неможливим. Єдиною валютою, яка конвертувалася в золото, залишався долар США. З 30-х років XX ст. країни перейшли до плаваючих валютних курсів.

Бреттон-Вудська валютна система (з 1944 р.)

Переваги

Попри існування фіксованих доларових паритетів національних валют, збільшилася гнучкість регулювання валютних курсів (тимчасових дефіцитів платіжних балансів) за рахунок використання золотовалютних резервів, цільових позик зі спеціального фонду МВФ.

Країни отримали нові механізми регулювання тимчасових дефіцитів платіжних балансів, які не спричиняли пригнічення підприємницької діяльності та росту безробіття.

Причини кризи

1. Використання золотовалютних резервів та позик МВФ для врегулювання дефіциту платіжного балансу і підтримання стабільності валютного курсу було ефективним лише як тимчасовий засіб. Якщо країна з тих чи інших причин не могла усунути фундаментальні макроекономічні чинники розбалансування своїх експортно-імпортних операцій, вона була змушена девальвувати свою національну валюту.

До того ж, якщо виникали сумніви у стабільності валюти, спекулянти своїми операціями на валютних ринках тиснули на цю валюту, пред’являючи додатковий попит чи пропозицію, чим спричиняли відповідно ревальвацію чи девальвацію. Якщо спекулянти мали успіх, вони отримували значні прибутки — система сама заохочувала валютні спекуляції.

2. Золотий запас США в 60-ті роки XX ст. у шість разів був меншим від доларової маси, що перебувала у міждержавному обігу. Почався масовий обмін центробанками провідних країн світу доларів США на золото як стійкіший грошовий актив. Утворилася подвійна ціна на золото: офіційна — 35 дол. за 1 унцію – та ринкова, що в декілька разів перевищувала офіційну.

У цій ситуації США, по суті, повністю втратили свою здатність здійснювати обмін доларів на золото за фіксованою ціною і, таким чином, забезпечувати їх функцію як єдиної міжнародної резервної валюти.

Ямайська валютна система (з 1976-1978 рр.)

Переваги

1. Відмова від золота як головного резервного активу і загального еквівалента та розрахункової одиниці у міжнародному обігу уможливила високі темпи розвитку світового господарства та міжнародної торгівлі. Грошова маса, що обертається в міжнародному обігу, більше не обмежується світовими запасами золота.

2. Зберігаються ефективні механізми регулювання валютного курсу (тимчасових дефіцитів платіжного балансу) шляхом використання золотовалютних резервів, які формують національні центральні банки, і позик МВФ.

3. Існування гнучких валютних курсів полегшило процес пристосування до несприятливих змін економічної кон'юнктури, а також посилило стійкість світової валютної системи до нерівномірності соціально-економічного розвитку світового господарства.

Країна, яка має дефіцит платіжного балансу, через механізм девальвації валютного курсу може досягнути пригнічення імпорту та стимулювання експорту. Країна ж, яка має профіцит, отримує зростання вартості своєї валюти, тобто зростає імпорт і скорочується експорт.

Причини кризи

Поки що Ямайська валютна система змогла встояти, попри декілька криз валютних систем окремих країн чи регіонів. Однак, зважаючи на значні темпи глобалізації економічного життя, зростання питомої ваги нових економічних центрів, зокрема Китаю, Індії, бурхливий розвиток фінансових ринків, обсягів спекуляцій на них, сучасна валютна система стикається з наступними глобальними проблемами:

1) перетікання значних обсягів «гарячих грошей» з однієї економіки в іншу, спекулятивні атаки на валюту тієї чи іншої країни можуть «обвалювати» один за одним курси валют не лише незначних за економічною вагою країн, але й ключових для світового господарства економік. Прикладом може слугувати спекулятивна атака на євро 2010 року, що знизило його курс щодо ключових валют;

2) стабільність світової валютної системи залежить від стабільності макроекономічних показників та економічної політики країн-емітентів резервних валют. Довіра до їх економічного розвитку, отже, і до валюти, сприятиме стабільності світової валютної системи. В іншому ж випадку, недовіра і «втікання» від резервної валюти може спровокувати кризу міжнародної валютної ліквідності, що потягне за собою скорочення міжнародної торгівлі і рецесію світової економіки.

Стійкості сучасній світовій валютній системі можуть додати механізми глобального контролю за функціонуванням світових фінансових ринків, а також повернення до ідеї запровадження міжнародної валюти — Спеціальних прав запозичень чи їхнього аналогу. Міжнародна валюта мусить розраховуватися на основі кошика валют, включити до кошика необхідно також і валюти нових економічних центрів — китайський юань та індійську рупію. Міжнародна валюта має перебрати на себе функцію єдиного резервного активу та основного засобу міжнародних платежів.

Означені проблеми стали предметом обговорення на Антикризовому та Лондонському самітах G20.