8.4. Міжнародна валютна ліквідність

Проблема ліквідності є важливим питанням не лише для суб'єктів національної економіки — це одне з ключових понять і у світовій валютній системі.

Міжнародна валютна ліквідність визначається як здатність країни забезпечити своєчасне та повне погашення своїх міжнародних зобов'язань прийнятними для постачальника чи кредитора платіжними засобами.

Міжнародна валютна ліквідність формується за рахунок офіційних резервів урядів країн, а також валютних резервів комерційних банків, що діють як дилери на валютному ринку, забезпечуючи потреби приватного сектору в іноземній валюті.

Основною складовою міжнародної валютної ліквідності є офіційні резерви країни, що формуються її центральним банком. До офіційних резервів належать:

1. офіційні золоті резерви країни — запаси золота у злитках та монетах, що зберігаються у центральних банках;

2. валютні резерви країни — сукупність резервних валют на рахунках центрального банку. Валютні резерви країни поповнюються і використовуються центральним банком у межах здійснення ним валютних інтервенцій на національному валютному ринку. Викуп надлишку іноземної валюти зумовлює підвищення обсягу валютних резервів, її продаж — зниження. Центральний банк кожної країни зберігає свої валютні резерви, як правило, на депозитних рахунках у закордонних банках та в іноземних високоліквідних цінних паперах. Це пов'язано з природою самих валютних резервів, які призначаються для використання у разі кризових явищ національної валютно-фінансової системи. Якби вони розміщувалися у центральному банку або у вітчизняних комерційних банках, вони б самі ставали жертвою кризи і нічим не змогли б допомогти центральному банку. Тобто, в цьому випадку взагалі втрачається смисл їхнього формування;

3. резервна позиція в МВФ — право країни-члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті у межах від 25 % до 125 % її квоти. Кредитування МВФ, як вже зазначалося раніше, призначено для вирівнювання тимчасових дисбалансів платіжного балансу;

4. розрахунки в СПЗ — СПЗ є високоліквідним розрахунковим платіжним засобом МВФ, який завжди можна обміняти на іноземну валюту.

Зазначимо, що офіційні золоті резерви країни та валютні резерви разом становлять обсяг поняття золотовалютних резервів. Саме золотовалютні резерви є основою офіційних резервів країни.

Основним показником міжнародної валютної ліквідності країни вважається відношення її золотовалютних резервів до середньомісячної вартості імпорту товарів, робіт, послуг майбутнього періоду. Показник вимірюється у кількості місяців імпорту, забезпеченого золотовалютними резервами. Для України він становив на кінець 2009 року, за даними НБУ, 4,9 місяці. Це означає, що Україна протягом цього періоду може безперешкодно забезпечувати себе імпортними товарами і послугами за рахунок офіційних резервів НБУ, тобто навіть у разі нульової пропозиції іноземної валюти на українському валютному ринку.

Крім національних інститутів влади, слідкувати за станом міжнародної валютної ліквідності, та й загалом координувати, peгулювати і контролювати валютно-фінансові системи світу покликані міжнародні валютно-фінансові організації — інституціональний елемент світової валютної системи. Основною з них вважають Міжнародний валютний фонд. Серед відповідних регіональних організації можна виокремити Європейський фонд валютного співробітництві (ЄФВС), який було створено 1973 року і замінено 1994 року Європейським валютним інститутом (ЄВІ), а з 1 червня 1998 року Європейським Центральним Банком (ЄЦБ).