Запитання і завдання для контролю знань

1. Назвіть складові міжнародної трудової міграції.

2. Запропонуйте класифікацію міграційних процесів.

3. Охарактеризуйте етапи та причини міжнародної міграції.

4. Які основні чинники міжнародних міграційних процесів робочої сили.

5. Перелічіть позитивні та негативні наслідки міграційних процесів.

6. Які ви знаєте основні завдання Міжнародної організації праці. Опишіть їх.

7. Охарактеризуйте методи регулювання міжнародних міграційних процесів.

8. Наведіть класифікацію робочої сили за категорією.

9. Опишіть особливості міграції високваліфікованої робочої сили.

10. Охарактеризуйте основні потоки та структуру міграції з України.

Література

Бабенко В. Міжнародна економіка. – К., 2010.

Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна економіка. – К., 2007.

Передрій О.С. Міжнародні економічні відносини. – К., 2008.

Тема 7

Міжнародна передача технологій

7.1. Міжнародний ринок технологій.

7.2. Форми міжнародної передачі технологій.

7.3. Міжнародне технічне сприяння та регулювання міжнародної передачі технологій.

7.4. Україна в системі міжнародної передачі технологій.

Основні поняття та терміни

Патент

Ліцензія

Копірайт

Торгова марка

Ліцензійний платіж

Патентна угода

Ліцензійна угода

Ноу-хау

Інжиніринг

Реінженіринг

Лізинг

Міжнародний консалтинг

Управлінське консультування

7.1. Міжнародний ринок технологій

Технологія — це спосіб або метод виробництва продуктів чи послуг, спосіб поєднання факторів виробництва, спосіб організації процесу, спосіб та мета управління і т. п., що базується на застосуванні науково-технічних знань. Залежно від об'єкта виділяють технології продуктів, процесів та управління.

Технологія в міжнародній економіці — це фактор виробництва та економічного розвитку, що характеризується високою міжнародною мобільністю. Комплекс процесів та відносин у міжнародній економіці з приводу вивозу та ввозу технології іменується науковою категорією міжнародна передача технологій. Ця частина зовнішньоекономічних відносин являє собою широку сферу обміну, кінцева мета якого, з одного боку, — підвищення технічного та технологічного рівня виробництва, а з іншого, — отримання прибутку.

Матеріальною основою виникнення міжнародного технологічного ринку та відносин з приводу передачі технологій є міжнародний поділ праці в сфері, що будується на технологічних відмінностях та перевагах країн. Ці відмінності склалися історично або набуті у процесі розвитку. В сучасних умовах технологічні досягнення країн найменше зумовлені вигідними природно-географічними умовами, а все більше — факторами науково-технічної, кадрової та фінансової бази.

Одна з ключових характеристик технології — це її новизна. Технологія може мати національну, регіональну або світову новизну, а також бути унікальною, прогресивною, традиційною або морально застарілою (згідно з етапами життєвого циклу), від чого залежать мотиви та масштаби її експорту/ імпорту в міжнародній економіці.

Міжнародна передача технологій посідає особливе місце в сучасній системі міжнародної економіки. Це зумовлено такими факторами:

• в епоху постіндустріальної цивілізації технологія та інформація стали головним фактором економічного розвитку;

• відбуваються якісні зміни в міжнародному поділі праці, що характеризуються виділенням наукомісткої спеціалізації та прискореним розвитком науково-технічної кооперації;

• ринковий характер розвитку міжнародної економіки, що постійно вимагає інновацій;

• загострюється міжнародна конкуренція за науково-технічні ресурси та продукти;

• нова стадія міжнародної конкурентоспроможності країн, на якій ключовим фактором є інновації.

Про зростаюче значення науково-технічної інформації та технології свідчать такі дані: конкурентоспроможність 2/3 промислової продукції та 55 % робочих місць у Західній Європі залежить від рівня розвитку технології інформації (висновок експертів Комісії Європейського співтовариства). Суспільство вступило в нову інформаційну епоху.

Взаємообмін, кооперація та спеціалізація на всіх етапах створення технології та інновацій дає змогу економити кошти для багатьох суб'єктів міжнародної економіки. Ефективність створення технологій залежить від використання в цьому процесі найновішої інформації, знань, винаходів, факторів виробництва. Тому розвиток науково-технічної сфери в одній країні не може не торкатися досягнутого в міжнародних масштабах. Науково-технічні сфери (наукова інфраструктура, технологічна база та ін.) різних країн переплітаються, стають все більш взаємозалежними у системі міжнародного поділу праці.

У науково-технічній сфері активізують свою роботу ТНК та МНК, виникають міжнародні (міждержавні) науково-дослідні інститути, технополіси з великою часткою іноземного капіталу та експортною орієнтацією. Національна науково-технічна сфера стає зорієнтованою на зовнішній світ.

У країнах з перехідною економікою можливість виходу на міжнародний ринок з пропозицією науково-технічних знань та технології є часто єдиною мотивацією для розвитку самої технології. В умовах обмеженості фінансування розвитку науки і техніки, її комерціалізації, а також за низької платоспроможності попиту єдиним способом розвитку національної науково-технічної сфери є отримання замовлень та фінансування від іноземних агентів, держав, організацій. Інша тенденція — висококваліфіковані науково-технічні кадри, не отримавши таких замовлень, мігрують до інших країн, де знаходять застосування своїм знанням та вмінням.

Міжнародний обмін технологією в товарній формі відомий з початку XX ст., однак формування світового ринку технологій припадає на другу половину — 60-х рр. Саме до цього часу обсяг міжнародних комерційних операцій з технологіями перевищив масштаби національного обміну. Міжнародний науково-технічний обмін включає в себе, окрім традиційної купівлі-продажу готових товарів і устаткування для їхнього виробництва, отримання ліцензій на передові техніку і технології, наймання висококваліфікованих іноземних учених і фахівців тощо.

Технологія як товар має ряд особливостей:

• це найбільш цінний товар, який вимагає багато витрат часу та коштів.

• технологія може забезпечити високі прибутки;

• завдяки своїм якостям вона швидко розвивається;

• та експортований товар, оскільки, по-перше, технологія в «чистому» вигляді має дуже низькі транспортні витрати; по-друге, мають місце незначні торгові обмеження (тарифні та нетарифні) на кордоні приймаючої країни, яка здійснює прийом, що зумовлено метою недопущення технологічного відставання.

Суб'єкти міжнародної передачі технологій — підприємства, ТНК та науково-дослідні і проектні інститути, технополіси, країни, регіональні інтеграційні угруповання, міжнародні організації. Найбільш вагомими суб'єктами міжнародної передачі технологій є фірми розвинутих країн, які забезпечують більшу частину обороту світового технологічного ринку. Світовим лідером на цьому ринку є США. Вони щорічно експортують наукомістку продукцію на суму близько 700 млрд дол. У рейтинзі експортерів друге місце займає Німеччина (понад 500 млрд дол. США), третє — Японія (400 млрд дол.). Найбільші витрати на НДДКР несуть США. Так у 2010 р. витрати США на ці цілі в 1,1 раза перевищували витрати Японії, Німеччини, Франції та Великобританії разом узятих. Спостерігається збільшення кількості суб'єктів міжнародної науково-технічної системи.

Мотивації учасників процесу міжнародної передачі технологій

Продавців:

• міжнародна передача технологій є альтернативою торгівлі, коли експорт товарної продукції, що виготовляється за даною технологією, не можливий через економічні або політичні обмеження;

• передача технологій часто є необхідною умовою руху капіталу;

всередині країни немає можливості або не вигідно застосувати або комерціалізувати технологію (наприклад, обмежений попит на інноваційну продукцію, відсутня виробнича база);

• продаж ліцензії на технологію дає змогу компенсувати витрати на її розробку або може бути прибутковою операцією;

• правовий захист дає змогу продавцям при виході на міжнародний ринок тимчасово зберегти комерційну таємницю та повні права на технологію;

• пройшовши пік життєвого циклу у своїй країні, інновація прагне вийти на інші ринки з метою подальшого отримання надприбутків;

• валютний ефект від реалізації технології на світовому ринку набагато вищий, ніж від експорту звичайних товарів;

Покупців:

• економія коштів та часу на розробку технологій. Найбільш масштабним прикладом досягнення такого ефекту є придбання Японією в 60-х роках патентів, ліцензій та іншої науково-технічної продукції, розробка якої власними силами потребувала б в 23 рази більших коштів та декілька десятків років;

• підняття технічного рівня виробництва за короткий термін.

• можливість не тільки оновити, а й розширити виробництво;

• зростання конкурентоспроможності;

• збільшення експорту продукції;

• очікувані прибутки від технологічних та інших інновацій.

Отже, в результаті міжнародної передачі технологій виграють як продавці, і покупці. Продавці отримують винагороду, а покупці отримують нову технологію, за рахунок якої можуть досягти певної економії засобів та часу порівняно із самостійною розробкою технології; ліквідувати технічну відсталість у певних галузях діяльності; досягти підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється за придбаною технологією, та збільшити її експорт.

Тенденції міжнародного ринку технологій:

• суб'єктами виступають переважно промислово розвинені країни світу;

• збільшується участь країн, що розвиваються та країн перехідної економіки;

• спостерігається лібералізація ринку;

• зростає частка інтелектуальних послуг;

• виникло та поширюється міжнародне регулювання ринку;

• відбувається подальша диверсифікація та індивідуалізація продукту;

• збільшуються темпи зростання обсягу виробництва та товарообігу інноваційних продуктів;

• розширюється асортимент продукції (за 25 років він збільшився у 10 15 разів);

• скорочується середня тривалість життєвого циклу продукту (за 25 років зменшилася наполовину);

• скорочуються строки впровадження науково-технічних розробок від їх лабораторної стадії до серійного виробництва. Якщо для фотографії цей чає становив 112 років, електрики — близько 80, телебачення — 12, то для атомної бомби він скоротився до 6, транзисторів — до 5 і для інтегральних схем - до 3 років. При цьому середній термін впровадження науково-технічних розробок у різних країнах різний: в Японії він становить 2—3,5 роки, у США-5—7 років, у Німеччині - 5—10, у Франції - 8—10 років;

• інновація все більше стає необхідним засобом створення конкурентних переваг, завоювання міжнародного ринку. Відсутність достатньо продуктивних інновацій, навіть в умовах значних інвестицій, позбавляє країну економічного зростання та експортної конкуренції у провідних галузях.