3.5. Регулювання міжнародних торговельних відносин

Регулювання зовнішньоторговельних операцій, а також торгівлі на організованих міжнародних товарних ринках здійснюється на декількох рівнях:

1) фірмовий — через угоди між фірмами про розподіл ринків сировини, ринків збуту товарів, сфер впливу та про параметри цінової політики;

2. національний — шляхом встановлення державою нормативно-правових механізмів регулювання зовнішньої торгівлі відповідно до принципів і цілей її зовнішньоекономічної політики;

3. міжнаціональний — за допомогою укладання зовнішньоторго­вельних угод між державами та групами держав;

4. наднаціональний — через діяльність універсальних та спеціа­лізованих міжнародних організацій, що реалізують конкретні захо­ди з регулювання міжнародної торгівлі відповідно до напрацьова­ної світовим співтовариством стратегії її розвитку.

Що ж стосується всіх інших рівнів, то тут головним регулюю­чим суб'єктом є первинний суб'єкт міжнародного публічного пра­ва - держава. Саме від держав та їхніх домовленостей залежить по­дальший розвиток зовнішньої і міжнародної торгівлі. Так перед Другою світовою війною держави сповідували закритість внутріш­ніх ринків від іноземних конкурентів, створюючи всілякі бар'єри на шляху імпорту товарів (протекціонізм). У другій половині XX ст., навпаки, світове співтовариство взяло курс на зняття бар'єрів на шляху товарів, робіт, послуг і факторів виробництва, тобто курс на відкритість економік, до вільної торгівлі.

Вільна торгівля (фрітрейдерство) — політика мінімального дер­жавного втручання у зовнішню торгівлю, що розвивається на ос­нові вільних ринкових сил попиту і пропозиції.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього рин­ку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Протекціонізм буває селективним (скерованим проти окремих країн або окремих видів товарів), галузевим (спрямованим на за­хист окремих галузей, частіш за все — сільського господарства), ко­лективним (проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання, наприклад, у межах ЄС) та прихованим (здійснюється методами внутрішньої економічної політики).

Здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, що базується на політиці вільної торгівлі, з обмеженим у часі застосуванням окремих методів протекціонізму.

Методи протекціоністської торговельної політики		Інструменти	Регулюють переважно
Тарифні		Мито Тарифна квота		Імпорт Імпорт
	Кількісні	Квотування Ліцензування «Добровільні обмеження»	Експорт Експорт	Імпорт Імпорт
Нетарифні	Приховані	Технічні бар'єри Податки та збори Державні закупівлі Вимоги про вміст місцевих компонентів		Імпорт Імпорт Імпорт Імпорт
	Фінансові	Субсидії Кредитування та страхування Демпінг	Експорт Експорт Експорт

Таблиця 3.2. Інструменти протекціоністської торговельної політики