1.2. Основні напрями обслуговування українських бібліотек

Одним із напрямів довідково-бібліографічної діяльності бібліотек є бібліографічне інформування споживачів – це систематичне забезпечення споживачів бібліографічною інформацією відповідно до їхніх довготривалих або постійно діючих запитів та (або) без запитів, згідно із інформаційними потребами споживачів [14].

За допомогою книжкових виставок та бібліографічних оглядів можна показати особливості ДБА, представити широке коло бібліографічних посібників, поширювати раціональні методи бібліографічної роботи тощо. Виставки довідково-бібліографічних матеріалів розрізняють за змістом, і за об’єктом. Вони можуть різнобічно представляти довідково-бібліографічні видання – посібники всіх видів бібліографії, енциклопедії, словники, путівники, різні довідники. Практикують також і тематичні виставки. Серед інших різновидів виставок: повністю присвячені бібліографічній періодиці, або методичного характеру, які пояснюють як користуватись бібліографічними покажчиками.

У різних приміщеннях бібліотеки за різними відділами, наприклад, на виставці нових надходжень, у своїй сукупності вони повинні привертати увагу максимальної кількості користувачів. Виставки повинні бути постійні і регулярні із закріпленими за ними спеціальними працівниками у відділах бібліотеки та систематично їх поповнювати.

Довідково-бібліографічне обслуговування є дуже важливим як для користувачів, так і для фахових працівників. Цей напрям роботи бібліотеки полягає у доборі літератури з різних питань, у пошуку за допомогою книг і періодичних видань відомостей та допоміжних матеріалів [14].

ДБО – це бібліографічне обслуговування відповідно до разових інформаційних запитів споживачів інформації, пов’язане з наданням довідок та інших бібліографічних послуг. Разовий інформаційний запит – це такий запит, з яким споживач звертається до інформаційної установи, розраховуючи на негайну відповідь і не пов’язуючи своє звертання з бібліографічним обслуговуванням у майбутньому. На разовий інформаційний запит бібліограф дає негайну відповідь у тій формі, яка можлива: підбирає відповідні документи чи шукає інформацію про такі документи і видає її у вигляді бібліографічної інформації [4, 10].

Інформаційний запит може бути перетворений споживачем у бібліографічний запит, тобто в інформаційний запит на бібліографічну інформацію чи у фактографічний запит-вимогу на фактографічну інформацію. Відповідь бібліографа може бути надана у вигляді довідки, консультації або відмови. Довідки та консультації можуть бути бібліографічні чи фактографічні. Бібліографічні довідки містять бібліографічну інформацію у відповідь на разовий запит споживача. Бібліографічні консультації містять поради щодо самостійного пошуку бібліографічної інформації споживачем [14].

Фактографічні довідки містять відомості про конкретні факти, події і явища реальної дійсності, дані з різних галузей знань, трактування термінів тощо. Фактографічна довідка може також складатися із посилання на джерело фактографічної інформації, але тільки після фактографічних даних. Фактографічні консультації містять поради щодо самостійного пошуку фактографічної інформації споживачем. Відмова бібліографа у відповіді на інформаційний запит споживача повинна містити мотивацію неможливості видати інформацію.

Найбільшу частину відповідей у процесі ДБО складають бібліографічні довідки, які поділяють на адресні, тематичні та уточнювальні. Адресна бібліографічна довідка встановлює наявність та місцезнаходження документа у фонді. Видається вона спочатку у вигляді бібліографічного опису документа, що супроводжується шифром зберігання документа у фонді. Тематична бібліографічна довідка містить бібліографічну інформацію з визначеної теми (як правило, у вигляді бібліографічного списку). Уточнювальна бібліографічна довідка – та, в якій встановлюється та уточнюється елементи бібліографічного опису документа, що були відсутні чи перекручені у запиті споживача. Довідки в процесі ДБО можуть бути усними чи письмовими.

Якість довідково-бібліографічної роботи залежить від кваліфікації бібліографа, широти кругозору, знання літератури. Бібліограф повинен уміти правильно організовувати ДБА своєї бібліотеки і раціонально його використовувати, володіти методикою довідково-бібліографічної роботи.

Більш кваліфіковану допомогу надасть бібліограф, який спеціалізується у відповідній галузі знань. Знання найважливіших сучасних проблем основних і суміжних наук, термінології, історії науки, обізнаність у спеціальній літературі, у діяльності науково-дослідних закладів дає можливість вести довідково-бібліографічне обслуговування на високому рівні. Бібліографи повинні застосовувати педагогічний такт у роботі з користувачами, проявляти настирливість у пошуку необхідних відомостей про літературу, вміти швидко орієнтуватися у різних питаннях. Користувач отримує відповіді на питання, що стосується літератури у секторі абонементу, а також у читальних залах і біля каталогів, по міжбібліотечному абонементу.

Зазвичай користувач звертається до ДБО після того, як потрібна література не була самостійно знайдена ні за каталогами чи картотеками, ні за допомогою бібліотекаря на абонементі і в читальному залі. Швидкість виконання запиту залежить від ДБА, від уміння бібліографа використовувати бібліографічні та довідкові видання. Чим краще організовано ДБО, тим оперативніше дається відповідь на запит читача.

Сьогодні Інтернет інтенсивно впливає на довідково-бібліографічне та інформаційне обслуговування користувачів бібліотек, викликаючи необхідність реорганізації довідково-бібліографічних служб, зміни у традиційних функціях бібліографів [12]. Новітні інформаційні технології докорінно змінили в бібліотеках усе – від процесу комплектування до появи нових напрямів роботи. Бібліотеки повністю оновлюють свій «інтерфейс», переорієнтовуються вимоги до професійних навичок і вмінь бібліотекарів.

Широке розповсюдження одержало останнім часом довідкове обслуговування віддалених користувачів. Однією з його форм є довідкове обслуговування у режимі «віртуальна довідка». Термін «віртуальна довідка» або «віртуальна довідкова-інформаційна служба» використовують як синоніми до аналогічних термінів: «цифрова довідка», «електронна довідка», «жива довідка», «довідка в реальному часі», «інформаційна служба Інтернет». Усі вони означають організацію ДБО через Інтернет, коли користувачі мають змогу звернутися в бібліотеку з інформаційним запитом за допомогою мережі і так само з неї отримати відповідь. Завдяки цьому досягається значна економія часу для користувачів, а бібліотеки підвищують свою популярність і роль у суспільстві як довідково-інформаційних центрів.

Існують три види бібліотечного ДБО користувачів через інтернет: 1) за допомогою електронної пошти; 2) консультування в режимі чат; 3) організація служби «Віртуальна довідка» за спеціальною програмою.

Бібліотека гарантує користувачу якнайшвидшу відповідь і кваліфіковану допомогу бібліографа [15].

Про актуальність ДБО в електронному режимі як сучасного напряму бібліотечної діяльності свідчить постійно зростаючий потік публікацій у професійній літературі. Ще кілька років тому годі було знайти будь-яку інформацію з цього питання. Нині функціонування окремих віртуальних довідок на сайтах українських бібліотек розглядається у працях А. Шалиганової [11], Г. М. Швецової-Водки [15], Л. Трачук [12], Тетяни Добко [4] та ін.

Отже, довідково-бібліографічна робота передбачає надання довідок та інших бібліографічних послуг (консультацій). Основними напрямами довідково-бібліографічної діяльності бібліотеки є: створення ДБА та організація бібліографічного обслуговування, що включає такі процеси:

• довідково-бібліографічне обслуговування (виконання разових читацьких запитів та видання різноманітних довідок);

• бібліографічне інформування (систематична робота, спрямована на задоволення поточних і постійно діючих запитів читачів);

• рекомендаційно-бібліографічне обслуговування (використання бібліотекою рекомендаційних покажчиків);

• популяризація бібліотечно-бібліографічних знань як складової інформаційної культури особистості.