
- •Інформаційні системи в менеджменті
- •Лекція №1. Економічна інформація. Класифікація, носії, складові. Інформаційні системи. Введення, історія розвитку, класифікація
- •Джерело виникнення даних → збір даних → передача даних → зберігання даних → переробка даних → видача результатів → користувачі еом
- •Носії інформації
- •Структура і властивості економічної інформації
- •Історія розвитку інформаційних систем
- •Iіі покоління (з середини 80-х рр.)
- •Лекція №2. Інформаційні технології та їх використання. Автоматизоване робоче місце менеджера як складова аіс
- •Історія розвитку іт
- •Автоматизоване робоче місце
- •Лекція №3. Автоматизовані системи управління підприємством (Виробничі системи) Загальні відомості з розвитку автоматизованих систем управління підприємством
- •Планування потреб в матеріалах (склад та послідовність процедур планування згідно mrp)
- •(Страховий запас)-(Резервування для інших цілей)
- •Управління виробничими ресурсами (концепція mrp іі: еволюція, структура, практичне використання)
- •Інтегровані інформаційні системи автоматизації процесів курування підприємством (erp – Enterprise Resources Planning – Планування ресурсів підприємства)
- •Управління фінансами
- •Система планування ресурсів підприємства, синхронізованого зі споживачами (csrp)
- •Планування виробництва планування замовлень покупців.
- •Розвинуті системи планування (aps, Advanced Planning System)
- •Лекція №4. Crm (Customer Relationship Management)
- •Історія розвитку crm
- •При виборі того чи іншого crm-рішення як правило керуються наступними вимогами:
- •Функції crm-систем:
- •Лекція №5. Експертні системи
- •Економічні експертні системи
- •Лекція №6. Системи підтримки прийняття рішень у бізнесі
- •Цілі, призначення, практика сппр
- •Тенденції та перспективи розвитку сппр у різних галузях
- •Функції системи підтримки прийняття рішень
- •Лекція №7. Комп’ютерні мережі. Інтернет
- •Топології локальних обчислювальних мереж.
- •Адресація в Internet
- •Основні сервіси Internet
- •Лекція №8. Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет
- •1. Основні віхи в історії розвитку Internet
- •2. Протокол tcp/ip
- •3. Організація Інтернету
- •4. Принципи адресації в Інтернеті
- •5. Принцип роботи Інтернету
- •6. World Wide Web і гіпертексти
- •8. Протокол http та url
- •9. Інші інформаційні ресурси Інтернету
- •Лекція №9. Уразливість і зловживання в системах
- •Почему системы уязвимы
- •Новые уязвимости
- •Заботы для создателей и пользователей систем
- •18.2. Средства контроля
- •Общие средства контроля
- •Прикладные средства контроля
- •Разработка структуры контроля: затраты и доходы
- •18.3. Аудит информационных систем
- •Роль аудита в процессе контроля
- •Аудиты качества данных
2. Протокол tcp/ip
Для організації міжмережевих з’єднань необхідний відповідний протокол. Комп’ютерною мовою протокол – це просто набір домовленостей, що визначає обмін даними між різноманітними програмами. Протоколи задають засоби передачі повідомлень і опрацювання помилок у мережі, а також дозволяють розробляти стандарти, не прив’язані до конкретної апаратної платформи. Всі параметри – від швидкості передачі даних до методів адресації при транспортуванні окремих повідомлень – задаються протоколами, що використовуються в даній конкретній мережі.
Протокол Інтернет – спосіб задавання параметрів для передачі та сприймання інформації між кількома комп’ютерами з метою збереження змісту і параметрів самої інформації. Забезпечує “розуміння” між комп’ютерами. Являє собою набір “домовленостей”, що визначають обмін даними.
В Інтернет базовим протоколом служить TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol). IP відповідає за адресацію мережних вузлів, а TCP забезпечує доставку повідомлень за потрібною адресою.
TCP/IP - базовий протокол в Інтернет, що відповідає за адресацію мережних вузлів і забезпечує доставку повідомлень за потрібною адресою. TCP (Transmission Control Protocol) забезпечує перевірку правильності передачі інформації між комп’ютерами. Якщо в потоці бітів інформації знаходиться невідповідність (за допомогою методів перевірки), система “просить повторити” передачу. IP – забезпечує адресацію Інтернет-вузлів у 32-бітному полі, що розбито на 4 регіони по 8 бітів кожне. Цей протокол задає параметри передачі повідомлень, відділяючи адресу від власне повідомлення.
Ці потужні протоколи були запропоновані в 1974 р. Робертом Кеном (Robert Kahn), одним з основних розробників ARPANET, і вченим в області комп’ютерів Вінтоном Серфом (Vinton C. Cerf). Протокол IP – це протокол, що описує формат пакету даних, що передається по мережі. Наведемо простий приклад що пояснює, що тут маємо на увазі. Коли Ви отримуєте телеграму, весь текст у ній (і адреси, і повідомлення) написаний у рядку підряд, однак можна зрозуміти, де отут адреса, а де повідомлення. Аналогічно, пакет у комп’ютерній мережі являє собою потік бітів, а протокол IP визначає, де адреси й інша службова інформація, а де самі дані, що передаються. Протокол TCP призначений для контролю передачі, контролю цілісності інформації, що передається. Коли Ви не розчули, що сказав Вам співрозмовник у телефонній розмові, Ви просите його повторити сказане. Приблизно цим займається і протокол TCP стосовно комп’ютерних мереж. Комп’ютери обмінюються пакетами протоколу IP, контролюють їх передачу за протоколом TCP і, об’єднуючись у глобальну мережу, утворюють Інтернет. Така, у самих загальних рисах, технічна сторона питання. Протокол TCP/IP для комп’ютерів – це як правила ведення розмови для людей. Але, користуючись цими правилами, люди звертаються за інформацією по-різному: сперечаються, розказують, записують повідомлення на автовідповідач. Аналогічне відбувається і з комп’ютерами – протокол TCP/IP дозволяє передавати інформацію, а її, у свою чергу, використовують різноманітні сервіси, що по різному звертаються за інформацією.
Варто мати на увазі, що TCP/IP не єдиний протокол, придатний для об’єднання різноманітних мереж. Інтернет у дійсності перетворилася в багатопротокольну мережу, що інтегрує інші стандарти. Основні серед них – стандарти взаємодії відкритих систем (OSI). Запропоновані Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) протоколи OSI одержали широке поширення в Європі, де вплив TCP/IP був не настільки переважним, як у США. Системи, засновані на інших протоколах, теж підключаються до Інтернет через шлюзи. Наприклад, BITNET – це мережа, що використовує для передачі даних свої власні стандарти, проте, принаймні частково, вона доступна через шлюзи з Інтернет.
OSI – протокол Інтернет (Open System Interconnect) стандарту взаємодії відкритих систем. Запропоновано Міжнародною організацією по стандартизації (ISO). Одержав широке поширення в Європі, де протокол TCP/IP не так широко поширений, як у США.