Лекція №8. Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет

1. Основні віхи в історії розвитку Internet

Інтернет – велика розгалужена мережа, що містить вузли по всьому світі. Універсальний засіб передачі інформації, революційне досягнення розвитку інформаційно- комп’ютерних технологій. Мережа виникла на основі мережі Міністерства оборони США ARPANET, розробленої компанією ВВN у 1969 р. Базується на двох головних принципах організації: суцільна адресація та використання єдиного ІР-протоколу на нижчому рівні.

Сучасна мережа Internet, що поєднує мільйони користувачів, зародилася в 60-х роках у лабораторіях Міністерства оборони США.

Спочатку ніщо не пророкувало загальнодоступність комп’ютерної мережі Інтернет. Як і багато інших великих ідей, "мережа мереж" виникла з проекту, що призначався зовсім для інших цілей. Її прародичкою стала мережа ARPANET, розроблена і розгорнута в 1969 р. компанією Bolt, Beranek, and Newman (BBN) за замовленням Агентства передових дослідницьких проектів (ARPA (U.S Defense Department's Advanced Research Projects Agency) Міністерства оборони США.

ARPANET об’єднувала навчальні заклади, військові організації та їх підрядчиків. Вона була створена з метою допомогти дослідникам в обміні інформацією, а також (що було однією з головних цілей) для відпрацювання методів підтримки зв’язку на випадок ядерного нападу. Фундатори ARPANET спочатку дозволяли вченим тільки ввійти в систему і запустити програму на віддаленому комп’ютері. Незабаром до цих можливостей додалися передача файлів, електронна пошта і списки розсилання, що забезпечили спілкування дослідників, які цікавилися однією й тією ж областю науки і техніки. Але в міру росту ARPANET, розвивалися й інші мережі, і незабаром стала очевидною потреба в нових засобах зв’язку. Ще в 1973 р., за десять років до того як відбулася революція персональних комп’ютерів, агентство ARPA під своїм новим ім’ям – DARPA – почало здійснювати програму Interneting Project. Її ціллю було визначити, як зв’язати мережі між собою з урахуванням того, що кожна використовує різноманітні методи передачі інформації. При належній реалізації для зв’язку між мережами можуть бути задіяні так звані шлюзи, що дозволяють трафіку безперешкодно проходити з однієї мережі в іншу. Серед проблем, якими займалося агентство, були і питання, зв'язаний зі створенням дослідницької мережі Міністерства оборони США з акцентом на те, щоб створені для військового застосування мережі залишалися працездатними при часткових руйнуваннях. Для цього була розроблена нова технологія, що називалася "комутація пакетів" (packet switching). Ця технологія, у якій дані, призначені для перекидання в інше місце, розбиваючи на пакети, кожний з яких мав свій "адресу призначення" ("forwarding address"), обіцяла можливість декільком користувачам працювати по однієї і тій же лінії зв'язку одночасно. Настільки ж важливим з погляду DARPA було те, що така технологія дозволяла створювати мережі, що дають можливість автоматичної маршрутизації даних по включеним у неї ланцюгам і комп'ютерам. Метою DARPA було не створення сучасного міжнародного комп'ютерного співтовариства, а розвиток мережі передачі даних, що могла б витримати ядерний напад.

Так була створена мережа ARPAnet. У моделі цієї мережі передбачалося, що обмін по мережі між двома машинами стосується лише їх двох, а середовище передачі — ненадійні. Малося на увазі, що будь-яка частина мережі може бути ушкоджена, але повідомлення повинне прийти до адресата незалежно від перешкод, що виникли. Тобто, мережа повинна забезпечувати стовідсоткову гарантію, а саме:

• якщо з пункту А повідомлення було відправлене в пункт У, то воно повиннео надійти до пункту В цілих і неушкодженим, вчасно і незалежно від умов, у яких функціонує ця мережа;

• у випадку ушкодження будь-якої частини системи повідомлення повинне обирати інший маршрут, адаптуючи до нових умов, поки не досягне пункту призначення.

Така модель докорінно відрізняється від інших технологій мереж. Так, наприклад, у мережах, що звуться Х.25, керування як би розмазане по проміжних станціях передачі, і вихід з ладу однієї з них, як правило, приводить до фатальних наслідків для програм, що взаємодіють на об'єднаних комп'ютерах. У мережах, що були розроблені по типу мережі ARPAnet з використанням протоколів TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol) кожен учасник сеансу зв'язку більше покладається на себе, і такий підхід, як показала практика, найбільш удалий.

Наступна сторінка розвитку Internet відкрилася в 80-х роках, коли ще одне американське урядове агентство, National Scientific Foundation (NSF), заснувало шість суперкомп'ютерних центрів. У NSF було прийняте рішення створити власну мережу. Вона була створена і спочатку поєднувала вищезгадані суперкомп'ютерні центри зі швидкостями передачі 56 Кбит/c. Мережа одержала назву NSFNET Backbone (опорна мережа NSF). У момент, коли NSFNET закінчила своє існування (квітень 1995р.), її продуктивність складала 44 Мбит/c. NSF забезпечувала доступ до Internet з університетів, таким чином, майже кожен американець з вищим утворенням у студентські роки був користувачем цієї мережі.

Протягом 1995-1997р. пройшло багато змін. Мережа Internet перестала бути винятково американським феноменом, уся її структура в цілому різко комерциализируется і приватизується.

Основні віхи в історії розвитку Internet:

• 1956 — підстава DARPA;

• 1969 — перший вузол ARPAnet у Лос-Анджелесі;

• 1971 — 15 вузлів, 23 комп'ютери;

• 1972 — винахід електронної пошти;

• 1974 — Винтон Серф і Боб Кан публікують сертифікацію протоколу TCP;

• 1982 — TCP/IP стає стандартом Міністерства оборони США;

• 1982 — підстава European UNIX Network (EUNet);

• 1984 — кількість машин перевищила 1000;

• 1986 — поява опорної мережі NSFNET;

• 1987 — кількість машин перевищила 10000;

• 1989 — кількість машин більше 100000, швидкість опорної мережі 1,544 Мбит/c;

• 1990 — ліквідація ARPAnet;

• 1991 — підстава Commercial Internet eXchange (CIX), об'єднання комерційних постачальників Internet-сервісу;

• 1992 — кількість машин більше 1 млн., швидкість опорної мережі 44,7 Мбит/c, перші аудио- і відео-трансляції, поява WWW;

• 1993 — Білий дім, ООН і Світовий Банк з'єднуються з Internet, бізнес починає звертати увагу на існування Internet;

• 1994 — перший квітковий магазин приймає замовлення через Internet, з'являються віртуальні супермаркети, структура і фінансування опорної мережі NSFNET кардинально змінюються;

• 1995 — відкриття першого віртуального банку мережі;

• 1995 — ліквідація NSFNET.

Тривалий час основні канали зв'язку й адміністративних структур Internet фінансувалися Національним науковим фондом США, але навесні 1995р. фінансування був припинено і розвиток мережі відбувається на комерційній основі. Комерціалізація Internet — це, можливо, найважливіший аспект його розвитку сьогодні.