Лекція №7. Комп’ютерні мережі. Інтернет
Комп’ютерна мережа – це інтегрована багатомашинна територіально розподілена система, що складається з багатьох ЕОМ та підсистем зв’язку для передачі даних.
Сучасні комп’ютерні мережі можна класифікувати за різними ознаками, наприклад, в залежності від віддаленості комп’ютерів мережі умовно розділяють на локальні та глобальні.
Довільна глобальна мережа може включати інші глобальні мережі, локальні мережі, а також окремо під’єднані віддалені комп’ютери або пристрої введення-виведення інформації (до останніх належать принтери, копіри, касові та банківські апарати, факси і т.і.). Вищеназвані елементи можуть бути віддалені один від одного на значну відстань. Глобальні мережі бувають 4-х видів: міські, регіональні, національні та транснаціональні.
Локальні мережі функціонують, як правило, в межах однієї установи. Тому іноді їх ще називають корпоративними системами. Найпростішим варіантом такої мережі є зв’язок комп’ютерів через паралельні або послідовні порти за допомогою спеціальних кабелів. Таку мережу можна налагодити в межах однієї кімнати і використовувати для передачі даних від одного комп’ютера до іншого. Сучасні програмні оболонки (в тому числі і NC) мають програмні засоби, що забезпечують таку передачу даних.
Комп’ютери в локальних обчислювальних мережаж (ЛОМ) як правило з’єднані за допомогою швидкісних ліній зв’язку зі швидкістю обміну від 1 до 10 (100) Мбіт/с.
За принципом керування локальні мережі розділяються на однорангові (децентралізовані) та багаторангові (централізовані):
Однорангові: комп’ютери підмикаються до мережі через спеціальні мережні адаптери, які дозволяють комп’ютеру отримувати інформацію з мережі та передавати свої дані в мережу; функціонування таких мереж підтримується операційною системою мережі; усі комп’ютери та їх операційні системи повинні бути однотипними; користувачі таких мереж можуть обмінюватись один з одним даними, використовувати загальні принтери, магнітні диски, модеми та інші пристрої. Таким чином, функції керування мережею в однорангових мережах по черзі передаються від однієї робочої станції (РС) до іншої.
Багаторангові: виділяють більш потужний комп’ютер (сервер), що забезпечує роботу локальної мережі. Решту комп’ютерів локальної мережі називають робочими станціями. На дисках серверів розміщують бази даних, програмне забезпечення для спільної роботи користувачів і т.д. Файли, що зберігаються на сервері, доступні РС мережі. Одна РС до файлів іншої РС доступу не має (але це можна обійти за допомогою деяких спеціальних програм, наприклад, NetLink, яка дозволяє передавати файли між двома РС таким же чином, як і в програмі Norton Commander). Якщо в мережі більш, ніж 20 — 25 комп’ютерів, то виділення серверу обов’язкове, в іншому випадку продуктивність мережі буде незадовільною.
В одній мережі може бути один або декілька серверів. В останньому випадку кожен сервер керує роботою РС, що під’єднані до нього. Сукупність комп’ютерів сервера та під’єднаних до нього РС часто називають доменом. Іноді в одному домені знаходиться декілька серверів. За звичаєм один з них є головним, а інші – резервними (на випадок, якщо відбудеться збій в роботі головного серверу), або є логічним розширенням основного серверу. На серверах використовують спеціальне системне програмне забезпечення, що відрізняється від системного програмного забезпечення робочих станцій (наприклад, на сервері — ОС Windows NT Server, на робочих станціях — Windows NT Workstation, Windows 95, Windows for Workgroups). Це дозволяє забезпечити більш надійну та ефективну обробку запитів з робочих станцій користувачів.
Таким чином, можна сказати, що в однорангових мережах кожний з комп’ютерів відіграє і роль робочої станції, і роль серверу по забезпеченню доступу до своїх даних та ресурсів.
Перевагою централізованих мереж є висока захищеність мережевих ресурсів від несанкціонованого доступу, зручність адміністрування мережі, можливість створення мереж з великим числом вузлів. Основний недолік – система не працює при порушенні працездатності файл-серверу (чого можна запобігти при наявності резервних серверів), а також досить високі вимоги до ресурсів серверів. Розгортання однорангової мережі для невеликої кількості РС часто дозволяє отримати більш ефективне та стійке обчислювальне середовище. Мережне програмне забезпечення в них є простішим в порівнянні з централізованими мережами, не треба встановлювати файл-сервер (як комп’ютер, так і відповідних програм), що значно знижує фінансові витрати. Але такі системи слабкіші з точки зору захисту інформації та адміністрування.