2. Проблема кризи підліткового віку.
Психологічні особливості підлітків науковці пояснювали фактом статевого дозрівання, яке є домінантою розвитку в цьому віці, вважаючи кризи неминучими, біогенетично зумовленими. За таких умов найраціональнішими, за переконаннями С. Холла, є методи пасивної педагогіки, оскільки втручання в розвиток підлітка для того, щоб змінити, виправити його, є недоцільними і шкідливими, бо не можна змінити природу.
Згідно з психоаналітичною теорією 3. Фрейда неминучість у підлітковому періоді внутрішніх і зовнішніх конфліктів є нормою, а випадки безконфліктного розвитку свідчать про різноманітні варіанти патологічного розвитку.
У 20-30-ті роки XX ст. психологічна наука зосереджувалася на пізнанні залежності деяких особливостей особистості підлітка від його соціального оточення. З цією метою було досліджено життя і психічні особливості підлітків в умовах примітивної цивілізації острова Самоа задля встановлення, що в розвитку людини залежить від природи, а що від культури (конкретних суспільно-історичних умов). Результати досліджень описані у працях американського етнографа Маргарет Мід (1901–1978). Оскільки в розвитку підлітків острова Самоа симптомів кризи не виявлено, це переконливо доводить необґрунтованість тверджень про біологічне походження підліткової кризи. Вона пов'язана не із дозріванням організму, а з особливостями соціалізації. Однак індивідуальні варіанти її перебігу певною мірою залежать від вроджених особливостей нервової системи.
На основі етнографічних досліджень американський психолог Рут Бенедикт (1887–1948) зробила висновок, що перехід від дитинства до дорослості різний у різних суспільствах і його не можна вважати природно зумовленим. Вона довела, що конкретні соціальні обставини життя дитини зумовлюють тривалість підліткового віку, наявність чи відсутність кризи, конфліктів, труднощів, особливості переходу від дитинства до дорослості. Згідно з цими дослідженнями у людині природне не може бути протиставлене соціальному, оскільки природне в ній теж є соціальним.
У дослідженні підліткового віку важливо, на думку Л. Виготського, виокремити основне новоутворення у психіці підлітка, з'ясувати соціальну ситуацію його розвитку, яка у кожному віці передбачає неповторну систему стосунків дитини і середовища. А суть кризи перехідного віку полягає у перебудові цієї системи. Психологічний зміст підліткової кризи пов'язаний з виникненням почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до дорослої особистості, до своїх нових можливостей і здібностей.
Класифікація вольових якостей
На сьогодні у психології склалося кілька підходів до класифікації вольових якостей особистості.
Наприклад, Ф. М.Гоноболин ділить вольові якості на дві групи, пов'язані з активністю і з гальмуванням небажаних діянь П.Лазаренка та психічних процесів. До якостям першої групи він відносить рішучість, сміливість, наполегливість і самостійність; якостям другий — витримку (самовладання), витривалість, терпіння, дисциплінованість і організованість. Щоправда, у своїй Ф. М.Гоноболин додає що організувати неможливо все вольові якості особистості суворо розділити на дві групи залежність від переважання процесів порушення та гальмування. Іноді, пригнічуючи одні дії, людина виявляє активність за іншими. І це відрізняють з його погляду, дисциплінованість іорганизованность.
У. І. Селіванов об'єктивним основою розмежування різних вольових якостей також вважає динаміку процесів порушення та гальмування. У зв'язку з цим розділяє вольові якості на викликають, які посилюють активність і які гальмують,ослабляющие чи які вповільнюють її. До першої групи він відносить ініціативність, рішучість, сміливість, енергійність, хоробрість; до другої групи — витримку, витривалість,терпіння.
Р.Ассаджиоли виділяє такі вольові якості:
1) енергія — динамічна сила — інтенсивність; цю рису визначається
труднощами досягнення цієї мети;
2) майстерність — контроль — дисципліна; цю рису підкреслює регулювання і контролювання волею інших психічних функцій;
3) концентрація — зосередженість — увагу; цю рису має особливе значення, щоб впливу і завдання непривабливі;
4) рішучість — швидкість — моторність виявляється у ухваленні рішення;
5) наполегливість — стійкість — терпіння;
6) ініціатива — відвага — рішучість на вчинки; це схильність до ризику;
7) організація — інтеграція — синтез; воля виступає тут як організуюче ланка об'єднання тих засобів, що необхідні виконання завдання.
У цьому класифікації привертає увагу об'єднання якостей, які мають ставлення до «силі волі» й іноді несумісних, в тріади (наприклад, майстерність — контроль — дисципліна). В наявності змішання вольових проявів з функціями і процесами управління активністю людини.
Інший підхід до класифікації вольових якостей виходить з висловленої З. Л. Рубінштейном думку про відповідність різних вольових якостей фазам вольового процесу. Так, прояв ініціативності він відносить до самого початковому етапу вольового дії, після чого виявляються самостійність і, але в етапі прийняття рішень проявляється рішучість, яку етапі виконання вольового дії змінюють енергійність та наполегливість.
Цю ідею З. Л. Рубінштейна розвинув М.Брихцин. Він виділив 11 ланок психічного управління і кожному їх приписав прояв певних вольових якостей. Щоправда, до розряду вольових властивостей в нього потрапили завбачливість, розторопність (спритність), обачність та інші характеристики особистості, які складно зарахувати до власне вольовимпроявлениям1.
В.В.Никандров виходить у своїй класифікації вольових якостей з ставлення до про наявність у проявах волі просторово-часових і інформаційно-енергетичних параметрів.
Просторова характеристика залежить від напрямі вольового дії на самого суб'єкта, тимчасова — у її процесуальності, енергетична — в вольовому зусиллі, у якому витрачається енергія, інформаційна — в мотиви, мети, способі діянь П.Лазаренка та досягнутому результаті. Відповідно до цим до просторовому параметру він відносить самостійність (незалежність, цілеспрямованість, впевненість), до тимчасовому — наполегливість (завзятість, терпіння, упертість, стійкість, твердість, принциповість, послідовність), до енергетичному — рішучість і самовладання (витримка, контроль, сміливість, відвага, мужність), до інформаційного —принциповість.
Ця класифікація також ідеальна, оскільки багато термінів дублюють одне одного (стійкість — твердість, самостійність — незалежність, самовладання — рішучість, відвага — мужність), та, крім того, переважають у всіх вольових якостях проявляється вольове зусилля, отже й енергія, тому енергетичний параметр може бути віднесений всім якостям, Не тільки до рішучості і самовладанню
Серед спортивних психологів прийнято розділяти вольові якості за рівнем їхньої значимості у тому чи іншого виду спорту. Найчастіше їх поділяють на спільні смаки й основні.
Перші причетні до всіх видів спортивної діяльності, другі визначають результативність у конкретній виді спорту До загальним вольовими якостями П.О. Рудика,Е.П. Щербаков віднесли цілеспрямованість, дисциплінованість і впевненістьА.Ц.Пуни і Б.М. Смирнов вважають загальним вольовим якістю лише цілеспрямованість.
До основним П А. Рудика та О. П Щербаков відносять наполегливість, завзятість, витримку і самовладання, сміливість і рішучість, ініціативність ісамостоятельность1.
Ф.Генов й О. Ц.Пуни ділять вольові якості втричі групи: провідні для цього виду спорту, найближчі до провідним і такі по них ( підтримують).
Іншим шляхом у вирішенні проблеми класифікації вольових якостей йде У. До. Калін. Він, з функцій вольовий регуляції, ділить вольові якості на базальні (первинні) й системніші (вторинні). До перших він відносить енергійність, терплячість, витримку і ваша сміливість
У результаті накопичення життєвого досвіду базальні вольові якості поступово «обростають» знаннями й вміннями, необхідними, щоб здійснювати вольову регуляцію у різний спосіб,компенсирующими недостатньо ефективне прояв вольових зусиль. Отже, низький рівень розвитку будь-яких базальних якостей змушує утворювати складніші системні (вторинні) вольові ґатунку із елементів, виконують компенсаторні функції.
Системність вторинних вольових якостей пов'язана, вважаєВ.К. Калін, лише з включенням до них низки базальних вольових якостей як складових частин, :але й накопиченням знань і умінь в вольовий регуляції, використанням найрізноманітніших безпосередніх і опосередкованих способів регуляції, із широкою включенням функціональних проявів, які стосуються інтелектуальної й емоційної сферам. Останнє, зазначає автор, дозволяє порушувати питання про поділі системних якостей на власне вольові і що охоплює функціональні прояви різних сфер (вольовий, емоційної іинтеллектуальной).
Прикладом системного власне вольового якості може бути хоробрість, куди входять як складові сміливість, витримку і енергійність.
До системним вторинним вольовими якостямиВ.К. Калін відносить також наполегливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, організованість, які включають функціональні прояви як вольовий сфери, а й інших видів психіки У цих якостях найбільш виражена, зазначає автор, особистісна саморегуляція діяльності.
Вищим і найскладнішим системним вольовим якістю У До Калін вважає самоврядування організацією психічних функцій, т. е. спроможність населення і вміння легко (швидко і з найменшими витратами) створювати й підтримувати таку функціональну організацію, що найбільш адекватна цілям й умовам предмет іншої діяльності. Це системне якість пов'язана з тим, наскільки знає людина особливості і закономірності функціонування своєї психіки.
Велике місце у розробці цього вміння займають профілактика (виняток) випадків встановлення стосунків з середовищем через енергоємні функції і мінімізація енерговитрат на саму вольову регуляцію з допомогою добору найбільш адекватних способів вольовий регуляції.