9.9.2. Визначення міді методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії

Приготування зразків. Для визначення міді сироватку крові розводять бідистильованою водою у співвідношенні 1:3–1:10 (оптимальне 1:4) без обов’язкового осадження білків.

Калібрувальний розчин. Розчини з концентрацією Cu 0,5; 1 та 2 мкг/мл готують на тих самих рідинах, що і зразки.

Методика вимірювання. Атомно-абсорбційний спектрофотометр (С-115-М1, AAS-30) готують до роботи згідно з настановою з експлуатації приладу.

Розпилення калібрувальних розчинів та зразків проводять в окиснювальному полум’ї ацетилен-повітря. Для запобігання розсіюванню світла рекомендується велика робоча висота полум’я (10 мм).

Аналітична довжина хвилі – 324,7 нм; відносна чутливість – 1; ширина щілини – 0,4 нм; сила струму лампи – 8 мА; нижня межа визначення – 0,02 мг/л; діапазон оптимальних концентрацій – 0,2–5,0 мг/л.

Діагностичне значення. Фізіологічні величини вмісту міді в сироватці крові тварин наведено в додатку Д. Недостатність міді характеризується розвитком гіпохромної анемії, депігментацією волосяного покриву, порушенням остеогенезу.

Характерною ознакою недостатності міді в овець є порушення формування білка шерсті – кератину. Шерсть овець при цьому втрачає блиск, еластичність, звивистість, що пояснюється порушенням перетворення сульфогідрильних груп (SH^–) у дисульфідні внаслідок нестачі міді і ферменту сульфідоксидази. Слід зазначити, що конкрет-ний механізм участі міді в процесах кератинізації залишається ще не з’ясованим. Окрім того, при нестачі міді в овець з’являються світлі стяжки на пігментованій шерсті, у великої рогатої худоби – депігментація волосся, в індиків – депігментація оперення. Ці явища пов’язані з порушенням синтезу ферменту тирозинази, яка каталізує реакції біосинтезу меланіну.

Інший добре відомий прояв дефіциту міді – дефектний синтез колагену, що супроводжується ламкістю кісток і деформацією скелета в овець, великої рогатої худоби, собак, свійської птиці. У кістковій тканині тварин за дефіциту міді підвищується вміст розчинного колагену (тропоколагену) і затримується перетворення його в зрілий колаген. Тому недостатність міді призводить до розвитку дифузного остеопорозу. Порушення синтезу колагену, особливо еластину, виявлено не лише в кістках, а й в артеріях свиней, позбавлених міді, що проявляється значними внутрішніми крововиливами, розривами аорти, коронарних і легеневих судин. Дефіцит міді в раціоні кітних овець спричинює внутрішньоутробне порушення розвитку ягнят, оскільки внаслідок демієлінізації півкулі мозку перетворюються в тонкостінні міхури, заповнені ліквором. Аплазія мієліну є результатом пригнічення цитохромоксидази, яка забезпечує утворення АТФ, необхідної для синтезу фосфоліпідів – основного компонента мієліну.

Гіперкупроз виникає внаслідок порушення правил використання препаратів міді в рослинництві та для лікування тварин, а також при забрудненні навколишнього середовища міддю поблизу промислових підприємств. Найбільш чутливі до інтоксикації вівці, для яких токсич-ною дозою міді сульфату є 20 мг/кг маси. Тривале надходження невисоких токсичних доз міді через травний канал спричинює розвиток гепатодистрофії, а пізніше – атрофічного цирозу печінки з порушенням усіх її функцій, метгемоглобінемії та гемолізу еритроцитів з появою гемоглобінурії.