2.6.2. Визначення креатиніну в сироватці крові за колірною

реакцією Яффе (метод Поппера)

Принцип методу. Креатинін реагує з пікриновою кислотою в луж-ному середовищі з утворенням забарвлених сполук. Інтенсивність забарвлення пропорційна концентрації креатиніну.

Обладнання: фотоелектроколориметр (КФ2-2, КФК-3), центрифуга, водяна баня, пробірки (центрифужні, серологічні), піпетки.

Реактиви: 1) насичений розчин пікринової кислоти, ч, чда;

2) стандартний розчин креатиніну, ч, чда;

3) 10 %-ний розчин NaOH, чда;

4) 0,1 н (0,1 моль/л) розчин соляної кислоти, чда.

Використовують набір реактивів НВП "Реагент" (м. Дніпропет-ровськ).

Хід визначення. У центрифужну пробірку вносять 1 мл сироватки крові і 3 мл розчину пікринової кислоти. Суміш перемішують і через 5 хв поміщають на 15–20 с у киплячу водяну баню. Центрифугують при 3000 об/хв 7–10 хв.

У лабораторну пробірку відбирають 2 мл центрифугату, додають 0,1 мл 10 %-ного розчину NaOH і доводять дистильованою водою до об’єму 5 мл (+ 2,9 мл).

Через 10 хв вимірюють оптичну густину при довжині хвилі 500–560 нм у кюветі на 10 мм проти контролю (1,5 мл розчину пікринової кислоти + 0,1 мл 10 %-ного розчину NaOH + 2,9 мл дистильованої води).

Розрахунок проводять за формулою:

де Е пр – екстинція дослідної проби; Е ст – екстинція стандартної проби;

1 – концентрація креатиніну у стандартній пробі, мг у 100 мл.

3. Дослідження ліпідного обміну

Ліпідами (від грец. lipos – жир) називають фракції тваринних і рослинних тканин, що розчиняються органічними розчинниками. До ліпідів належать жири та жироподібні речовини. В організмі тварин вони є основ-ними енергетичними речовинами: при повному розпаді 1 г жиру виділяється 9,3 ккал енергії, що вдвічі більше, порівняно з вуглеводами і білками. Енергозабезпечення організму за рахунок жирів відбувається в основному за дефіциту вуглеводів або у випадках, які потребують підвищених енерговитрат. Окрім того, ліпіди виконують структурну функцію, оскільки є компонентами клітинних мембран органів і тканин. Важливими є захисна та метаболічна функції ліпідів: вони є розчинниками вітамінів А, Е, D, К та інших сполук, попередниками біологічно активних речовин – гормонів, вітамінів, жовчних кислот. Їм належить важлива роль і в обміні води (при окисненні 100 г жиру утворюється 107,1 г води).

За своїм складом ліпіди поділяються на дві основні групи – прості і складні. Прості ліпіди побудовані не більш як із двох різних компонентів – залишків спиртів (гліцеролу, вищих або циклічних) та трьох однакових або різних карбонових кислот. До них належать триацилгліцероли. Складні ліпіди у своїй молекулі містять три або більшу кількість різних за структурою простих речовин: спирт, карбонові кислоти, азотисті основи, залишки вуглеводів, похідні ортофосфорної кислоти. До них належать: фосфоліпіди (лецитини, кефаліни, кардіолін, плазмалогени), гліколіпіди (цереброзиди і гангліозиди), стероли і стериди (холестерол, жовчні кислоти, провітаміни D) і ліпопротеїни.