Терморегуляторна функція гіпоталамусу

Гіпоталамус є інтегративним центром терморегуляції

Локальне подразнення задніх відділів Г свідчить, що тут знахо­дяться структури, які регулюють процес теплопродукції. При цьо­му інтенсифікується обмін речовин, збільшується частота серцевих скорочень і з'являється тремтіння м'язів. Пошкодження задніх відділів Г викликає пригнічення теплопродукції й зниження температури тіла

Передні відділи Г (паравентрикулярне ядро) відповідальні за інтеграцію процесів тепловіддачі. Подразнення цієї ділянки викли­кає розширення судин шкіри, підсилення потовиділення, інтенсифікацію дихання. Пошкодження переднього Г супроводжу­ється порушенням тепловіддачі і підвищенням температури тіла -гіпертермією.

У терморегуляторному центрі Г знайдено різні за функціями гру­пи нервових клітин - термочутливі нейрони, клітини «задаючі» рі­вень підтримуваної в організмі температури тіла («установчу точ­ку» терморегуляції). У передньому Г є ефекторні нейрони, які керу­ють процесами теплопродукції й тепловіддачі, у задньому Г є тер­мочутливі нервові клітини, які безпосередньо «вимірюють» темпе­ратуру артеріальної крові, що постачає мозок. Ці клітини здатні розрізняти різницю температури навіть у 0,011° С.

Гіпоталамо-гіпофізарна система

Однією з найважливіших функцій Г є регуляція діяльності гіпофіза.

У нейросекреторних клітинах супраоптичного й паравентрику-лярного ядер Г синтезуються окситоцин та антидіуретичний гор­мон (АДГ), який має ще назву вазопресин. Гормони в стані гранул транспортуються по аксонах нейросекреторних нейронів і виділяються в капіляри нейроппофіза (задня доля). АДГ регулює реабсорбцію води в нирках і збільшує м'язовий тонус артеріол, підвищуючи таким чином артеріальний тиск. Окситоцин стимулює скорочення м'язів матки і молочних залоз.

У медіальному Г (гіпофізотропна зона гіпоталамусу) виділяються гормони, котрі є ніби-то гормонами гормонів. їх поділяють на сти­мулюючі (рилізінг-фактори - ліберини) і гальмуючі секрецію (інгібіруючі фактори - статини). Звільнившись із нервових закінчень, гіпофізотропні гормони через судини гіпоталамо­гіпофізарної портальної системи попадають в аденогіпофіз (перед­ню долю) і там впливають на клітини, що секретують тропні гормо­ни - кортикотропін, тіреотропін, фолікулостимулюючий (ФСГ), лютеінізуючий (ЛГ). Тропні гормони в свою чергу впливають на периферичні ендокринні залози - надниркові, щитоподібну, яєчник. Завдяки такій інтеграції ефективно функціонує ряд нервово-гормо­нальних систем, наприклад, гіпоталамо-гіпофізо-наднирникова.

Секреція гіпофізотропних гормонів Г регулюється за принципом негативного зворотного зв'язку. При збільшенні в плазмі крові гор­монів периферичних залоз зменшується надходження відповідних рилізінг-факторів у портальну гіпоталамо-гіпофізарну систему і тим самим знижується секреція того чи іншого тропного гормона аде-ногіпофіза. Паралельно з цим механізмом діяльність гіпоталамо-гіпофізарної системи може регулюватися за рахунок нервових впливів, які надходять від лімбічної системи й середнього мозку че­рез латеральний Г. Відомо, що при сильних больових або інших стре-сорних впливах збільшується виділення кортикотропіну й знижується виділення гонадотропних гормонів. Механізм цієї реакції обумовле­ний змінами в секреції відповідних рилізінг-факторів, які виклика­ються імпульсацією в гіпофізотропну зону Г з лімбічної кори і сере­днього мозку. Таким чином за рахунок нервових впливів секреція адепогіпофіза приводиться у відповідність з мотивацісю й біологічною спрямованістю реакцій організму.