Функції неспецифічних ядер таламусу

До неспецифічних ядер відносять інтраламінарні, центральне, медіанний центр. Багато з них належать до ретикулярної формації. Волокна ретикулярних нейронів створюють сітку, яка з'єднує між собою різні структури мозку. Більша частина неспецифічних ядер не має прямих зв'язків з корою великих півкуль, а ті, котрі мають (вентральне переднє, ретикулярне), надсилають свої волокна дифу­зно в різні ділянки кори. Сигнали зі спинного мозку доходять до цих ядер по палео-спино-таламічному тракту і непрямо - по спино-рети-кулярному. їх роль є модулюючою, тобто регулюючою рівень ак­тивності всіх коркових ділянок.

Неспецифічні ядра мають зв'язки між собою, з асоціативними й переключаючими ядрами Т, з гіпоталамусом, лімбічними структу­рами). До них надходять сигнали головним чином з ретикулярної формації стовбура мозку, що пояснює їх участь у регуляції загаль­ного рівня активності мозку, а також причетність до змін стану сну на неспання.

Імпульсація, що надходить по неспецифічній висхідній системі таламусу, підтримує рівень збудливості нейронів кори, необхідний для збереження свідомості. Волокна неспецифічних ядер Т закінчу­ються в усіх шарах кори. Спостереження під час хірургічних опе­рацій у людей вказують на порушення свідомості при пошкодженні неспецифічних ядер Т. Крім того, неспецифічні ядра Т забезпечують орієнтувальні реакції, що швидко виникають і важливі для ор­ганізації концентрованої уваги й робочого настроювання організму.

Таким чином, таламус здійснює слідуючі функції.

1. Переключення всієї сенсорної аферентації (окрім нюхової), що прямує до вищих відділів мозку й забезпечення розпізнавання мода­льності подразнення без біологічної оцінки.

1. Опрацювання сенсорної й моторної інформації.

2. Участь у міжцентральних взаємодіях.

2. Регуляція рівня збудливості різних відділів мозку, у тому числі, кори великих півкуль, і звідси - участь у зміні сну і неспання, в ор­ганізації уваги, робочого настроювання організму.

3. У таламусі є також несенсорні ядра, котрі перемикають імпу­льси від різних відділів ЦНС на моторну кору в зворотньому напря­мку (вентролатеральне ядро - двобічний зв'язок з мозочком, переднє бокове вентральне ядро - для базальних ядер та ін.).

Гіпоталамус

" Гіпоталамус (Г) - філогенетично старий відділ проміжного моз­ку, який відіграє важливу роль у підтриманні сталості внутрішнього середовища й забезпечення інтеграції функцій вегетативної, ендо­кринної й соматичної систем.

У гіпоталамусі виділяють декілька десятків ядер, які топографічно утворюють п'ять груп.

• Преоптична група складається з перивентрикулярного, медіального й латерального преоптичних ядер.

• Передня група включає супрахіазматичне, супраоптичне й па-равентрикулярне ядра. Аксони нейронів супраоптичного й паравен-трикулярного ядер прямують до задньої долі гіпофіза - нейрогіпофіза.

• Середня група створена вентромедіальним і дорсомедіальним ядрами.

• Зовнішня група складається з латерального гіпоталамічного ядра і ядра сірого горба.

• Задня група сформована із заднього гіпоталамічного ядра, пе-рифорнікального ядра і ядер мамілярного тіла.

Гіпоталамус рясно кровозабезпечується (2600 капілярів/мм², при тому що для кори тільки 400).

Більшість ядер Г мають нечітко виділені межі і, за малим виклю­ченням (супраоптичне й паравентрикулярне ядра), ядра преоптичної й передньої груп об'єднуються в гіпофізотропиу ділянку, нейрони якої продукують рилізінгфактори (ліберіни) й інгібіруючі фактори (ста-тини), котрі регулюють діяльність передньої долі гіпофаза - аде-ногіпофіза.

Середня група ядер формує медіальний Г, де є своєрідні нейрони-датчики (хемо-, термо-, осморецептори), які реагують на зміни внутрішнього середовища організму (температуру крові, водно-еле-ктролі'тний склад плазми, вміст гормонів у крові). Через нервові й гуморальні механізми медіальний Г керує діяльністю гіпофіза.

У латеральному Г нервові клітини розташовані дифузно, без ор­ганізації ядер. Через латеральний Г проходять провідникові шляхи (медіальний пучок переднього мозку) до верхнього й нижнього відділів стовбура мозку. Аферентні зв'язки через систему волокон дорзального поздовжнього пучка Шютца й маміло-тегментального тракту Г одержує аферентний вхід від середнього мозку. Через ядра таламусу - від кори великих півкуль. Через медіальний пучок переднього мозку - від лімбічної сиситеми. Палідо-гіпоталамічний шлях зв'язує Г з базальними ядрами. У Г є також зв'язки з системою блукаючого й черевного нервів та мозоч­ком

Еферентні зв'язки

Головні еферентні зв'язки Г з вегетативними й соматичними яд­рами головного й спинного мозку здійснюються через полісинаптичні шляхи ретикулярної формації стовбура. Ці шляхи доповнюються короткими еферентними трактами, що прямують до мозочка, у та­ламус, і через його посередництво далі до кори великих півкуль. У системі мозкового стовбура містяться еферентні волокна від Г до лімбічної кори. Через маміло-тегментальний тракт еферентна імпульсація від Г може досягати середнього мозку. Особливо виділяється потужний пучок низхідних волокон від супраоптичного ядра в нейрогіпофіз.

Регуляція вегетативних функцій

Гіпоталамус є важливим інтегративним центром вегетативних, соматичних і ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій і входить в ієрархічно організовану систему відділів головного мозку, які реалізують вісцеральні функції з забезпеченням гомеостазу. Г вважається вищим вегетативним центром, який забезпечує вегетативний компонент поведінкових реакцій.

Системність гомеостатичних реакцій в регуляції гемодинаміки. Відомо, що саморегуляція тонусу судин здійснюється за рахунок функціонування судинного центру довгастого мозку, який працює як слідкуюча система. Цей рівень інтеграції достатній для здійснення простих рефлекторних реакцій у відповідь на інформацію від баро- і механорецепторів судинного русла. Більш складні вазомоторні реакції, пов'язані, наприклад, з терморегуляцією або локомоторними актами, реалізуються за уча­стю Г, який має зв'язок із вазо-кардіальним центром і судинорухо­вими нейронами спинного мозку.

Разом із тим локальне подразнення однієї й тієї ж ділянки Г може супроводжуватися протилежними змінами кровообігу в різних ор­ганах у залежності від функціональної ситуації. Наприклад, при збільшенні кровообігу в скелетних м'язах під час фізичної роботи можна спостерігати його зменшення в судинах шкіри й органах че­ревної порожнини, а після прийому їжі подразнення тієї самої ділян­ки Г спричиняє збільшення кровопостачання органів черевної поро­жнини й зменшення в шкірі та скелетних м'язах.

Г має зв'язки з корою головного- мозку, яка являє собою найви­щий рівень інтеграції.