57. Сучасні проблеми поліпшення умов праці

На сучасному етапі розвитку України спостерігається загострення проблем в області організації нормальних умов праці. Це зумовлено тим, що значна частина працівників працює у шкідливих або важких умовах. Тому проблема покращення умов праці для будь-якого підприємства є актуальною. Серед причин несприятливих умов праці в Україні основними визначаються наступні:

- невідповідність значної частини техніки санітарно-гігієнічним нормам, ергономічним або технічним вимогам безпеки;

- моральний і фізичний знос більшості функціонуючого обладнання;

- не достатньо розвинуті соціально-трудові відносини щодо умов праці, що не стимулюють роботодавців до покращання виробничого середовища.

Для забезпечення сприятливих умов праці, насамперед, необхідно:

- удосконалити управління охороною і безпекою в організаціях;

- створювати та впроваджувати сучасні засоби індивідуального і колективного захисту, приладів контролю, шкідливих і небезпечних речовин в робочій зоні;

- формувати заздалегідь сприятливі умови праці на нових, реконструйованих підприємствах, новому обладнанні тощо;

- виділяти щорічно із держбюджету України достатню кількість грошових коштів для фінансування заходів, для поліпшення умов праці робітників.

58. Травматизм на виробництві та його соціально-економічні наслідки. Виробничий травматизм - явище, що характеризується сукупністю виробничих травм.

Виробнича травма - травма, отримана працівником на виробництві й викликана недотриманням вимог безпеки праці.

До травматизму на виробництві відносять: Нещасний випадок на виробництві - це обмежений у часі або раптовий вплив на працівника небезпечного фактора виробничого середовища чи середовища помешкання, який відбувся в процесі виконання ним трудових обов'язків чи завдань керівника і наслідок якого заподіяна шкода його здоров'ю або настала смерть. Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

Розмір відшкодування встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров'я. Власник має повністю відшкодувати втрачений потерпілим заробіток у розмірі, що відповідає встановленому МСЕК відсотку втрати професійної працездатності потерпілого.

Розмір одноразової допомоги потерпілому визначається колективним договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше п'ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця. Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи: -

загальнодержавні витрати і збори K;

59. Науково-технічне та соціальне забезпечення охорони праці в Україні. Управління охороною праці в умовах ринкової економіки на всіх рівнях (від державного до об’єкта господарювання) повинно вирішувати і соціальні, й економічні завдання. Співвідношення між цими завданнями у працеохоронних заходах визначають на основі компромісу між економічною доцільністю господарської діяльності та соціальною відповідальністю держави: можна так високо піднести рівень вимог до безпеки праці, що господарська діяльність буде економічно недоцільною і навпаки – можна так низько опустити цей рівень, що діяльність державних органів буде соціально безвідповідальною У координатах “Соціальна відповідальність держави” – “Економічна доцільність господарської діяльності” є два поля: поле компромісних рішень та поле безкомпромісних

рішень. Соціально-економічну ефективність працеохоронних заходів визначають на трьох рівнях:

• макроекономічному (на рівні країни);

• мезоекономічному (на рівні окремої галузі, регіону, корпорації);

• мікроекономічному (на рівні об’єднання підприємств, окремих підприємств, фірм).

Соціальну ефективність працеохоронних заходів можна характеризувати багатьма

показниками, але найчастіше використовують такі:

• частка робочих місць, які відповідають нормативним вимогам щодо умов праці та

важкості і напруженості трудового процесу;

• рівень виробничого травматизму;

• рівень професійної захворюваності, пов’язаний з незадовільними умовами праці.

60. Соціально економічне значення охорони праці. Соціальне значення охорони праці залежить від сприянні зростанню ефективності громадського виробництва шляхом безперервного вдосконалювання і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму, й захворюваності.

У зв'язку з цим соціальні значення охорони праці проявляється, передусім, у впливі зміну наступних з трьох основних показників, характеризуючих рівень розвитку громадського виробництва.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов та підвищення безпеки праці є економічним вираженням соціальної значимості охорони праці. У зв'язку з цим економічне значення охорони праці оцінюється ре зультатами, одержуваними за зміни соціальних показників з допомогою впровадження заходів із поліпшення умов праці.

61. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них. В процесі роботи на підприємстві на працівника можуть впливати такі небезпечні й шкідливі виробничі фактори:

- машини, що рухаються, автотранспорт і механізми;

- рухомі незахищені елементи механізмів, машин і виробничого обладнання;

- падаючі вироби техніки, інструмент і матеріали під час роботи;

- ударна хвиля (вибух посудини, що працює під тиском пари рідини);

- струмені газів і рідин, що стікають, із посудин і трубопроводів під тиском;

- підвищене ковзання (через зледеніння, зволоження й замаслювання поверхонь, по яких переміщується робочий персонал);

- підвищені запорошеність й загазованість повітря;

- підвищена чи знижена температура поверхонь техніки, обладнання й матеріалів;

- підвищена чи знижена температура, вологість і рухомість повітря;

- підвищений рівень шуму, вібрації, ультра- та інфразвука;

- підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень статичної електрики;

- гострі кромки, задирки й шорсткість на поверхнях обладнання й інструментів;

- відсутність чи нестача природного світла;

- недостатня освітленість робочої зони;

- знижена контрастність об'єктів в порівнянні з фоном;

- пряма блискість (прожекторне освітлення територій виробництв, світло фар автотранспорту) і відбита блискість (від розлитої води й інших рідин на поверхні територій виробництв);

- підвищена пульсація світлового потоку;

- підвищений рівень ультрафіолетової й інфрачервоної радіації;

- хімічні речовини (токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію людини);

- хімічні речовини , що проникають в організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизові оболонки;

- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби, найпростіші) і продукти їхньої життєдіяльності;

- перевантаження (статичні й динамічні) і нервово-психічні чинники (емоційні перевантаження, перенапруга аналізаторів, розумова перенапруга, монотонність праці).