Дивізіональна організаційна структура управління

Розвиток ринкових відносин викликав необхідність створення та використання нових структур управління. В сучасному бізнесі все частіше зустрічаються дивізіональні структури управління (від англ. divisional - розподільчий), які передбачають розподіл організації на елементи та блоки. Перші розробки дивізіональних ОСУ почали здійснюватися в 20-х рр. ХХ ст., а пік практичного використання припав на 60-70-ті рр. Необхідність нових підходів до організації управління була викликана різким збільшенням розмірів підприємств, диверсифікацією їх діяльності та ускладненням технологічних процесів в умовах динамічно змінного зовнішнього середовища.

Дивізіональна ОСУ відповідає умовам динамічного середовища та організаціям з великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

Цей тип організаційної структури, розроблений в інтересах великих організацій, для яких функціональні структури вже не є ефективними. Ключовими фігурами в управлінні стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, які очолюють виробничі підрозділи.

Поділ організації на елементи та блоки відбувається за такими напрямами:

• види товарів чи послуг (дивізіонально-продуктова структура управління);

• групи покупців (дивізіональна організаційна структура, спрямована на споживача управління);

• географічний регіон (дивізіонально-регіональна організаційна структура управління).

Продуктова структура дозволяє легко розробити новий вид продукції, враховуючи конкуренцію, удосконален­ня технологій чи задоволення споживачів.

Регіональна структура дозволяє організації більш ефективно враховувати місцеве законодав­ство, соціально-економічну систему та ринки під час географічного розширення її ринкових зон.

Структура, орієнтована на споживача, надає можливість організації найбільш ефективно вра­ховувати запити тих споживачів, від яких вона найбільш залежить.

Вибір дивізіональної структури повинен ґрунтуватися на тому, який із цих фак­торів найважливіший з точки зору забезпечення реалізації стратегічних планів організації та до­сягнення її цілей.

Такий підхід забезпечує більш тісний зв’язок виробництва зі споживачами, суттєво прискорює його реакцію на зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі. В результаті розширення меж оперативно- господарської самостійності відділення стали розглядатися як “центри прибутку”, які активно використовують надану їм свободу для підвищення ефективності роботи.

В той же час дивізіональні структури призвели до зростання ієрархічності. Тобто вертикалі управління. Вони вимагали формування проміжних рівнів управління для координації роботи відділень, груп тощо. Дублювання функцій управління на різних рівнях призвело до зростання затрат на утримання апарату управління.

Дивізіонально-продуктова структура

Найбільш поширеним видом дивізіональної структури є продуктова структура (рис. 6). Вона надає можливість збільшувати асортимент продукції, яку ви­робляє та реалізує (наприклад, «Проктер енд Гембел», «Дженерал Моторс»).

Вихідним елементом продуктової структури є відділення (філіали), на які покладається керівництво випуском та збутом основних видів продукції. Керівник кожного регіонального відділення наділяється в повній мірі повноваженнями та відповідальністю за ефективну діяльність цього “центру”. Він має повне право розпоряджатися наданими йому ресурсами, планувати та визначати роботу відділення так, щоб оптимізувати рішення поставлених перед ним завдань.

Генеральний директор

Фінанси

Кадри

Маркетинг

Постачання

Завод автомобілів

Завод холодильників

Бухгалтерія

Виробництво

Бухгалтерія

Виробництво

Планування

Цех 1

Цех 4

Планування

Цех 1

Цех 4

Цех 2

Цех 5

Цех 2

Цех 5

Постачання

Постачання

Цех 3

Цех 6

Цех 3

Цех 6

Збут

Збут

Рис. 6. Схема дивізіонально-продуктової структури

Застосовуючи дивізіонально-продуктову структуру, повноважен­ня з питань керівництва виробництвом та збутом будь-якої продукції чи послуги передають одному керівнику, який є відповідальним за цей тип продукції. Керівник вторинних функціональних служб (виробни­чої, технічної, збуту) повинен звітувати перед вищим керівником.