
- •З дисципліни
- •Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності. Сутність категорій “управління” та “менеджмент”.
- •2. Інструменти менеджменту: ієрархія; організаційна культура; ринок. Ієрархія як інструмент менеджменту
- •Організаційна культура як інструмент менеджменту
- •Ринок як інструмент менеджменту
- •3. Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах. Японська модель менеджменту
- •3. Сучасні принципи управління і методологія їх розроблення
- •Стратегії скорочення
- •Тема: Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •1. Розподіл праці
- •2. Структуризація
- •4. Повноваження
- •5. Координація
- •1. Бюрократичні (механістичні) осу
- •Позитивні сторони бюрократичних осу:
- •2. Адаптивні (органічні) осу
- •Лінійна організаційна структура управління
- •Функціональна організаційна структура управління
- •Лінійно-функціональна організаційна структура
- •Недоліки лінійно-функціональних організаційних структур
- •Дивізіональна організаційна структура управління
- •Дивізіонально-продуктова структура
- •Переваги дивізіонально-продуктової структури
- •Дивізіональна організаційна структура, спрямована на споживача
- •Дивізіонально-регіональна організаційна структура
- •Переваги матричних осу
- •Види мотивації
- •Теорія ієрархії потреб
- •Теорія існування, зв’язку і зростання
- •Етап 1. Визначення стандартів та критеріїв
- •Види стандартів:
- •1. Економічний (фінансовий) контроль
- •2. Виробничий контроль
- •3. Маркетинговий контроль
- •Мотивування
- •Планування
- •Координування – це встановлення узгодженості дій численних виконавців плану у відповідності до цілей підприємства.
- •Сутність та класифікація методів менеджменту. Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту.
- •1. Сутність та класифікація методів менеджменту. Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту.
- •Можливі ознаки класифікації методів менеджменту:
- •Іі. Група психологічних методів управління
- •Методи психологічного спонукання
- •Класифікація інформації
- •1. Групи та команди в організаціях
- •Характеристика груп та команд
- •Структурні методи вирішення конфлікту
- •Міжособові методи вирішення конфлікту
- •Причини неетичної поведінки
- •Заходи щодо забезпечення етичної поведінки
- •Моделі процесу організаційних змін
- •Фактори, які сприяють і заважають проведенню організаційних змін
Лінійно-функціональна організаційна структура
Лінійно-функціональна структура управління була розроблена, щоб усунути недоліки лінійного та функціонального управління.
При такій структурі управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, який очолює певний колектив. Йому під час розробки конкретних питань та підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних служб.
Функціональні служби доводять свої рішення до виконавців або через вищого керівника, або (в межах спеціальних повноважень) напряму. Як правило, функціональні служби не мають право самостійно віддавати розпорядження виробничим підрозділам. Функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців, вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців (рис. 5).
Директор
підприємства
Функціональна
служба
Функціональна
служба
Начальник цеху
Лінійний
керівник
Начальник цеху
Лінійний
керівник
Начальник цеху
Лінійний
керівник
Рис. 5. Лінійно-функціональна структура управління
Функціональні служби здійснюють усю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з управлінням процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків тощо
Чим більша фірма і складніша її управлінська система, тим розгалуженішим є апарат.
У лінійно-функціональній структурі управління має переваги лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Якщо в межах управління дільницею його роль незначна, то в масштабі управління підприємством роль функціональних органів зростає.
Лінійно-функціональні структури забезпечують такий розподіл праці, за якого лінійні ланки управління мають приймати рішення та контролювати, а функціональні - консультувати, інформувати, організовувати, планувати.
Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції при незначних (еволюційних) змінах технології виробництва.
Переваги лінійно-функціональної організаційної структури
дозволяє організувати управління виробничими процесами за лінійною схемою (керівник вищого рівня - керівник нижчого рівня - виконавець);
можливість залучення лінійними керівниками фахівців функціональних підрозділів для надання методичної допомоги, консультацій;
більш глибока підготовка рішень і планів, що пов’язано з високою компетентністю спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій;
поєднання принципу спеціалізації управління з принципом єдності керівництва.
Недоліки лінійно-функціональних організаційних структур
затягнені строки підготовки управлінських рішень;
інформаційне перевантаження керівників вищих рівнів управління;
незабезпеченість скоординованості в роботі функціональних підрозділів;
недостатньо чітка відповідальність, оскільки працівники що допомагають розробляти рішення, як правило не приймають участі в його реалізації;
занадто розвинена система взаємодії по вертикалі, що викликає тенденцію до надмірної централізації.