Лінійна організаційна структура управління

Це найпростіша форма взаємозв’язків в управлінні господарськими процесами. Лінійна структура управління характерна для малого бізнесу, нижчих ступенів управління середніх та великих фірм, оскільки для них вона є найбільш економічною.

Для лінійної системи управління характерним є прямий вплив керівника на колектив. В його руках зосереджено керівництво виконанням всіх функцій. Принцип єдиноначальності у цьому випадку знаходить свій прямий прояв.

У лінійній ор­ганізаційній структурі (рис. 1) кожний підлеглий має лише одного керівника і в кожній ланці виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з управлінням об'єктом; чітко виражений принцип єдиноначальності; високий ступінь централізації в управлінні; повноваження функціональних спеціалістів незначні і носять рекомендаційний характер.

				Директор Головний керівник			Функціональні спеціалісти: фінанси; планування; постачання; маркетинг тощо Фахівці
Начальник дільниці Лінійний керівник				Начальник дільниці Лінійний керівник			Начальник дільниці Лінійний керівник
Робітник Виконавці				Робітник Виконавці			Робітник Виконавці

Рис. 1. Лінійна організаційна структура управління:

К - головний керівник; ЛІ, Л2 - лінійні керівники; В1...В7 — виконавці,

Ф – фахівці

Переваги лінійної організаційної структури управління:

• чіткість і простота взаємовідносин ланок і працівників управління;

• узгодженість дій виконавців;

• простота управління (один канал зв’язку);

• оперативність підготовки та проведення управлінських рішень;

• відсутність дублювання в роботі;

• повна особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу;

• забезпечення єдності керівництва зверху до низу (принцип єдності розпорядницької діяльності);

• надійний контроль (суворе дотримання дисципліни).

Недоліки лінійних організаційних структур управління:

• високі вимоги до кваліфікації керівників та до їхньої компетенції за всіма питаннями роботи підлеглих ланок, що, в свою чергу, обмежує керівника ефективно управляти організацією.

• значний обсяг інформації, яку передають з одного рівня на інший, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями;

• концентрація влади в керівній верхівці;

• при великих масштабах управлінської діяльності керівник не в змозі ефективно виконувати свої обов’язки;

• при бюрократичному, диктаторському стилі керівництва стримується ініціатива та творчість персоналу.