2. Адаптивні (органічні) осу

Починаючи з 60-х років минулого сто­ліття деякі організації відчули, що умови діяльності зовнішнього середовища змінювалися, проекти ставали досить складними, техно­логія розвивалася так швидко, що недоліків бюрократичної організації управління стало більше, ніж переваг. Ланцюг команд ставав таким довгим, що організація не могла ефективно реагувати на зміни в зо­внішньому середовищі. Щоб організація мала можливість реагувати на зміни середовища та застосовувати нову технологію, були розроблені адаптивні орга­нізаційні структури, які можна модифікувати відповідно до змін зов­нішнього середовища та потреб самої організації, їх ще називають органічними структурами.

Адаптивні (органічні) організації – це організації, які слабо або помірно використовують формальні правила і процедури, з децентралізацією влади, структурами з невеликою кількістю рівнів ієрархії та широкою участю працівників у прийнятті рішень.

Такий тип ОСУ є доцільним за наявності складного і динамічного зовнішнього середовища. Наприклад, організація з проектування та виробництва електронної техніки.

Найбільш поширені серед адаптивних структур - це проектні та матричні.

Характеристика адаптивних ОСУ:

• більше підходять для роботи в нестабільних умовах, коли виникають проблеми і необхідні дії не можна розділити на елементи та розподілити між спеціалістами;

• значна частина обов’язків співробітників переглядається у зв’язку із умовами, які змінюються;

• співробітники взаємодіють як по горизонталі, так і по вертикалі;

• заохочується ініціатива, творчій підхід до справи.

Таблиця 1

Відмінності механістичних і органічних організацій

	Механістичні організації	Органічні організації
Характеристики	Вузька спеціалізація робіт	Широка спеціалізація в роботі
	Робота за правилами	Мало правил і процедур
	Чіткі права і відповідальність	Амбіціозна відповідальність
	Ясність в рівнях управління	Рівні управління не чіткі
	Об’єктивна система винагороди	Суб’єктивна система винагороди
	Об’єктивні критерії відбору персоналу	Суб’єктивні критерії відбору персоналу
	Стосунки формальні і мають офіційний характер	Стосунки неформальні і мають особистісний характер
Умови	Нескладне, стабільне оточення	Складне, нестабільне оточення
	Цілі і завдання відомі	Невизначеність цілей і завдань
	Завдання піддають поділу	Завдання не мають чітких меж
	Завдання прості і чіткі	Завдання нескладні
	Робота вимірна	Роботу виміряти складно
	Оплата праці мотивує	Мотиваційні потреби верхнього рівня
	Визнається надана влада	Авторитет влади завойовується

Типи організацій по взаємодії підрозділів:

• лінійна,

• функціональна,

• лінійно-функціональна,

• дивізіональна (секційна),

• матрична (проект-менеджмент).