Навчальні завдання

1. Розробити схему організації обліку депозитних операцій. У схемі відобразити організацію первинного, поточного і підсумкового обліку (відображення узагальнених облікових даних у що­денному балансі). 2. Скласти графік документообігу прибуткового ордеру. 3. Скласти зведений графік документообігу за депозитними операціями банку. 4. Скласти план здійснення контрольних заходів за депозитними операціями. Тема 12. Організація обліку операцій банку з цінними паперами

План

1. Загальні питання організації обліку операцій банку з цінними паперами. 2. Організація синтетичного й аналітичного обліку вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, вкладень банку в боргові цінні папери, довгострокових вкладень банку в асоційовані й дочірні компанії, власних боргових цінних паперів, емітованих банком. 3. Організація обліку резервів під знецінення цінних паперів. 4. Організація обліку доходів і витрат банку від операцій з цінними паперами. 5. Організація документообігу операцій банку з цінними па­перами. 6. Організація контролю операцій банку з цінними паперами. 12.1. Загальні питання організації обліку операцій банку з цінними паперами Організація обліку і контролю операцій банку з цінними паперами забезпечує узгоджений, єдиний порядок здійснення обліку, технології відображення, збору, обробки облікової інформації, контролю та складання звітності про діяльність банку з цінними паперами. Методичною основою для організації обліку операцій з цінними паперами є:

• «Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 30.12.97 р. № 466 (зі змінами та доповненнями);

• «Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків», затверджені постановою Правління НБУ від 25.09.97 р. № 316 зі змінами і доповненнями.

• «Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України», затверджений постановою Правління НБУ від 16.12.98 р. № 520 (зі змінами та доповненнями).

• Положення «Про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами», затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.99 р. № 629, зі змінами та доповненнями;

• облікова політика банку;

• міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО);

• національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку;

• внутрішні нормативні документи.

Обов’язковою умовою діяльності банку з випуску і обігу цінних паперів є наявність відповідної ліцензії Національного банку України та дозволу Міністерства фінансів України. Цінні папери розглядають як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, та визначають взаємовідносини між особою, яка їх емітувала, та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів, процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» та «Про цінні папери та фондову біржу» банки можуть здійснювати операції з випуску та обігу цінних паперів, а також комісійну та комерційну діяльність за цінними паперами (наприклад, торгівля цінними паперами за рахунок третіх осіб, розміщення емі­сійних цінних паперів третіх осіб), надавати послуги щодо збе­рігання цінних паперів, здійснювати депозитарний облік та ве­дення розрахунків за операціями з цінними паперами та інші. Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» в Україні можуть випускатися й обертатися такі види цінних паперів:

• акції;

• облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов’язання республіки;

• ощадні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери.

За видами сплати доходу цінні папери можуть бути:

• з визначеним прибутком, тобто які дають процентний дохід (купонні цінні папери) або не дають процентного доходу (цінні папери з нульовим купоном);

• з невизначеним прибутком, до яких належать акції та папери, що засвідчують право на паї.

Основними операціями банку з цінними паперами є: придбання, продаж, рефінансування, розміщення, зберігання, випуск, обіг, комісія, комерційна діяльність.

Вкладення банку в цінні папери класифікуються як:

• портфель цінних паперів на продаж;

• портфель цінних паперів на інвестиції;

• портфель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії);

• портфель вкладень у дочірні компанії.

Бухгалтерський облік операцій за цінними паперами в банках обліковується на балансі залежно від того, до якого портфеля вони належать. Усі цінні папери, що придбані банком та належать до відповід­ного портфеля, залежно від мети придбання і фактичного періоду зберігання у портфелі банку обліковуються на відповідних балансових рахунках, передбачених Планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженим постановою Правління НБУ від 21.11.97 р. № 388 із внесеними змінами. Мета придбання визначається на підставі характеристики рин­ку цінного паперу та способу отримання доходу за ним. Наприкінці кожного місяця банк здійснює перегляд класифікації цінних паперів на продаж, за результатами якого або після закінчення річного строку після дати придбання цінні папери переводяться у портфель цінних паперів на інвестиції і відображаються на відповідних балансових рахунках. Вкладення банків у боргові цінні папери Уряду України та місцевих органів державного управління, що рефінансуються Націо­нальним банком України, обліковуються за такими групами балансових рахунків: № 141 «Боргові цінні папери що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж»; № 142 «Боргові цінні папери що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції». Вкладення банку в боргові цінні папери, які випущені центральними та місцевими органами управління, банками та іншими юридичними особами обліковуються за такими групами балансових рахунків: № 311 «Боргові цінні папери у портфелі банку на продаж»; № 321 «Боргові цінні папери у портфелі банку на інвестиції». Облік боргових цінних паперів здійснюється за кожною складовою цінного папера: номінальної вартості, дисконту премії. Для цього за балансовими рахунками вказаних груп відкриваються окремі балансові рахунки. Облік вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком з метою їх подальшого продажу здійснюється за балансовими рахунками групи № 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж». Цінні папери в іноземній валюті, придбані з метою продажу, обліковуються на тих же рахунках в тій самій валюті, в якій виражено їх вартість та переоцінюються в порядку, визначеному для монетарних статей в іноземній валюті. Вкладення банку в цінні папери відображається за первісною вартістю. Зважаючи на принцип обережності, наприкінці кожного місяця балансова вартість портфеля акцій на продаж коригується за правилом нижчої вартості, яке полягає у відображенні цінних паперів за нижчою з двох вартостей — балансовою чи рин­ковою — та створенні спеціального резерву під нереалізований збиток. Довгострокові інвестиції банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у статутний фонд компаній, в яких банк не має ні контрольного, ні значного впливу, обліковуються за балансовими рахунками групи № 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції», а вкладення в іноземній валюті в іноземні підприємства відображаються за офіційним валютним курсом на дату визначення їх справедливої (ринкової) вартості. Облік вкладень в асоційовані компанії здійснюється за балансовими рахунками групи № 410 «Вкладення в асоційовані компанії» та вкладень у дочірні компанії — за балансовими рахунками групи № 420 «Вкладення в дочірні компанії». Довгострокові інвестиції відображаються в обліку за вартістю придбання, що включає ринкову ціну придбаних акцій з урахуванням комісійних та інших витрат, пов’язаних із придбанням. Довгострокові вкладення в іноземній валюті в асоційовані та дочірні іноземні підприємства, які обліковуються за вартістю придбання (історичною вартістю), відображаються за офіційним валютним курсом на дату здійснення операції так само, як і інші немонетарні статті, що відображаються за їх історичною вартістю. Облік операцій з цінними паперами, емітованими банком, здій­снюється за типами акцій, які можуть бути простими та привілейованими, або за видами векселів та ощадних (депозитних) сертифікатів. Акція засвідчує пайову участь у статутному фонді банку. Банківські акції можуть бути виключно іменними й оплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених статутом банку, також в іноземній валюті. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акцій за рахунками капіталу виражається у гривнях. Перерахування сум з іноземної вільно конвертованої валюти, внесеної іноземними засновниками, акціонерами, у національну валюту України здійснюється за офіційним курсом Національного банку України на час внеску до статутного фонду. Внески акціонерів за незареєстрованим статутним капіталом враховуються на окремому балансовому рахунку № 3630 «Внески за незареєстрованим статутним фондом». Зареєстрований статутний капітал банку обліковується за балансовим рахунком № 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку», а несплачений зареєстрований статутний капітал — за рахунком № 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку». Бухгалтерський облік власних акцій, викуплених в акціонерів для подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання в установленому порядку здійснюється за балансовим рахунком № 5002 «Власні акції, які придбані в акціонерів» за номінальною вартістю. Різниця між номінальною вартістю та ціною викупу відноситься на рахунок № 5010 «Емісійні різниці» в межах залишку цього рахунку, а при недостатності коштів — на рахунок № 5030 «Прибутки та збитки минулих років» у межах позитивного залишку, потім — на рахунок № 5040 «Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження». Цінні папери власного боргу банку обліковуються за балансовими рахунками груп: № 330 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком; № 332 «Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком». Отримані дозволи на випуск цінних паперів обліковуються за позабалансовим рахунком № 9811 «Отримані дозволи на випуск цінних паперів». При організації обліку окремих операцій банку з цінними паперами необхідно врахувати, що вони можуть бути використані для здійснення розрахунків або як застава для забезпечення платежів і кредитів. Це можуть бути операції з векселями, а саме:

• кредитні (врахування векселів, видача позичок під забезпечення векселів, рефінансування вексельних операцій);

• комісійні (прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк, доміциляція векселів, авалювання векселів).

Операції з урахування векселів і видачі позичок під забезпечення векселів в бухгалтерському обліку відображаються окремо. Економічна сутність операції з урахування векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним або бланковим індосаментом, терміново його сплачує пред’явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку, тобто відбувається переведення комерційного кредиту в банківський. Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів. Вексель обліковується на балансі за балансовою вартістю за кожною складовою боргового цінного папера: номінал, неамортизований дисконт або неамортизована премія. Векселі, що банк придбав на підставі договору врахування до настання строку платежу за ними у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом, відображаються в обліку за балансовим рахунком № 2020 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за врахованими векселями» або за окремими аналітичними рахунками відповідних балансових рахунків: № 1523 «Інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам»; № 1524 «Довгострокові кредити, які надані іншим банкам»; № 2100 «Короткострокові кредити, які надані центральним органам державного управління»; № 2105 «Довгострокові кредити, які надані центральним органам державного управління»; № 2110 « Короткострокові кредити, які надані місцевим органам державного управління»; № 2115 « Довгострокові кредити, які надані місцевим органам державного управління». За врахованими векселями банк здійснює формування резерву відповідно до Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, затвердженого постановою Прав­ління Національного банку України від 29.09.97 р. № 323, зі змінами і доповненнями. При організації обліку операцій з векселями необхідно забезпечити їх облік за позабалансовими рахунками. Бланки векселів обліковуються в умовній вартості на рахунку № 9820 «Бланки цінних паперів». Векселі, що перебувають у банку за правом власності або прийняті на експертизу і зберігаються у сховищі, обліковуються за номінальною сумою за рахунком № 9819 «Інші цінності і документи». Прийняті банком як застава, векселі обліковуються за такими рахунками: № 9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у заставодавця»; № 9501 «Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю»; № 9502 «Застава, за якої предмет застави передається третім особам». Векселі, що прийняті на інкасо та відіслані, облікуються за рахунками 983 групи «Документи і цінності, прийняті та відіслані на інкасо», а прийняті на зберігання від клієнтів — на рахунку № 9702 «Цінні папери на зберіганні». Інші векселі, що перебувають у володінні банку і зберігаються у сховищі, обліковуються за рахунком № 9819 «Інші цінності і документи». Зобов’язання та вимоги за угодами з цінними паперами за датою операції обліковуються на підставі первинних документів (звітів дилерів, договорів тощо) за рахунками таких груп: № 935 «Активи до отримання»; № 936 «Активи до відсилання». Бухгалтерський контроль за операціями з цінними паперами повинен бути ув’язаний з процесом планування, складання внутрішньої звітності та визначенням параметрів ринку активних опе­рацій банку. 12.2. Організація синтетичного й аналітичного обліку вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, вкладень банку в боргові цінні папери, довгострокових вкладень банку в асоційовані й дочірні компанії, власних боргових цінних паперів, емітованих банком Прийняті до обліку первинні документи за операціями з цінними паперами систематизуються та відображаються на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку, залежно від класифікації портфеля цінних паперів у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Синтетичний облік операцій з цінними паперами організується на рівні балансових рахунків II, III, IV порядків у щоденному балансі оборотів і залишків, оборотних і перевірних відомостях, касових журналах, які складаються в автоматизованому режимі за показниками, необхідними для управління банком. Щоден­ний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується ке­рівником і головним бухгалтером або особами, які керівником уповноважені. Балансові рахунки, що відкриваються юридичним і фізичним особам, а також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі відкритих рахунків. Книга відкритих рахунків має бути пронумерована, прошнурована, засвідчена підписами керівника та головного бухгалтера банку, скріплена відбитком печатки банку та зберігатися у призначеної відповідальної особи. Детальна інформація про кожного контрагента, емітента цінних паперів та кожну операцію з розміщення, обігу, сплати доходу та погашення власних і придбаних цінних паперів фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Враховуючи особливості побудови аналітичних рахунків, банки самостійно визначають власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків. Аналітичний облік за відповідними рахунками організується в розрізі емітентів та випусків цінних паперів. Ведення аналітичного обліку за емітованими банком векселями може здійснюватися в автоматизованому режимі в окремій підсистемі або у спеціальному журналі за встановленою формою. Підхід до побудови структури номера аналітичного рахунку, параметрів визначається внутрішньобанківськими вимогами та вказівками. Кожен рахунок аналітичного обліку має велику кількість обов’яз­кових параметрів. До номера аналітичного рахунку можуть вклю­чатися лише окремі параметри, а всі інші параметри зберігаються поза номером рахунку і використовуються при виконанні опера­цій та побудові звітності. Залежно від економічного змісту до окремих груп аналітичних рахунків застосовуються обов’язкові спеціальні параметри. Такі параметри використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності Національному банку та для внутрішньобанківської звітності. Для рахунків обліку цінних паперів використовуються такі параметри:

• Емітент: банк, фінансова (небанківська) організація; нефі­нансове підприємство або організація; центральний уряд; місцеві органи виконавчої влади;

• Місце емісії: Україна; країни СНД та Балтії; країни ОЕСР; інші країни;

• Вид цінних паперів: акції (прості, привілейовані), боргові цінні папери, інші цінні папери та деривативи.

• Дата емісії (придбання);

• Дата погашення;

• Котирується чи не котирується на біржі;

• Порядковий номер аукціону.

Усі цінні папери, що обліковуються на балансі, відносяться до відповідного портфеля, стан якого контролюється структурним підрозділом банку, який повідомляє бухгалтерію банку про зміни, які необхідно відображати за рахунками синтетичного й аналітичного обліку. Віднесення цінних паперів до відповідного портфеля здійснюється відповідно до економічної сутності операції на підставі розпорядження спеціального підрозділу банку, який провів операцію. Первісна вартість придбаних акцій у майбутніх періодах зазвичай не відповідає їх ринковій вартості, тому, зважаючи на принцип обережності, балансова вартість портфеля акцій на продаж коригується за правилом нижчої вартості. Якщо портфель акцій на продаж включає в себе пакети акцій різних компаній, правило нижчої вартості застосовується за окремими складовими частинами портфеля (пакетами акцій різних компаній) без взаємної компенсації між нереалізованими прибутками та збитками від різних пакетів акцій. Оцінювання і відображення в обліку довгострокових вкладень в акції здійснються також за методом нижчої вартості. Якщо портфель акцій на інвестиції включає в себе пакети акцій різних компаній, правило нижчої вартості застосовується стосовно загальної вартості портфеля акцій і балансова вартість коригується один раз наприкінці року. Відкриття аналітичних рахунків за борговими цінними паперами здійснюється за кожною складовою цінного папера: за номінальною вартістю, дисконтом, премією. Перевищення оцінної ринкової вартості ціни боргових цінних паперів над їх балансовою вартістю не супроводжується бухгалтерським проведенням. Переведення цінних паперів з інвестиційного портфеля у порт­фель цінних паперів на продаж має бути обґрунтованим і здій­снюється лише за наказом керівництва банку. Таке переведення здійснюється за ринковою вартістю на день переведення і надалі обліковується як цінні папери на продаж. Якщо дата передання прав власності не збігається з датою укладення угоди при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів, то такі зобов’язання обліковуються за датою угоди до дати валютування за позабалансовими рахунками групи № 935 «Активи до отримання», № 936 «Активи до відсилання». Облік вкладень в банку в асоційовані компанії здійснюється за ціною, визначеною пайовим методом, згідно з яким оголошений емітентом дохід від інвестиції, в еквівалентній частці власності, відображається як збільшення цієї інвестиції за рахунками групи № 410 «Вкладення в асоційовані компанії». Якщо дивіденди оголошені в одному році, а сплачуються у наступному, то дивіденди обліковуються інвестором на дату оголошення на балансовому рахунку № 3578 «Інші нараховані доходи», який закривається після отримання дивідендів. У разі, якщо асоційована компанія має збиток, то його необхідно відобразити в бухгалтерському обліку за рахунком № 7399 «Інші банківські операційні витрати». Синтетичний та аналітичний облік за довгостроковими вкладеннями банку в дочірні компанії та складання зведеної консолідованої звітності здійснюються тільки тоді, коли задовольняються дві основні вимоги: 1) можливий контроль дочірнього підпри­ємства; 2) ці вкладення здійснені в банк чи інші фінансові (небанківські) установи та підприємства, що доповнюють діяльність банку. У протилежному випадку придбані акції відображаються в балансі банку як вкладення в асоційовані компанії. При організації обліку акцій, емітованих банком, необхідно забезпечити відкриття на балансі головного банку (юридичної особи) аналітичних рахунків за відповідними балансовими рахун­ками 5-го класу за типами акцій: прості і привілейовані. Облік власних акцій, викуплених банком в акціонерів для подальшого продажу або анулювання, здійснюється за номінальною вартістю за типами акцій на рахунку № 5002 «Власні акції, що придбані в акціонерів». Облік цінних паперів, які належать клієнтам, але перебувають у банку згідно з договором про довірче управління, здійснюється в розрізі клієнтів за окремими особовими рахунками за позабалансовим рахунком № 9700 «Цінні папери клієнтів у довірчому управлінні». Прийняті цінні папери клієнтів на зберігання банк обліковує за видами цінних паперів та в розрізі клієнтів за позабалансовим рахунком № 9702 «Цінні папери на зберіганні». 12.3. Організація обліку резервів під знецінення цінних паперів Згідно з постановою Правління НБУ від 30 грудня 1999 р. № 629 та змінами до неї банки зобов’язані розробити та затвердити внутрішньобанківське положення про порядок стану та результатів роботи емітентів цінних паперів, в якому обов’язково мають враховуватися якісні та кількісні чинники оцінювання емітентів. Фінансовий стан емітента оцінюється не рідше одного разу на три місяці; якщо емітентом є банк — не рідше одного разу на місяць. Резерви на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами формуються у розмірі перевищення їх балансової вартості порівняно з ринковою вартістю, яка коригується з урахуванням ризику емітента та відповідно до облікової політики банку. При визначенні розрахункової ринкової вартості груп цінних паперів, що складаються з цінних паперів центральних та місцевих органів державної влади, розрахункова ринкова вартість визначається без урахування чинника ризику емітента. Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що перебувають у портфелях банку: на продаж — 15 і більше календарних днів та на інвестиції — за станом на 1 січня наступного за звітним періодом. Планове переоцінювання цінних паперів у портфелі на інвестиції здійснюється один раз на рік (станом на 1 січня наступного за звітним року), а цінних паперів у портфелі установ банку на продаж — один раз на місяць станом на 1-ше число місяця, наступного за звітним. За результатами річних звітів, отриманих від емітентів, банк може провести позапланове переоцінювання портфеля на інвестиції та здійснити коригування суми сформованого резерву відповідно до розрахункової суми до дати подання місячного балансу за квітень. Під час оцінювання портфеля акцій на продаж їх ринкова вартість зменшується на суму можливих втрат, що, як правило, виникають у процесі продажу акцій (комісійна винагорода за брокерські, юридичні, консультаційні послуги, сплата біржових збо­рів і держмита). Згідно з вимогами положення Національного банку України резервуванню не підлягають:

• цінні папери власної емісії (пайові та боргові);

• цінні папери, про продаж яких укладено договір і отримана передоплата;

• векселі, враховані банком, що є об’єктом резервування як складова кредитного портфеля;

• вкладення коштів до статутних капіталів дочірніх та асоційованих компаній;

• вкладення у пайові цінні папери установ, де метою банку є можливість реалізації інших прав, а не одержання економічного доходу (акції бірж, депозитаріїв).

Розмір резерву за цінними паперами у портфелі на продаж розраховується як різниця ринкової та балансової вартостей груп цінних паперів на день розрахунку. Резерви за цінними паперами у портфелі на інвестиції розраховуються як різниця суми ринкових вартостей груп цінних паперів по всьому портфелю в цілому, та загальної балансової вартості портфеля на день розрахунку з урахуванням терміну пере­бування цінних паперів у портфелі. Розрахунок розміру резерву здійснюється:

• по портфелю на продаж — за групами цінних паперів;

• по портфелю на інвестиції — по портфелю в цілому.

За результатами переоцінки банк зобов’язаний здійснити коригування суми сформованого резерву відповідно до розрахункової суми до дати надання місячного балансу. Перевищення оцінної ринкової ціни цінних паперів над їх балансовою вартістю не супроводжується бухгалтерським проведенням, а зниження ринкової ціни потребує створення резервів під їх знецінення. Облік резервів, створених під забезпечення вкладень у цінні папери через зниження їх вартості, здійснюється за балансовими рахунками таких груп: № 149 «Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України»; № 319 « Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі бан­ку на продаж»; № 329 « Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі бан­ку на інвестиції». Спеціальний резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж коригується наприкінці кожного місяця. У разі переведення інвестиційних цінних паперів у цінні папери на продаж та при зменшенні їх ціни на різницю між балансовою та ринковою вартістю створюється резерв у день переведення. Формування резервів за цінними паперами в іноземній валюті та їх відображення в бухгалтерському обліку здійснюється з урахуванням офіційного курсу на день операції аналогічно формуванню та відображенню в обліку резервів за цінними паперами в національній валюті з використанням рахунків валют­ної позиції. Формування резервів в іноземній валюті здійсню­ється за кожною валютою окремо. Переоцінка резервів в іноземній валюті від зміни курсів відноситься на балансовий рахунок № 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та бан­ківськими металами». 12.4. Організація обліку доходів і витрат банку від операцій з цінними паперами При організації обліку доходів і витрат банк враховує основні вимоги Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, які ґрунтуються на принципах нарахування і відповідності. Винагорода, отримана банком за операціями з цінними папе­рами, є доходом установ банку, що проводили відповідні операції. Усі банківські доходи та витрати за цінними паперами можна поділити на:

• процентні;

• комісійні;

• торговельні;

• інші.

За борговими цінними паперами сума амортизації премії змен­шує процентні витрати, а сума амортизації дисконту збільшує процентні витрати за такими цінними паперами. Сума амортизації премії зменшує процентний дохід, а сума амортизації дисконту збільшує процентний дохід за іншими цінними паперами у портфелі банку. Дисконт і премія амортизуються рівними сумами, які розраховуються таким чином, щоб на дату погашення цінного папера дисконт або премія за ним були повністю амортизовані з віднесенням нарахованих сум на збільшення чи зменшення процентних доходів за рахунками групи № 605 «Процентні доходи за цінними паперами». Нараховані доходи та витрати від операцій з цінними паперами обліковуються за рахунками відповідних груп обліку цінних паперів. Організація обліку процентних доходів за рахунками 6-го класу може здійснюватися як за видами цінних паперів, так і за емітен­тами залежно від побудови внутрішнього плану аналітичних ра­хунків за групою № 605 «Процентні доходи за цінними паперами». Облік процентних витрат здійснюється за власними борговими забов’язаннями банку за рахунками групи № 705 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу». Комісійні доходи від операцій з цінними паперами обліковуються за такими балансовими рахунками: № 6103 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків»; № 6113 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів». Сума комісійних, сплачених при придбанні боргових цінних паперів, відноситься на витрати на момент їх придбання та відображається за балансовим рахунком № 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами». Отриманий прибуток від реалізації цінних паперів та отриманий результат від операції з переведення цінних паперів з одного портфеля в інший відображається за рахунком № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами». За довгостроковими вкладеннями банку в асоційовані компанії оголошений емітентом дохід від інвестиції в еквівалентній частці власності відображається як дохід інвестора за рахунком № 6300 «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями». Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії, що виникає між ціною продажу та балансовою вартістю (що визначається з урахуванням сум амортизації премії та дисконту), відображається за рахунком № 6394 «Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії». Негативний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії, що виникає між ціною продажу та балансовою вартістю, відображається за рахунком № 7394 «Негативний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії». У разі неотримання платежу протягом семи календарних днів після обумовленого угодою строку нараховані доходи переносяться на відповідні рахунки прострочених доходів. Якщо є невпевненість у погашенні боржником заборгованості за нарахованими доходами або простроченими, то вона визнається сумнівною, облік цієї заборгованості здійснюється за відповідними рахунками сумнівних нарахованих доходів. При списанні сумнівних нарахованих доходів за рахунок створених резервів подальший облік їх необхідно здійснювати за позабалансовими рахунками групи № 960 «Не сплачені в строк доходи».

2.5. Організація документообігу операцій банку з цінними паперами При організації документообігу банк має забезпечити, щоб за кожним придбаним цінним папером велася справа про характеристику його ринку, на підставі якої була здійснена його класифікація, де обов’язково має передбачатися така інформація:

• сума та обсяг емісії цінного папера (за номінальною або ринковою вартістю);

• наявність та кількість брокерів, банків або інших установ, що забезпечують постійне або майже постійне котирування;

• оцінка фінансового стану емітента;

• рішення керівництва банку про ліквідність ринку цього цін­ного папера.

Діяльність банку з управління цінними паперами здійснюється від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом визначеного терміну щодо управління портфелем цінних паперів, які визначені цим договором та належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб. На підставі договору про депозитарне обслуговування сертифікати цінних паперів разом з глобальним сертифікатом, яким оформлений загальний обсяг емісії, передаються емітентом до бан­ку, який виконує функцію депозитарного обліку. Операції щодо депо-обліку здійснюються банками за принципом та за рахунками аналогічно порядку, викладеному в Положенні про порядок бухгалтерського та депозитарного обліку розміщення, обігу, сплати процентів та погашення облігацій внутрішньої державної позики в банківських установах від 26.01.96 р. № 15 зі змінами і доповненнями. Особливість документообігу окремих операцій банку з цінними паперами полягає в тому, що цінні папери (крім приватизаційних паперів) можуть використовуватися також для здійснення розрахунків як застава та для забезпечення платежів і кредитів. Операції з цінними паперами, особливо при використанні їх як засобу платежу (наприклад, векселі), мають складні схеми документообігу при реалізації проектів. Тому при організації обліку за такими операціями необхідно враховувати особливості їх технологічного вирішення. Підставою для оформлення банківського векселя є:

• угода купівлі-продажу векселя;

• документ, що підтверджує факт зарахування на кореспондентський рахунок банку суми, визначеної угодою.

Відповідальність за своєчасне складання первинних документів за операціями з цінними паперами і достовірність інформації, що міститься в них, а також їх передання для подальшого обліку несуть відповідальні особи, які склали і підписали ці документи. Щоденний оборотно-сальдовий баланс, який є одним з основних регістрів синтетичного обліку, роздруковується, перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером або особами, які ним уповноважені. Терміни та вимоги до зберігання документів за рахунками щодо виконаних облікових операцій з цінними паперами регламентуються нормативними документами Національного банку України та внутрішніми положеннями щодо групування та брошурування в папки й подальшого зберігання в поточному архіві та здачі в постійний архів. 12.6. Організація контролю операцій банку з цінними паперами Невід’ємною рисою контролю за операціями з цінними паперами є неприпустимість порушень вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх положень банку в процесі здійснення банківських операцій з цінними паперами. Сукупність процедур, які забезпечують відображення проведених операцій з цінними паперами відповідно до їх економічної сутності, наявність у роботі операційних процедур щодо правильності оформлення операцій та продуктивність системи докумен­тообороту і правил бухгалтерського обліку — це система бухгал­терського контролю за застосуванням облікової політики банку, інструктивних документів та чинного законодавства. Контроль за операціями з цінними паперами повинен складатися з поточного контролю, який забезпечує суцільний первинний контроль документів, що оформляються при виконанні операцій з цінними паперами, та подальшого контролю, який здій­снюється у формі періодичних тематичних перевірок окремих напрямків діяльності з цінними паперами (ОВДП, боргові цінні папери, акції, векселі тощо) та комплексних перевірок діяльності банку за операціями з цінними паперами. Облікова (бухгалтерська) інформація повинна забезпечувати контроль наявності достатньої кількості ліквідних коштів для здійснення поточних операцій з цінними паперами, рівня достатності капіталу, платоспроможності тощо. Особливому контролю підлягає стан реальної структури порт­феля цінних паперів щодо придбаних цінних паперів. Усі придбані банком цінні папери контролюються як ресурси банку, що зберігаються з метою одержання економічних вигід. Класифікація та оцінка портфеля цінних паперів забезпечують необхідну облікову інформацію для контролю і прийняття рішень щодо купівлі-продажу або зберігання тієї чи іншої групи (пакету) цінних паперів. Організація контролю банку за операціями з цінними паперами повинна забезпечити перевірку правильності оформлення і змісту документів залежно від виду цінного папера та перевірку правильності виконаних бухгалтерських записів із зазначенням усіх необхідних підписів, проведення облікових операцій, ведення Журналу операцій, складання звітів та зберігання первинних документів. Для забезпечення ефективного контролю за операціями банку з цінними паперами необхідно здійснити правильний підбір кадрів. Для своєчасного та кваліфікованого виконання всіх контролюючих операцій працівники повинні мати необхідну для цього класифікацію та досвід. Бухгалтерський контроль за операціями з цінними паперами має бути ув’язаний з процесом планування, складання внутрішньої звітності та визначення ринку активних операцій банку. Адміністративний контроль повинен проводитись у такий спосіб, щоб усі необхідні для здійснення повної операції повноваження (приймання, оплата, зберігання) не були зосереджені в руках одного працівника або обмеженої групи працівників. Для цього операційний цикл будь-якої операції має передбачати такі етапи:

• дозвіл на операцію;

• облік;

• здійснення платежів.

Внутрішній контроль має проводитись незалежним підрозділом, який не бере участі у виконанні операцій. Він оцінює:

• адекватність й ефективність заходів та системи внутрішнього контролю;

• управління ризиками та кредитним й інвестиційним портфелем;

• повноту, своєчасність і достовірність фінансової та іншої звітності;

• дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;

• відповідність регулятивним вимогам.

Необхідно контролювати правильність віднесення на доходи банку вартості неліквідних векселів, переданих його учасниками на правах дарування. Контролю за операціями з цінними паперами підлягають також стан класифікації кредитного портфеля, формування і використання резервів під знецінення цінних паперів. Контролю підлягають резерви за кожною групою цінних паперів: у портфелі банку на продаж та у портфелі банку на інвестиції. При організації контролю за станом формування резервів ураховуються особливості їх формування за кожним портфелем. Організація контролю за станом формування та використання резервів має забезпечувати:

• дотримання чинного законодавства, нормативних актів НБУ та внутрішньобанківських положень;

• правильність проведення класифікації портфеля цінних паперів;

• своєчасність нарахування достатнього обсягу резерву від ризиків та коригування його залежно від змін, які відбуваються у портфелях цінних паперів банку;

• правильність відображення за рахунками бухгалтерського обліку сум сформованих резервів та списаної безнадійної сумнівної заборгованості за рахунок створених резервів від знецінення цінних паперів банку на продаж та на інвестиції.