2.2 Виробничий і технічний процеси. Типи виробництва. План виробництва і реалізації продукції і послуг. Виробнича потужність

Виробничий процес — систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили для отримання готової продукції з вихідної сировини згідно із заданою програмо. Це складний комплекс первинних процесів: основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства, що забезпечують своєчасний випуск заданої продукції.

В залежності від технічної оснащеності, тобто в залежності від виду та ступеня участі людини виробничі процеси поділяються на ручні, ручні механізовані, машинно-ручні, машинні, автоматизовані та апаратурні.

У ручних процесах вплив на предмет праці здійснюється людиною за допомогою якихось інструментів, але без застосування будь-яких джерел енергії. Це, наприклад, загвинчування болта чи гайки гайковим ключем, свердління отвору дрилем з ручним приводом.

Ручні механізовані процеси характеризуються тим, що технологічні операції виконуються людиною з використанням ручних механізованих знарядь праці, тобто з використанням якихось джерел енергії, наприклад, свердління отворів електродрилем, зачищення зварних швів шліфувальною машинкою забразивним кругом тощо.

До машинно-ручних відносяться процеси, коли вплив на предмет праці проводиться за допомогою машини або механізму, але за обов'язкової участі людини, наприклад, свердління отвору на свердлильному верстаті з ручною подачею.

Машинні процеси здійснюються на машинах, верстатах та інших видах техно-логічного обладнання без безпосередньої участі людини, роль якої при цьому полягає в забезпеченні машини матеріалом, зняття готової продукції, запуску і зупинці устаткування тощо.

Автоматизовані виробничі процеси виконуються на верстатах-автоматах, ав-томатизованих потокових лініях та інших видах автоматизованого обладнання, а роль людини у цьому випадку зводиться до контролю за ходом процесу та виконання пусконалагоджувальних робіт.

Апаратні процеси мають місце тоді, коли вплив на предмет праці відбувається якимось видом енергії — теплової, хімічної, електричної. До цих видів процесів можна віднести, наприклад, металургійні процеси, термічну і хіміко-термічну обробку, приготування пари, сушіння, різні хімічні процеси. Людина у цьому випадку спостерігає за роботою технологічних апаратів і за необхідності втру-чається у перебіг процесів у них.

Технологічний процес — це частина виробничого процесу, що вміщує дії зі зміни стану предмета праці.

Для здійснення технологічного процесу складається схема або технологічна карта, в якій описуються всі технологічні операції переробки сировини чи-напівфабрикатів в готову продукцію. Першим етапом побудови технологічної схеми є технологічна картка, яка представляє собою графічне зображення переліку виробничих операцій.

Якісно-кількісна схема — це технологічна блок-схема з нанесеними на ній відомостями про якість і кількість кожного із продуктів, які одержують в даному процесі. В технологічну схему (карту) входить також схема, в якій вказується послідовність розміщення обладнання, що застосовується в технологічному процесі (як основного так і допоміжного, включаючи і транспортне).

Технологічні процеси класифікуються за такими ознаками:

• за властивостями сировини, які змінюються в процесі її перероблення (фізич-ні, механічні та хімічні);

• за способом організації;

• за напрямом рухів теплових і сировинних потоків;

• за агрегатним станом складових сировини;

• за тепловим ефектом;

• за основними рушіями (чинниками), які спричиняють і прискорюють технологічні процеси.

В залежності від умов виробництва і призначення технологічні процеси поділяють: одиничний технологічний процес, уніфікований технологічний процес.

Уніфікований технологічний процес – це технологічний процес, що відноситься до групи виробів, що характеризується єдністю конструкцій та технологічних ознак. Уніфікований технологічний процес Поділяється на типовий і груповий.

• Типовий технологічний процес – це процес виготовлення групи виробів з подібними конструкторськими та технологічними ознаками. Цей процес характеризується подібністю змісту та послідовності більшості технологічних операцій і переходів.

• Груповий технологічний процес – це технологічний процес виготовлення групи виробів з різними конструктивними, але спільними технологічними ознаками.

Робочий технологічний процес – виконується по робочій технологічній або конструкторській документації.

Тимчасовий технологічний процес – використовується на протязі обмеженого періоду.

Стандартний технологічний процес – процес, який виконується стандартом.

Комплексний технологічний процес – процес в склад якого входять не тільки тех-нологічні операції, а й операції по переміщенні, транспортуванні, контролю та очищені заготовок по ходу технологічного процесу.

Під типом виробництва слід розуміти сукупність його організаційних, тех-нічних та економічних особливостей, тобто комплексну характеристику організації і технічного рівня підприємства, обумовлену ступенем його спеціалізації, складністю та стійкістю товарної номенклатури, розмірами і повторюваністю випуску виробів, а також масштабами виробництва.

На вибір типу виробництва випивають такі фактори:

- номенклатура виробів, що випускаються;

- обсяг випуску продукції;

- ступінь сталості товарної номенклатури підприємства;

- характер завантаження робочих місць.

Залежно від рівня концентрації і спеціалізації розрізняють три типи вироб-ництва:

- одиничне;

- серійне;

- масове.

Тип виробництва на підприємстві визначається типом виробництва провідного цеху, а тип виробництва Цеху - характеристикою дільниці, де виконуються найвідповідальніші операції і зосереджена основна частина виробничих фондів. Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва носить умовний характер, оскільки на підприємстві і навіть в окремих цехах може мати місце сполу-чення різних типів виробництва.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготов-лених виробів, малим обсягом їх випуску, виконанням на кожному робочому місці різнорідних операцій.

У серійному виробництві виготовляється обмежена номенклатура виробів не-великими партіями. За одним робочим місцем, як правило, закріплено виконання кількох операцій.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, безперервно виготовлюваних протягом тривалого часу на ву-зькоспеціалізованих робочих місцях.

Тип виробництва впливає на особливості його організації, на економічні по-казники функціонування підприємства, на структуру собівартості виготовлюваної продукції, на рівень оснащеності виробництва тощо.

Порівняння типів виробництв за різними характеристиками.

Ефективність і техніко-економічні показники виробничого процесу залежать від його організації в часі. Одним з таких показників є тривалість виробничого циклу, від якої залежить обсяг незавершеного виробництва та напівфабрикатів, вартість яких входить до обігових коштів В той же час тривалість виробничого циклу впливає на оборотність обігових коштів: чим коротший цикл, тим менше потрібно оборотних коштів.

Планування виробництва і реалізації продукції визначає склад, якість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлено в планованому періоді і поставлена споживачеві. Він відображає головну задачу господарської діяльності підприємства і є провідним розділом перспективного і поточного (річного) плану. Всі інші розділи плану перспективного і поточного розробляються саме для його обґрунтування і спрямовані на забезпечення умов його виконання.

Планування виробництва і реалізації продукції розробляється в натурально-му і вартісному виразі за показниками:

• виробництво продукції в натуральному виразі;

• чиста нормативна продукція;

• товарна продукція.

Основною задачею плану виробництва і реалізації продукції є максимальне за-доволення замовників, споживачів високоякісною продукцією при якнайкращому використанні всіх видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових та ін.)

Розробка плану здійснюється в наступній послідовності:

1) визначається номенклатура і асортимент продукції, що випускається. При цьому підставою служить портфель замовлень і обсяг вільного продажу;

2) на підставі обсягів поставок і передбачуваного продажу визначається обсяг виробництва кожного виробу в натуральному виразі;

3) обсяг випуску за окремими виробами обґрунтовується виробничою по-тужністю;

4) виходячи з натурального обсягу виробництва розраховується обсяг про-дукції у вартісному виразі — товарній, реалізованій, нормативний чистий і іноді валовий.

Розробка завдань з випуску продукції в натуральному виразі є початковою частиною розробки плану. Замовникові і споживачеві потрібна продукція не взагалі, а певні її види, здатні задовольняти їх потреби. На підставі натурального виразу продукції встановлюються виробничі зв'язки між підприємством і базою основних техніко-економічних розрахунків. Розробка виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

• визначення номенклатури і асортименту продукції, що випускається;

• розрахунок обсягу виробництва і поставок, окремих видів продукції у відповідних натуральних вимірниках (шт., т, м2);

• розподіл обсягу виробництва продукції за календарними періодами;

• обґрунтування планованих обсягів виробництва продукції, виробничою по тужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Номенклатура продукції — це склад продукції, що виготовляється, за її вида-ми, найменуваннями.

Асортимент — характеризує склад даного виду продукції за її типами, марка-ми, профілями, умовами, якістю.

Виробнича програма, перш за все, повинна задовольняти потреби замовни-ка, але і в той же час відповідати ресурсам підприємства, враховуючи його госпро-зрахункові інтереси. Виробнича програма, що забезпечує якнайкращі результати діяльності підприємства, називається оптимальною.

Заключним етапом розробки плану виробництва в натуральному виразі є до-ведення планових завдань до виконавців.

Для узагальненої характеристики діяльності підприємства і для ув'язки ви-робничої програми з фінансовими показниками визначається обсяг продукції у вартісному виразі за показниками товарної, реалізованої, і нормативної части-ни продукції. Базою цих показників є товарна продукція.

Товарна продукція — включає вартість промислової продукції підприємст-ва, яка буде випущена в планованому періоді і підготовлена до реалізації. В неї включаються: готові вироби, запчастини і напівфабрикати свого виробництва, продукція допоміжних цехів, що поставляється на сторону; роботи промислового характеру, виконувані на сторону і для непромислових господарств свого підприємства (для капбудівництва, ЖКО, підсобного господарства); капремонт і модернізація устаткування, виконувані силами підприємства; тара не включена в оптову ціну виробу і роботи по НТП, що фінансується за рахунок фондів накопичення (прибутку).

Роботи і послуги непромислового характеру не включаються в товарну про-дукцію: капремонт будівель і споруд, реалізація відходів і зайвих матеріальних цінностей. Товарна продукція визначається в діючих і зіставних (незмінних) цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для обґрунтування обсягу реалізації, а в зіставних для вимірювання динаміки виробництва.

де ПТ— обсяг товарної продукції;

п — кількість найменувань продукції;

Nпр.j — обсягу j-го виду продукції в натуральному вимірюванні;

Цj — ціна одиниці продукції j найменування.

Реалізація продукції — це товарна продукція, яка поставлена замовнику і сплачена ним. Вона розраховується в оптових діючих цінах підприємства.

Валова продукція — це вартість всієї промислової продукції незалежно від сту-пеня її готовності. Вона включає вартість товарної продукції, зміну залишків незавершеної продукції і технологічного оснащення власного виробництва. Таким чином, вона включає повторний рахунок і служить для внутрішніх цілей підприємства.

Чиста продукція — характеризує знов створену вартість.

де Пч — чиста продукція;

М— вартість всіх видів матеріалів, витрачених на виробництво товарної продукції;

А — амортизаційні відрахування.

Таким чином, вона відображає знов створену вартість і тому застосовується для обчислення продуктивності праці.

Норматив чистої продукції включає заробітну платню промислово-виробни-чого персоналу, відрахування на соціальне страхування і прибуток, розраховані на кожний виріб за нормами.

У зв'язку з тим, що для виготовлення продукції потрібний певний час, на підприємствах є незавершене виробництво. До його складу входять заготовки, деталі, злитки, що знаходяться на різних стадіях обробки. Обсяг незавершеного виробництва значно впливає на ефективність роботи підприємства: його нестача знижує ритмічність, а надлишок знижує рентабельність, оскільки в незавершеному виробництві заморожені гроші. Оптимальний розмір оборотних коштів забезпечується оперативно-виробничим плануванням.

Виробнича потужність — розрахунковий, максимально можливий річний (добовий) випуск продукції або обсяг переробки сировини в номенклатурі і асортименті, що передбачається на плановий період при повному використанні виробничого обладнання і площ з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Економічне обгрунтування виробничої потужності — найважливіший інстру-мент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких чинників, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічного обладнання, середній вік обладнання і ефективний річний фонд часу його роботи при встановленому режимі, розмір виробничих площ тощо.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, що може змінюватися від обсягу, номенклатури і асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість вчасно перебудувати виробничий процес в залежності від зростання конкурентноспроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури і асортименту.

Виробнича потужність розраховується по повному переліку номенклатури і асортименту продукції, що випускається. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли продукція, що випускається, характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки за призначенням або конструктивними особливостями, але і технологією виготовлення, здійснюються згруповування всієї номенклатури створюваної продукції і вибір виробу представника.

Виробнича потужність розраховується по ведучих виробничих цехах, діль-ницях і обладнанні з урахуванням кооперації, що склалася і заходів по ліквідації «вузьких місць». До провідного підрозділу відносяться підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення планової продукції.

Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужності окремих цехів, дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу, дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця є наслідком невідповідності між цехами, дільницями або групами обладнання.