2. Поняття про дидактику. Об’єкт і предмет сучасної дидактики.

- З якою метою ви вступили до БПК?

- З якою метою діти ходять до школи?

- Яку роль виконує освіта?

У різні періоди розвитку людства із зміною суспільних потреб виникали різні системи навчання. Одні дидактичні ідеї змінювалися іншими. Все, що витримало випробування часом, тією чи іншою мірою відображає в згорнутому вигляді сучасна дидактика.

Дидактичні знання допомагають знайти відповідь на найважливіші питання будь-якої системи освіти:

• що вчити (зміст освіти);

• як навчати (процес навчання);

• для чого і кого вчити;

• де і коли вчити.

ОСВІТА ТА НАВЧАННЯ ТІСНО ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ. ЧОМУ? (ОСВІТА Є МЕТОЮ І РЕЗУЛЬТАТОМ НАВЧАННЯ, А НАВЧАННЯ – ОСНОВНИМ ШЛЯХОМ ОДЕРЖАННЯ ОСВІТИ).

Тому дидактика займається науковим обґрунтуванням змісту освіти, визначаючи той оптимальний обсяг, який необхідно дати людям відповідно до мети освіти на даному історичному етапі розвитку суспільства.

ЧИ ЗАЛЕЖИТЬ ЗАВДАННЯ ДИДАКТИКИ ВІД СОЦІАЛЬНИХ УМОВ ЖИТТЯ? ОБҐРУНТУЙТЕ СВОЮ ДУМКУ.

Отже, це – теоретична та нормативно-прикладна наука. Як теоретична наука вона вивчає реальний педагогічний процес, констатує певні факти, зв’язки, залежності, закономірності, прогнозує наслідки навчальної діяльності, моделює експеримент. Теоретичні знання – не «мертвий капітал». Вони повертаються до практики у вигляді висновків і рекомендацій, які є підставою для визначення змісту, вибору методів, форм навчання, організації керівництва навчальною діяльністю учнів тощо.

Таким чином, дидактика як наука має пояснювальну, перетворюючу і нормативно-прикладну функції.

Термін дидактика походить від грецького слова didaktikos — навчаючий і didasko – вивчаючий.

- Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 р.: обов’язкова

повна загальна освіта.

ЧОМУ?

Людина, щоб досягти соціальної зрілості та індивідуального зростання, прилучитися до практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку людства і втілюються у результати продуктивної діяльності, має пройти процес удосконалення своїх здібностей і поведінки, тобто пройти шлях освіти, досягнувши певного її рівня.

Суспільство постійно турбується про те, щоб накопичений попередніми поколіннями досвід, знання, уміння, навички, якими воно володіло на досягнутому ступені розвитку, найбільш надійними і плідними шляхами і засобами засвоювались молодими підростаючими поколіннями. Цій меті і слугує освіта й навчання як планомірно здійснювані процеси озброєння людей знаннями, уміннями і навичками, що відображають накопичений і узагальнений досвід людства. Таким чином, на сучасному етапі дидактику розуміють як науку про викладання і навчання, про закономірності, що діють у сфері предмета її дослідження, про залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання; на цій основі вона встановлює відповідні закономірності, визначає методи, організаційні форми й засоби навчання учнів. Іншими словами — дидактика – це наука про навчання і освіту, їх мету і завдання, зміст, методи, форми, засоби, організацію, досягнуті результати.

ЯКА ГАЛУЗЬ ПЕДАГОГІКИ РОЗГЛЯДАЄ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ І НАВЧАННЯ?

Проблеми освіти і навчання розглядає окрема галузь педагогіки - дидактика або теорія освіти і навчання.

Дидактику цікавить шлях, у процесі якого людина набуває знань, виробляє вміння й навички, формує своє ставлення до них. Цей шлях називають навчанням, а за формою організації - це система. Тому об´єктом дидактики є система навчання.

Процес навчання перебігає за об´єктивними законами і закономірностями, отже, предметом дидактики є закони і закономірності функціонування системи навчання, тобто закони і закономірності побудови змісту і перебігу процесу навчання.

Те, що кожен учень засвоює навчальний матеріал індивідуально, залежно від своїх задатків і здібностей, а кожен учитель організовує навчання відповідно до своєї психолого-педагогічної підготовки, до свого власного розуміння предмета вивчення та від низки зовнішніх умов, підтверджує, що такі закономірності важко встановити, однак це не означає, що вони взагалі відсутні.

Системний підхід у дидактиці дає змогу трактувати предмет дидактики як процес взаємодії учителя й учнів за допомогою дидактичної системи.

Учитель, унаслідок свого суспільного призначення, взаємодіє з учнем через дидактичну систему, іншими словами, ця система є своєрідним простором, у якому забезпечується взаємодія вчителя й учнів.

Предмет дидактики - це не просто елементи дидактичної системи, які дають відповідь на запитання: «Чому?», «Що?», «Як?», «Чим?», «В якій формі?» вчити, це в першу чергу ті закономірності, які виникають у ході її функціонування. Як бачимо, основу дидактики складають не тільки закономірні зв´язки між такими елементами дидактичної системи як цілі навчання, зміст навчання, методи навчання, засоби й організаційні форми навчання, а й закономірності функціонування всієї дидактичної системи в середовищі "вчителі – учні".

Предметом дидактики є процеси освіти і навчання, які нерозривно пов'язані з вихованням і є його органічною складовою.

Висновок:

Предметом дидактики на сучасному етапі її розвитку с процес освіти і навчання, взятий в цілому, тобто зміст освіти, що реалізується в навчальних планах, підручниках, методи й засоби навчання, організаційні форми навчання, виховна роль навчального процесу, а також умови, що сприяють активній творчій діяльності учнів і їх розумовому розвитку.

Рис. 1.1 – Схема «Взаємозв’язок категорій дидактики»