Питання для самоперевірки

1. У чому різниця між вихованням як педагогічним процесом і виховуючої ситуації. Навести приклади.

2. Деякі представники франкфуртської школи запевняють, що у вихованні не може бути зовні заданої мети; індивідуум повинен створювати сам себе, керуючись імпульсами, які йдуть із його внут­рішнього «я».

• Дайте власну оцінку даній точці зору.

1. Які основні завдання виховної діяльності у ВНЗ?

2. Розкрити сутність принципів гуманізації виховання, стимулювання

суб’єкта до самовиховання, демократизації, індивідуально-особистісної орієнтації виховного процесу, виховання в діяльності і спілкуванні, принцип цілісного підходу до організації виховання.

Завдання для самостійної роботи студентів

Підготувати презентацію однієї з праць учених (Наприклад: Гряхнев В.С. Культура педагогического общения. – М., 1990, Иванов В.Д. Самодеятельность, самостоятельность, самоуправление. – М., 1991, Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса. – Т.5, 1960, Соловейчик С.Л. Педагогика для всех. – М., 1989)

Теми курсових, рефератів

1. Соціалізація, виховання і саморозвиток особистості.

2. Духовність особистості, її сутність, значення

3. Культура спілкування

Додаткові матеріали:

М.М. Амосов про природу людини¹

“Особистість має дуже багато параметрів, навіть якщо врахувати лише кількість потреб і характер. Якщо ж додати погляди і відношення, то параметрів буде більше. Тому необхідне узагальнення як за різноманітністю типів, так і за традиціями параметрів, їх мінливості.

Визначальною рисою людини є її характер: у першу чергу, - сила, - по-друге – стійкість, по-третє – оптимізм... . ..ми приймаємо, що середня сила втроє перевищує ту ж саму силу слабких і й два рази – середніх. При таких градаціях сильні складають, приблизно, 10%, слабкі – 20%, а останні 70% - середні.

Подібний розподіл можна прийняти щодо уроджених здібностей: добрі, середні, слабкі. Реалізація їх залежить від характеру й від умов суспільства. Важко вказати, як часто зустрічаються видатні здібності в поєднанні з достатньо сильним характером. Ледь чи частіше, ніж один на тисячу.

¹ Цитується за книгою: Вульдоф Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках. – М., 1997. – С.95, 96, 100

Характер – здібності – це “потужність” особистості. Напрям ... визначається біологічними потребами й їх змінами під впливом виховання”.

М.М. Амосов називає різні потреби: власність (багатство, бідність, жадність, голод); безпека (почуття страху або спокій при безпеці); сімейні потреби і відповідні почуття (сексуальність, любов до дітей, втрата їх); лідерство – підлеглість, почуття

від придушення іншого та від підкорення придушенню; агресивність; альтруїзм (співпереживання); егоїзм (замкнутість); спілкування (самотність); інтерес (допитливість); задоволення від діяльності; відсутність інформації (нудьга); стомлення від напруженої праці. Задоволення від відпочинку і розваг.

Для моделей суспільства необхідно мати уявлення про розподіл громадян за типами особистості з приблизними характеристиками кожного типу. Тільки таким чином можна ввести “людський фактор” в ці моделі. Ми зробили спробу створити певну класифікацію типів, визначаючи лише ті риси, які мають громадське значення.

За основу поділу взяли силу характеру, в якій відбита здатність до напруження, що визначає питому вагу в праці і керівництві. Другою ознакою визначено чотири важливі потреби, що дають напрям діяльності, яка має громадське значення...

1. Сильні – з характером сильним і наполегливим.

2. Власники. Тип жадних людей, користолюбців

3. Лідери. У залежності від розвитку почуттів співпереживання (доброти) лідери

стають або ватажками мас, організаторами, або егоїстичними владолюбцями. Між цими крайностями є багато перехідних ступенів.

4. Творці – люди з високою допитливістю і задоволенням від свідомої

діяльності. Знову ж таки у залежності від товариськості вони стають творцями – одиночками (як люди мистецтва або вчені-теоретики) або очолюють творчі колективи.

Досягнення в будь-якій сфері зобов’язані напруженій праці.

Типи з середньою силою характеру частіше залишаються “середняками”. В залежності від освіти, рівня здібностей і виховання вони набувають тієї чи іншої кваліфікації й посідають різні місця в суспільних групах – від середнього робітника до середнього академіка.

Слабохарактерні люди відрізняються нездатністю до напруження і як наслідок – вони завжди посередні працівники. Правда, сильні стимули (наприклад, страх і конкуренція) можуть підвищити рівень тренувальності працездатності, але лише тимчасово... . ... вони можуть бути добряками... або примітивними ледарями, якщо соціальні умови сприяють цьому. Відсутність сили волі робить їх жертвами таких пороків, як алкоголізм або наркоманія...