5. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті в зовнішньоекономічній діяльності

Правовою основою розрахункових відносин є норми міжнародного права, банківські звичаї і правила, умови зовнішньоекономічних контрактів, валютне законодавство країн - учасниць розрахунків.

До актів національного законодавства, яке регулює розрахункові відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передусім належать: 1) Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (підписана в Женеві 07.06.1930 р.); 2)Конвенція про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі (підписана в Женеві 07.06.1930 р.); Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписана в Женеві 07.06.1930 р.); ЦК України; ГК України; Закон України "Платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р.; Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2374-111; Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р.; Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"; Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492; Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затверджене постановою Правління Національного банку України 29.12.2000 р. № 520; постанова Правління Національного банку України 30.12.2003 р. № 597 "Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями; Положення про порядок видачі резидентам погодження Національного банку України на проведення окремих операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України 30.12.2003 р. № 597; Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 р. № 200; Інструкція про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затверджена постановою Правління Національного банку України 27.05.2008 р.№ 148; Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (зі змінами І доповненнями) 1993 р., публ. МТП № 500); Уніфіковані правила по інкасо № 322 від 01.01.1979 та ін.

На підставі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Так, Угодою між Національним банком України та Національним банком Казахстану про організацію міжбанківських розрахунків від 14.10.1997 р. передбачено, що всі розрахунки та платежі між господарюючими суб'єктами (юридичними та фізичними особами) України і Республіки Казахстан здійснюються в національних валютах України і Республіки Казахстан, а також у валютах третіх країн згідно із законодавством, що діє на території держав Сторін. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності валюта платежу та форма розрахунків визначаються господарюючими суб'єктами України і Республіки Казахстан самостійно в укладених між ними договорах (контрактах) на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт у межах законів та правил, що діють на території держав Сторін.

Такі ж правила передбачені Угодою між Центральним банком Російської Федерації і НБУ про міжбанківські розрахунки і співробітництво банківських систем від 9 травня 1998 p., Угодою між Національним банком України та Національним банком Республіки Грузія про організацію розрахунків від 13.04.1993 р. і т. ін.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: 1) самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; 2) безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях; 3) вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків (ч. З ст. 1087 ЦК) у готівковій формі для юридичних осіб S02 та фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Міжнародні розрахунки здійснюються через установи банків, між якими є кореспондентські відносини (банки, що мають домовленість про проведення платежів та розрахунків за взаємним дорученням). Перелік операцій, які можуть проводити юридичні особи - резиденти зі своїх поточних рахунків в іноземній валюті, наведений у Положенні про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та у гривнях, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 р. № 527. У Положенні визначено, що є поточними торговими і не торговими операціями, які кошти зараховуються на поточний рахунок та які операції проводяться з цього рахунка.

Для здійснення міжнародних розрахунків використовуються комерційні документи: коносамент, накладна, рахунок-фактура, страхові документи (страховий поліс, сертифікат), документ про право власності та інші комерційні документи. Фінансовими документами, що використовуються для здійснення міжнародних розрахунків, є простий вексель, переказний вексель, боргова розписка, чек та інші документи, що використовуються для одержання платежу.

Здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями також регулюється Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортним операціям, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136.

Умови платежів за експортно-імпортними операціями (валютно-фінансові умови) включають такі основні елементи: 1) валюта ціни (будь-яка валюта, в якій встановлюється, згідно з умовами договору, ціна товару); 2) валюта платежу (будь-яка валюта, в якій здійснюється, згідно з умовами договору, оплата товару); 3) умови платежу; 4) форми розрахунків; 5) засоби платежу; 6) банки, через які здійснюються розрахунки.

Якщо згідно з умовами договору валюта платежу відрізняється від валюти ціни, то банк з метою контролю за повнотою розрахунків за цією операцією використовує передбачені у договорі умови перерахування валюти ціни у валюту платежу.

За відсутності у договорі умов, які дають змогу однозначно визначити курс (крос-курс), за яким здійснюється перерахування, банк з метою контролю використовує: а) офіційний курс гривні до іноземних валют, установлений Національним банком України на дату платежу, якщо однією з валют є гривня; б) курс, що склався на Московській міжбанківській валютній біржі або встановлений центральним банком країни СНД чи Балтії на дату платежу, якщо одна з валют є валютою країни СНД чи Балтії, а інша - не є гривнею; в) курс на останню дату публікації у "FINANCIAL TIMES", яка передує даті платежу - у всіх інших випадках.

Офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється Національним банком України відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 р. № 496.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється: 1) щоденно - для вільно конвертованих валют (1-ша група Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 р. № 34 у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 р. № 378), для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України (додаток 1), і для банківських металів (додаток 3); 2) раз на місяць - для інших іноземних валют (додаток 2); 3) раз на місяць повторно - для спеціальних прав запозичення (далі - СПЗ).

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначається Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в Іноземній валюті" від 23.09.1994 р. Згідно з цим Законом виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів із дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності-із моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відстрочення поставки при проведенні імпортних операцій нерезидентів не може перевищувати 180 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву вказаний строк діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Виняток становлять: 1) експорт фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва, терміни розрахунків за яку не можуть перевищувати 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції; 2) експортно-імпортні операції суб'єктів космічної діяльності у деяких випадках, розрахунки за якими здійснюються у термін до 500 календарних днів.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються Порядком визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1392.

Контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами, згідно з декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" покладається на уповноважені банки, через які проводяться ці операції.

Порушення резидентами граничних термінів розрахунків тягне за собою застосування господарсько-адміністративних санкцій у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Пеня за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями стягується з резидентів державною податковою інспекцією за наслідками документальних перевірок.

При цьому необхідно зазначити, що обмеження щодо термінів нарахування пені за порушення строків зарахування валютної виручки чинним законодавством не встановлено. Обмежується загальний розмір нарахованої пені, який не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зауважимо, що господарсько-адміністративні санкції передбачені тільки за несвоєчасне повернення валютної виручки, тобто держава контролює тільки виконання зобов'язань нерезидентів перед резидентами.

Перебіг строків, визначених статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зупиняється у двох випадках: 1) якщо перевищення строків повернення валютної виручки обумовлено виникненням форс-мажорних обставин. Перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору; 2) у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України його позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами. Строки зарахування (повернення) валютної виручки за експортними операціями та строки поставки за імпортними операціями (при здійсненні авансового платежу), визначені статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Строки повернення валютної виручки за експортними операціями та строки поставок за імпортними операціями (у разі здійснення авансового платежу) можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 р. № 1409.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями суб'єктів космічної діяльності, визначених відповідно до ст. 1 Закону України "Про космічну діяльність", а також суб'єктів літакобудування, що підпадають під дію норм ст. 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", після перерахування авансових платежів за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, а також з розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів здійснюються у строк до 500 календарних днів. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.