- •Вступ загальна частина
- •1. Поняття господарського права. Предмет і метод господарського права
- •3. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. Система господарського законодавства
- •4. Поняття, ознаки та принципи господарської діяльності. Види господарської діяльності
- •1. Правовий господарський порядок у системі господарського права
- •2. Основні напрями та форми державної економічної і правової політики
- •3. Поняття та значення державного регулювання економіки
- •4. Засоби державного регулювання господарської діяльності. Ліцензування та патентування господарської діяльності. Державна система стандартизації та сертифікації
- •5. Правові джерела ціноутворення в Україні. Види цін і тарифів
- •6. Контроль за здійсненням господарської діяльності. Порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання
- •1. Поняття, ознаки та види суб'єктів господарського права
- •2. Поняття суб'єктів господарювання, їх правовий статус
- •3. Негосподарюючі суб'єкти в системі суб'єктів господарського права
- •4. Порядок утворення, легітимації та припинення діяльності суб'єктів господарського права
- •5. Правовий статус та особливості суб'єктів внутрішньогосподарських відносин
- •1. Визначення та предмет корпоративного права, його місце в системі права України
- •2. Поняття та правові ознаки господарських товариств як корпоративних підприємств
- •3. Поняття організаційно-правової форми господарських товариств, їх класифікація
- •4. Особливості правового статусу окремих видів господарських товариств
- •1. Підприємство як організаційна форма господарювання. Види підприємств, їх організаційно-правові форми
- •2. Поняття та види кооперативів. Порядок управління
- •3. Фізичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності
- •4. Правове становище суб'єктів організаційно-господарських повноважень, їх види
- •1. Речові права у сфері господарювання
- •2. Майно суб'єктів господарювання та джерела його формування
- •3. Майновий стан та облік майна суб'єктів господарювання. Оцінка майна та майнових прав
- •4. Використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •5. Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •1. Господарські зобов'язання: поняття, загальна характеристика, окремі види
- •2. Поняття та види господарських договорів
- •3. Істотні умови господарських договорів. Поняття та специфіка захисного застереження
- •4. Правові особливості публічного, попереднього договорів та договору приєднання
- •5. Укладення господарських договорів
- •6. Порядок зміни та розірвання господарських договорів
- •7. Недійсність господарських договорів: підстави та наслідки
- •1. Захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, механізм їх захисту
- •2. Господарська відповідальність підприємств, установ та організацій. Загальна характеристика
- •3. Функції господарсько-правової відповідальності, її підстави, межі та принципи
- •4. Форми господарсько-правової відповідальності. Порядок та строки застосування господарсько-правових санкцій
- •1. Загальні положення процедури банкрутства. Поняття неплатоспроможності та банкрутства
- •2. Учасники справи про банкрутство, розгляд справ про банкрутство в господарському суді
- •3. Мирова угода
- •4. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності
- •1. Економічна конкуренція: поняття та правові засади підтримки
- •2. Поняття та форми прояву недобросовісної конкуренції
- •3. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання
- •4. Антиконкурентні дії органів влади та місцевого самоврядування
- •5. Монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання та зловживання ним
- •6. Поняття економічної концентрації та контроль за її здійсненням
- •7. Поняття природних монополій та суміжних ринків. Державне регулювання їх діяльності
- •8. Правовий статус та повноваження Антимонопольного комітету України
- •9. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •1. Правові режими в окремих секторах економіки, на ринках окремих товарів та послуг
- •2. Засоби державного регулювання в галузях господарської діяльності, літакобудування, суднобудування, сільському господарстві тощо
- •3. Спеціальні (вільні) економічні зони. Зміст спеціальних режимів вільних економічних зон
- •4. Договори на реалізацію інвестиційного проекту. Адміністрація с(в)бз та її компетенція
- •5. Території пріоритетного розвитку. Особливості правового режиму господарської діяльності
- •1. Економіко-правова сутність торгівлі. Господарсько-торговельна діяльність як різновид господарської діяльності
- •2. Форми господарсько-торговельної діяльності
- •3. Поняття товару та особливості правового режиму обігу його окремих видів
- •4. Організовані ринки торгівлі
- •5. Порядок обліку торговельних операцій. Застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок
- •1. Правова природа зовнішньоекономічних відносин. Зовнішньоекономічні відносини як об'єкт правового регулювання
- •2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
- •4. Особливості змісту зовнішньоекономічного контракту. Право країни, що визначає права та обов'язки сторін. Базисні умови поставок
- •5. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті в зовнішньоекономічній діяльності
- •6. Правове регулювання операцій з давальницькою сировиною та бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності
- •1. Поняття та види фінансових послуг. Поняття ринків фінансових послуг, їх правове регулювання
- •2. Функції та компетенція Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг. Інші регулятори ринку
- •3. Суб'єкти фінансових послуг. Реєстрація та ліцензування діяльності фінансових установ. Суміщення надання певних видів фінансових послуг
- •4. Законодавчі засади запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Система та суб'єкти фінансового моніторингу
- •2. Форми регулювання банківської діяльності Індикативне і адміністративне регулювання. Особливості нагляду Національним банком України
- •3. Система банківських операцій
- •4. Банківські рахунки, порядок їх відкриття та закриття. Розрахунково-касові операції банків. Права і обов'язки сторін за договором банківського рахунка
- •5. Правові основи розрахункових банківських операцій
- •6. Кредитні операції банків. Види банківського кредиту та особливості їх регулювання
- •7. Правове регулювання депозитних операцій банків. Захист інтересів вкладників
- •1. Поняття страхової діяльності
- •2. Класифікація страхових правовідносин
- •3. Суб'єкти страхових правовідносин
- •4. Правове регулювання страхової діяльності в Україні. Компетенція уповноважених органів у сфері нагляду за здійсненням страхової діяльності
- •1. Ринок цінних паперів: поняття, види та місце в системі національного ринку
- •2. Учасники ринку цінних паперів
- •3. Облік права власності на цінні папери. Національна депозитарна система України
- •4. Державне регулювання ринку цінних паперів. Правовий статус Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
- •5. Саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку
- •1. Поняття, ознаки та класифікація інвестицій
- •2. Суб'єкти інвестиційної діяльності
- •3. Класифікація та види інвестиційних договорів. Інвестиційні договори з особливим суб'єктним складом
- •4. Поняття спільного інвестування та його інститутів. Класифікація інститутів спільного інвестування. Управління активами інститутів спільного інвестування
- •6. Державне регулювання інвестиційної діяльності: засоби та механізми реалізації
- •7. Гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності
- •1. Правове регулювання інноваційної діяльності в Україні та сучасний стан інноваційного законодавства України
- •2. Поняття, ознаки та напрями інноваційної діяльності
- •3. Об'єкти інноваційної діяльності
- •4. Суб'єкти інноваційної діяльності та особливості реалізації ними інноваційних проектів
- •5. Державне регулювання інноваційної діяльності
5. Монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання та зловживання ним
Поняття "монопольне (домінуюче) становище" отримало нормативне визначення в Законі України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р. Згідно зі ст. 12 цього Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: а) на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; б) не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 % або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Іншим випадком, коли частка менш ніж 35 % може призвести до встановлення монопольного (домінуючого) становища на ринку, є "колективним домінуванням". Цей інститут запозичений із зарубіжного законодавства. Зокрема, відповідно до вітчизняного законодавства вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з таких умов: а) на цьому ринку немає жодних інших конкурентів; б) означені суб'єкти господарювання не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:
- сукупна частка не більше ніж три суб'єкти господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 %;
- сукупна частка не більше ніж п'ять суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 % і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються такі умови: а) на цьому ринку немає жодних інших конкурентів;
б) означені суб'єкти господарювання не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Законодавство України містить пряму заборону зловживання монопольним (домінуючим) становищем та визнає його однією з підстав господарсько-правової відповідальності. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку розглядаються дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За своїм змістом правопорушення зі зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку можуть бути класифіковані на декілька груп:
1) зловживання переважно цінового характеру - встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. При встановленні факту вчинення відповідних зловживань істотне значення мають такі обставини: а) чи зможуть покупці в результаті підвищення цін на товар замінити його іншими товарами; б) чи буде в такому разі зниження обсягу продаж даного товару робити підвищення цін на нього вигідним для його продавця; 2) зловживання переважно дискримінаційного характеру - застосування різних цін чи інших різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання (продавцями чи покупцями) без об'єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 3) дії, пов'язані з неправомірним скороченням суб'єктами господарювання попиту та пропозиції - обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання (покупцям, продавцям); економічно чи технологічно необґрунтована відмова від укладення договору; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за вже укладеним договором за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання. Означені правопорушення ведуть до неправомірного скорочення монопольними утвореннями пропозиції та попиту на ринку; що призводить до усунення їх суперників, отримання ними монопольного прибутку за одночасного підвищення за його рахунок цін на товари та послуги; 4) дії, що призводять або можуть призвести до істотного обмеження конкурентоспроможності суб'єктів господарювання - суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин, у тому числі шляхом створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання завдяки перешкодам економічного або технологічного характеру, що унеможливлюють діяльність інших суб'єктів господарювання на певному ринковому сегменті.
Виявлення факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку неможливе без локалізації діяльності імовірного правопорушника. Для цього, по-перше, необхідно встановити продуктові межі відповідного ринку товару (у широкому значенні слова) шляхом визначення відповідного виду товару, виробником (продавцем) якого є суб'єкт господарювання, та усіх можливих його замінників, доступних споживачам (мова йде як про побутове, так і виробниче споживання). Чім більше замінників має товар, тим меншим є вплив виробника (продавця) на конфігурацію ринкових відносин на відповідному ринковому сегменті. По-друге, слід установити географічні межі ринку, тобто території, на якій покупець має економічну можливість придбати товар. Визначення географічних меж товарного ринку включає у себе такі стадії: а) попереднє визначення географічних меж товарного ринку; б) виявлення умов товарообороту, які обмежують економічні можливості придбання товару покупцями; в) визначення територій, що входять до географічних меж даного товарного ринку. Географічний ринок може бути як зовнішнім, у тому числі регіональним (охоплювати території країн, що належать до відповідного регіону), так і внутрішнім (національного, обласного або місцевого значення).
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку набуває найбільш злоякісних форм, коли суб'єктом цих зловживань є транснаціональні монопольні утворення (ТНК). Економічна могутність ТНК порівняно з іншими суб'єктами господарювання значною мірою пов'язана із монопольним володінням ними новітніми технологіями. Для посилення своїх конкурентних переваг ТНК використовують національний потенціал інших країн, де засновують дослідницькі центри, діяльність яких забезпечує ТНК монополістичні прибутки ("технологічну ренту"). У той же час у менш розвинені країни ТНК збувають застарілі технології і таким чином "консервують" їх економічний розвиток.1 Окрім того, ТНК мають можливість використовувати у власних інтересах замкнуту внутрішньофірмову мережу: торгівля між підрозділами ТНК здійснюється за трансфертними цінами (цінами, що визначаються внутрішньою політикою корпорації та є значно меншими від ринкових), які дозволяють мінімізувати оподаткування2. Так, вертикально інтегровані компанії купують у своїх дочірніх видобувних компаній за трансфертною ціною необроблену продукцію або сировину, одну частину з якої реалізують на експорт, а іншу - перероблюють на давальницькій основі на власних переробних заводах з подальшою реалізацією продуктів перероблення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, отримуючи монопольний прибуток як результат "спекулятивних ігор із цінами"3, що більшою мірою робить закритим ринок, ніж адміністративно-господарські методи, які використовуються державою.