11.Відеоекологія

Дослідження свідчать, що постійне візуальне середовище, його насиченість зоровими елементами здійснюють значний вплив на стан людини, особливо на її органи зору, тобто діють як будь – який інший екологічний фактор, що складає середовище його існування. Новий науковий напрямок, що вивчає аспекти візуального сприйняття навколишнього середовища наз відеоекологією.

Проблема відеоекології стала особливо актуальна останні 50 років у зв’язку із загальною урбанізацією, що відділила людину від природнього візуального середовища. Такому відчуженню в значній мірі сприяло використання нових матеріалів у містобудівництві. В результаті у багатьох містах різко змінене середовище6 переважає темно – сірий колір, прямі кути і лінії, міські будівлі в основному статичні і мають велику кількість великих плоскостей. Особливу неприємність людині доставляють гомогенні і агресивні поля. У першому випадку – це голі стіни із бетону і скла, у 2 – переважання однакових елементів, наприклад ряд однакових вікон.

Візуальне середовище для міських жителів стало іншим і через характер їх праці. Люди працюють у приміщенні, тобто в замкнутому просторі у штучному середовищі. Поява телевізора ще більше загострила проблему відеоекології: його наз „Зоровою жуйкою”. Зоровий ряд телевізійних передач не завжди відповідає нормам зору. Крім частоти кадрів, частоти строк, іншої ніж в природі кольорової гами, на людину впливають з екрану ті ж самі прямі кути, прямі лінії тд. Неблагоприємне і впровадження комп’ютерів.

До числа факторів, які постійно міняють візуальне середовище людину, слід віднести і роботу нової освітлювальної техніки: лампи денного світла, імпульсиивні лампи, лазерні джерела. Додаткове навантаження – в транспорті, віодій бачить швидко змінюючі об’єкти, дерева мелькають, сигнальні вогники тощо. Те ж і пасажир. З іншої сторони людина має роботу з постійно однаковими об’єктами, за робочим місцем. Немає нормативних документів по формаванню допустимого середовища.

Під видимим середовищем потрібно розуміти навколишнє середовище, яке людина сприймає через орган зору у всьому його різноманітті. Все видиме середоще можна поділити на природнє і штучне.

90% своєї історії людина провила в гармонії в природі.Колосальні зміни за останні 50р. Зростаюче навантаження на зір вступає у протидію із фізіологічними можливостями руху очей, зокрема з явищем автоматизації саккад (рух ока, в середньому в людини 1 саккада в сек).

Підвищення яркості приводить до різкого зменшення числа саккад. Якщо людина розглядає лице, то основний погляд падає на очі і губи, бо ярко виражені. Око „зацеплюється” за них, що досить нормально для правильного функціонування. Тому, якщо бачимо об’єкт без того, щоб за щось зачипитися (будівля з однаковими вікнами), це схоже на сприйняття довкілля людиною з поганим зором. Наслідок – дискомфорт, стрес, що може перерости при тривалому впливі у хвороби.

Гомогенне видиме середовище – це таке середовище, в якому або взагалі відсутні видимі елементи, або їх кількість різко обмежена. Наприклад, торци (бока) будівель, при погляді оку ні за що зацепитися, погляд ролвалюється в бпростір, це як ступаєш, а під ногами не відчуваєш землі. Розповсюджена „стекломанія”. Все сучасне будівництво – негативне. Архітектура минулого – позитивно, велике різноманіття, арки тощо, все це необхідно для нормального самовідчуття. Небезпечно – побут, робота в гомогенному середовищі (гола стіна ), негативно для дітей, розвитку їх уяви, мислення. Під час руху саккад не отримується інформації, проходе „заблуждение мозга”, і клітини мозку не спрацьовують відповідним чином.

Агресивне видиме середовище – в якому людина бачить одночасно велику кількість однакових елементів. 500 однакових вікон. Характерна черта сучасних міст. Небезпечно – клетка, сіро – біле ряботинка( рябить в очах).

Наслідки: дискомфорт зорового сприйняття (не працюють повноцінно органи зору, веде до неповноцінності роботи мозку), близорукість (в 1,5 - 2 рази частіше ніх в сільській місцевості), не природні, однотонні кольори в місті, видуть до того, що людині хочеться виїхати, вийти тд, міський стрес, „синдром великого міста” – люди в подавленому стані, веде до близорукості, агресивність людства (через сигнали що поступають через слух – музика, очі – агресивністе середовище. Діти в нових районах в середньому менш розвинутіші ніж їх однолітки в сільській місцевості).

Комфортне візуальне середовище – природне. Людське око створено під природу.