Нижчі та вищі рослини

До нижчих рослин належать водорості, у яких тіло не розчленоване на листостебельні пагони і корені, а представлено таломом (гр. “талос”- пагін, відросток). Але це одна клітина.

У вищих рослин (мохи, папоротеподібні, насінні) тіло розчленоване на вегетативні органи – пагін і корінь, побудовані із різних тканин. Мають генеративні органи.

Диференціація тіла рослин у зв׳язку із виходом на сушу:

Важливим етапом у житті рослин був їх вихід на сушу.

На початку сушу заселяли різні види водоростей, бактерій та грибів. Найістотніша різниця між цими нижчими організмами і вищими багатоклітинними формами є те, що нижчі організми живуть у середовищі, насиченому парами води, а при настанні посухи зовсім самі всихають і впадають у стан анабіозу (гр. ”оживаю”).

Отже водний обмін у них зовсім не стабілізований. Їх інтенсивність життя залежить від наявності води. Ці рослини називають пойкілогідричні рослини (гр. «пойкілос» – різний, «гідро» - вода).

Вищі рослини, завдяки стабілізації води в тілі (корінь) стали незалежними від коливань кількості води у грунті та атмосфері. Це - гомойогідричні рослини

(«ґомойос” – рівний ).Завдяки наявності двох систем живлення: атмосферної – це промениста енергія сонця, СО₂ і вода та підземної – мінеральні солі у водному розчині, тіло вищих рослин розчленувалося на дві частини: надземну та підземну.

Розподіл функцій потягнув за собою і виникнення спеціалізованих груп клітин – тканин-органів.

Незважаючи на всю різноманітність форм сучасних вищих рослин, зокрема покритонасінних, існують основні органи, а всі інші є їх видозмінами (бульби, колючки, кореневища, лусочки, цибулини).

Ідею існування основних органів рослин запропонував в кінці ХVIII ст. великий нім. поет та філософ, засновник наукової морфології рослин У.Гете.

У ХIХ ст. вважалось основними органами стебло, лист, корінь (залізна тріада).

Щодо їх походження було декілька протилежних думок. Деякі вважали, що первинним було стебло, всі інші органи походять від нього. Інші вважали первинним листок. Тільки у ХХ ст., після вивчення вимерлих рослин псилофітів стало зрозумілим, що всі ці основні органи виникли паралельно з осьових дихотомічно розгалужених недиференційованих теломів (циліндричний осьовий орган псилофітів).

Основними вегетативними органами слід вважати два – пагін та корінь. Це відповідає диференціації рослин у зв׳язку із знаходженням у двох середовищах: повітряному та ґрунтовому.

Стебло, листок та бруньки мають єдине еволюційне походження.

Рекомендована література:

1. Астахова Л.Є. Ботаніка в таблицях і схемах: Посіб. для учн. загальноосвіт. навч. закл., абітур. та вчит. / Л.Є. Астахова, Д.А. Гарбар, Г.Є. Киричук / [за заг. ред. Киричук Г.Є.] – 2-ге вид., випр. та доп. – Житомир, 2012. – 272 с.: іл.

2. Біологічний словник / [за ред. К.М. Ситника, В.О. Топачевського.] – К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії, 1986. – 680 с.

3. Ботаніка. Водорості та гриби: навч. посібник. – К.: Арістей, 2007. – 476 сБрайон О.В. Анатомія рослин / О.В. Брайон, В.Г. Чикаленко – К.: Вища школа, 1992. – 272 с.

4. Васильев А.Е. Ботаника: Морфология и анатомия растений: учебн. пособие / Васильев А.Е., Воронин Н.С., Еленевский А.Г. и др. – М.: Просвещение, 1988. – 480 с.

5. Горышина Т.К. Экология растений / Горышина Т.К. – М.: Высш. школа, 1979. – 368 с. (Учеб. пособие).

6. Киричук Г.Є. Ботаніка (морфологія рослин) в таблицях та схемах: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / Г.Є. Киричук, Н.М. Корнійчук, Ю.С. Шелюк та ін. – Житомир, 2012. – 242 с.: іл.

7. Стеблянко М. І. / Ботаніка / Стеблянко М. І., Ковтун В.А., Морозюк С.С. – К.: Рад. школа, 1981. – 161 с.

8. Стеблянко М.І. / Ботаніка. Анатомія і морфологія рослин: навч. посібник / Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. – К.: Вища шк., 1995. – 384 с.

9. Яковлев Г.П. Ботаника для учителя / Г.П. Яковлев, Л.В. Аверьянов. – М.: Просвещение: АО «Учеб. лит.», 1996. – 224 с. – (В 2 ч. Ч. 1).

10. Яковлев Г.П. Ботаника для учителя / Г.П. Яковлев, Л.В. Аверьянов – М.: Просвещение: Учеб. лит., 1997. – 336с. – (В 2ч. Ч.2.).