Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ботаніка лекції ХБ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3.87 Mб
Скачать

Рекомендована література:

  1. Астахова Л.Є. Ботаніка в таблицях і схемах: Посіб. для учн. загальноосвіт. навч. закл., абітур. та вчит. / Л.Є. Астахова, Д.А. Гарбар, Г.Є. Киричук / [за заг. ред. Киричук Г.Є.] – 2-ге вид., випр. та доп. – Житомир, 2012. – 272 с.: іл.

  2. Біологічний словник / [за ред. К.М. Ситника, В.О. Топачевського.] – К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії, 1986. – 680 с.

  3. Ботаніка. Водорості та гриби: навч. посібник. – К.: Арістей, 2007. – 476 сБрайон О.В. Анатомія рослин / О.В. Брайон, В.Г. Чикаленко – К.: Вища школа, 1992. – 272 с.

  4. Васильев А.Е. Ботаника: Морфология и анатомия растений: учебн. пособие / Васильев А.Е., Воронин Н.С., Еленевский А.Г. и др. – М.: Просвещение, 1988. – 480 с.

  5. Горышина Т.К. Экология растений / Горышина Т.К. – М.: Высш. школа, 1979. – 368 с. (Учеб. пособие).

  6. Киричук Г.Є. Ботаніка (морфологія рослин) в таблицях та схемах: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / Г.Є. Киричук, Н.М. Корнійчук, Ю.С. Шелюк та ін. – Житомир, 2012. – 242 с.: іл.

  7. Стеблянко М. І. / Ботаніка / Стеблянко М. І., Ковтун В.А., Морозюк С.С. – К.: Рад. школа, 1981. – 161 с.

  8. Стеблянко М.І. / Ботаніка. Анатомія і морфологія рослин: навч. посібник / Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. – К.: Вища шк., 1995. – 384 с.

  9. Яковлев Г.П. Ботаника для учителя / Г.П. Яковлев, Л.В. Аверьянов. – М.: Просвещение: АО «Учеб. лит.», 1996. – 224 с. – (В 2 ч. Ч. 1).

  10. Яковлев Г.П. Ботаника для учителя / Г.П. Яковлев, Л.В. Аверьянов – М.: Просвещение: Учеб. лит., 1997. – 336с. – (В 2ч. Ч.2.).

Тема № 10. Листок

Мета: З’ясувати всі морфологічні ознаки, які лежать в сонові класифікації листків: особливості морфології складних та простих листків: особливості анатомічної будови листка як органу фотосинтезу, газообміну та транспірації.

Професійна спрямованість: в шкільному курсі “Ботаніки” та “ Загальної біології” розглядаються значення листків, листкової пластинки та різноманітність листків.

План:

  1. Визначення та функції листка.

  2. Морфологічна будова листка.

  3. Прості та складні листки. Жилкування.

  4. Анатомічна будова листка. Мінливість анатомічної структури листка в залежності від екологічних умов.

Обрані методи: лекція із використанням мультимедійної презентації.

Основні поняття теми: листки колючки, сукуленти, кутикула, ксерофіти, транспірація, хлоренхіма, жилка, основа листка, черешок, листок.

Питання для самостійного вивчення:

1. Морфологічна будова листка у різних видів злакових та осокових як тонка систематична ознака.

2. Анатомічна будова листків різних екологічних груп рослин щодо вимоги у волозі, світлі.

Запитання для самоаналізу та самоперевірки:

1. До якого типу листків належать листки Картоплі, Стрілолиста стрілолистого, Ялини звичайної, Клена звичайного, Суниці садової?

2. Видозміни листка.

3. Особливості анатомічної будови листків рослин різних екологічних груп.

4. Значення гетеростилії.

5. Який тип жилкування листка вважається найпрогресивнішим?

1. Листок – це плоский боковий плагіотропний виріст пагону рослини. Найголовніші процеси, що відбуваються в листку це: фотосинтез, газообмін та транспірація. Крім цього листок може бути вмістилищем запасних речовин, бути органом розмноження (вегетативне, безстатеве).

Так як листок це плоский орган, він має так звану дорсовентральну будову (лат. „dorsum” – спина; „venter” – черево). Інакше говорять, що плоска форма робить листок біфаціальним (лат. „bis” – два; „facies” – зовнішність). Має два обличчя – дві сторони, які мають більш менш чітке розмежування в будові та функціях.

Верхню сторону листка називають внутрішньою, черевною; нижню – зовнішню, спинною. Це стосовно орієнтації до осі-стебла, вірніше до верхівки стебла. Це пов’язано із положенням листового зачатка в бруньці, він росте, загинається над верхівкою точки росту, тоді майбутня верхня сторона прилягає до осі, а нижня зорієнтована назовні.

Листок характеризується обмеженістю росту, так як він швидко губить свій меристематичний апекс. Як правило, наростання іде інтеркалярно і швидко закінчується.

2. Типовий листок складається з черешка та листкової пластинки. Це черешкові листки. З відсутнім черешком – сидячі.

Черешок – це опора і зв’язок із стеблом. До того, він здатен змінювати положення і до світла.

Основа листка – це нижня частина листкової пластинки, буває різної форми. Коли вона сильно розростається і в ширину і в довжину, охоплюючи, як муфта стебло, називається піхва (у злакових, зонтичних). Створюються умови темної і вологої камери, які сприяють захисту від патогенної мікрофлори. Добре розвинуті механічні тканини, які підтримують ніжній листок.

Парні бокові вирости основи листка – прилистники. У їх форма, розміри та функції різноманітні у різних рослин. Наприклад, у берези, липа, дуба – це плівчасті утворення, що захищають на першій порі бруньки під час розгортання. Потім вони відпадають. Іноді вони зеленіють і виконують фотосинтетичну функцію (у бобових навіть за розмірами перевищують пластинку).

Дуже цікавими є вирости на листках злакових при переході піхви на листкові пластинку. Наприклад, у вівса добре розвинутий так званий язичок,а у ячменю – вушка. Є такий вислів: „Овес – „говорить”, а ячмінь – „слухає”. Характер цих виростів - це дуже тонка видова ознака у всіх злакових, осокових, зонтичних.

У гречкових ще є над піхвою виріст – роструб. Він утворюється за рахунок зростання прилистків і охоплює стебло.

3. Якщо у листка одна листкова пластинка – простий, коли на одному черешку є декілька листкових пластинок (іноді кожна із своїм черешочком) – складний.

М ал. Форма простих листків:

1 – голчастий,

2 – лінійний,

3 – еліптичний,

4 – ланцетний,

5 – овальний,

6 – округлий,

7 – ромбічний,

8 – лопатевий,

9 – яйцеподібний,

10 – обернено яйцеподібний,

11 – серцевинно-яйцеподібний,

12 – стрілоподібний,

13 – списоподібний,

14 – щитоподібний,

15 – ниркоподібний.

Залежно від форми пластинки бувають листки із розчленованою та нерозчленованою пластинкою.

Мал. Прості листки з розчленованими пластинками:

А – лопатеві,

Б – роздільні,

В – розсічені,

1 – трійчасто-,лопатеві;

2 – пальчасто-,роздільні;

3 – пірчасто-.розсічені

За формою краю листкової пластинки: цільнокраї, пильчасті, зубчасті, город часті, виїмчасті...

Розчленовані пластинки простих листків для їх класифікації та назви поділяють на три категорії, в залежності від глибини розчленування, ступені:

  1. якщо розріз становить 1/4 – 1/3 – лопатеві;

  2. понад чверть пластинки – роздільні;

  3. майже повністю, розріз доходить до центральної жилки – розсічені.

Мал. Форми простого листка за ступенем розчленування.

За формою розчленовані бувають пірчасті, трійчасті, пальчасті. Якщо об’єднати ці ознаки, їх можна об’єднати по три. Наприклад пірчасті бувають: пірчастолопатеві, пірчастороздільні, пірчасторозсічені.

Складні листки мають декілька листкових пластинок, які прикріплюються своїми черешками до загального – цю загальну вісь називають рахіс (гр. „рахіс” – хребет).

Вони мають таку ж форму розсіченості: пірчасто-; пальчасто- складні.

Мал. Форми складних листків:

1 – трійчасті,

2 – пальчастий,

3 – непарно-пірчастоскладні,

4 – парно-пірчастоскладні,

5 – двопарно-пірчастоскладні.

Жилка – це провідна система листка у вигляді судинно-волокнистого пучка. За характером жилкування: паралельне, дугове, сітчасте, дихотомічне.

Мал. Типи жилкування листків:

1 – просте,

2 – дихотомічне,

3 – пірчастосітчасте,

4 – пальчастосітчасте,

5 – паралельне,

6 – дугоподібне.

4.Анатомічна будова листка відповідає функціям, які він виконує.

Основна функція листка – фотосинтез. Тому основна частина листка – мезофіл – тканина, де зосереджен фотосинтетичний апарат – хлоропласти. Її називають хлоренхіма.

Вона неоднорідна і представлена так званою палісадною, або стовпчастою паренхімою та губчастою.

М ал. Поперечний переріз листка камелії японської:

1 – верхній епідерміс;

2 – нижній епідерміс;

3 – продихи;

4 – палісадна паренхіма;

5 – губчаста паренхіма;

6 – склереїди;

7 – ксилема;

8 – флоема;

9 – склеренхіма;

10 – кутикула.

Клітини палісадної паренхіми видовжені, циліндричні, щільно прилягають одна до одної і мають багато хлоропластів. Розміщуються одним або кількома компактними рядами, причому кожна вісь клітини перпендикулярна до листкової поверхні.

Якщо листки розміщені на рослині вертикально, то палісадна паренхіма розміщена з обох боків і кількість шарів залежить від умов освітлення. Форма клітин палісадної паренхіми та їх місце розташування в листку мають пристосувальний характер, а саме – найкоротший шлях відведення асимілянтів до ситовидних трубок, що забезпечує нормальне протікання фотосинтезу.

Клітини губчастої паренхіми мають неправильну форму і рихле розміщення, мають відносно мало хлоропластів. Обов’язково межують із міжклітинними просторами. Будова відповідає їх функції – транспірації.

Верхні клітини губчастої паренхіми мають форму лійок і прилягають до декількох клітин палісадної паренхіми – це збиральні клітини. В них нагромаджуються органічні речовини.

Провідна частина листка представлена в основному закритими судинно-волокнистими пучками, що зібрані в жилки.

Провідна система пластинки і черешка утворює єдину систему із стеблом

(з прокамбію)

При утворенні цієї системи, розміщення елементів та їх розвиток однаковий, як у листку, так і у стеблі. Заходячі у стебло у вигляді листкових слідів, вони мають на периферії флоему, а до центру – ксилему. Ось чому при заляганні листкового сліду в листку флоема лежить на нижньому боці листка, а ксилема – на верхньому. Верхній бік називається вентральним, а нижній – дорсальним – спинним. У черешку провідна система розміщена кільцем, або відкритою зверху дугою. У другому випадку розміщення провідних елементів не завжди типове.

В листковій пластинці у деяких рослин у великих жилках зустрічається камбій, дрібні жилки складаються із трахеїд і не мають флоеми.

Закінчуються жилки поодинокими трахеїдами, причому закінчення жилок у листку часто буває оточене клітинами мезофілу, які щільно прилягають до нього. Такі клітини, що оточують групу ксилем них елементів, називають передаючими клітинами. Ця обкладка сприяє підняттю та руху води із стебла в листок і зворотному транспорту ас.

Механічна частина представлена, по-перше, склеренхімою. Вона завжди є в великих пучках. Арматура. Склеренхімні волокна у вигляді кільця навколо провідних пучків. У злакових формуються і вертикальні тяжі склеренхімних волокон, утворюють ребра (балки) жорсткості.

Іноді у листках із соковитим мезофілом (камелія, чай) механічну функцію виконують і поодинокі склереїди – кам’янисті клітини.

Пружність та еластичність листку надає коленхіма. У рослин із великими листками замість склеренхімних прошарків та тяжів формується саме коленхіма.

Мал. Анатомічна будова хвої сосни:

1 – епідерма;

2 – замикаюча клітина;

3 –

4 – повітряна порожнина;

5 – гіподерма;

6 – смоляний хід;

7 – епітеліальна клітина;

8 – склеренхіма;

9 – складчаста хлорофілоносна паренхіма;

10 – ендодерма;

11 – клітина паренхіми.

Міцності листку надають і потовщені клітини епідермісу у деяких рослин. Особливо потовщуються клітини епідермісу біля згинів, в області зубчиків. Іноді листок як чохол одягнений товстостінними склеренхімними клітинами – гіподермою (вічнозелені рослини, хвойні).

Будова листка водяних рослин відрізняється рядом особливостей.

По-перше, у них слабо розвинена асиміляційна тканина. Адже вони водні рослини мешкають в умовах слабкого освітлення та газообміну. Палісадної паренхіми немає зовсім, а губчаста між верхнім і нижнім епідермісом має перегородки і утворює великі повітряні порожнини. Зовні листки гладенькі, немає кутикули, яка попереджає випаровування води. Продихів на листковій пластинці немає, адсорбування газів та води відбувається безпосередньо всією поверхнею з води.

Листки тіньовитривалих рослин. У них немає палісадної паренхіми, але мають більш світлочутливі пластиди. Кількість хлоропластів велика, більша, ніж у світлолюбних. Це рослини лісів, місць, де пряме сонячне світло не потрапляє. В таких місцях повітря рухається погано,тому їх будова забезпечує посилену транспірацію: клітини тонкостінні, розвинені повітряні міжклітинники, епідерміс має тоненьку кутикулу, продихи часто випнуті над поверхнею листка. Хлоренхіма представлена губчастою паренхімою.

Листки рослин посушливих зон (ксерофіти та сукуленти) . Основне в будові - це забезпечення зменшення випаровування води.Це досягаються, по-перше, незначними розмірами листка.

Ксерофіти поділяють на стеблові та листкові сукуленти.

Кактуси – стеблові сукуленти – листки колючки.

Листкові сукуленти мають’ясисті листки,де резервувується вода (алое, агави, молоділо).

Кутикула досить розвинена, вкрита восковим шаром. Мезофіл диф. на палісадну та губчасту. У сукулентів в’язкість цитоплазми клітин підвищена, а отже і витримую високі температури.