Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы налоговое право.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.26 Mб
Скачать

3. Державне мито, його правове регулювання. Платники та об’єкт

оподаткування.

Державне мито – це обов’язковий збір, що стягується у вигляді плати з юридичних та фізичних осіб за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Воно є просте і пропорційне. Просте – справляється за твердими ставками. Пропорційне – у % до відповідної суми позову або вартості відчужуваного майна.

Особливості застосування механізму державного мита в України регулюються Декретом КМУ від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито», а деталізує його застосування Інструкція про порядок обчислення і стягування державного мита, затверджена наказом ДПА України від 22.04.93 №15.

Платниками державного мита на території України є фізичні і юридичні особи за здійснення в їх інтересах дій та видачу документів уповноваженими на те органами.

Об’єктом оподаткування виступають певні дії, з яких справляють державне мито (з позовних заяв, касаційних скарг, вчинення нотаріальних дій, реєстрація актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб із інших країн, видачі паспортів, прописки тощо).

Державне мито сплачують за місцем розгляду й оформлення документів і зараховують до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляють із позовних заяв, які подають до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за ново виявленими обставинами і інші, які зараховуються до Державного бюджету України.

Фізичні особи й іноземні юридичні особи, що постійно проживають або перебувають за межами України, сплачують мито у вільно конвертованій валюті, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Тема 2.5. Майнове оподаткування.

1. Сутність та види майнового оподаткування.

  1. Податок з власників транспортних засобів, його правове регулювання . Платники, об’єкт оподаткування.

  2. Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів.

  3. Земельний податок. Об’єкти та суб’єкти оподаткування земельним податком.

  4. Ставки земельного податку. Застосування коефіцієнтів при оподаткуванні.

6. Нарахування та сплата земельного податку.

1. Сутність та види майнового оподаткування.

З усіх податків, що справляються у світі, найпоширенішим є майновий податок. Найпоширеніша база майнових податків – це земля й будинки, в деяких країнах місцева влада включає рухоме майно, таке як транспортні засоби, товарно – матеріальні запаси компанії, обладнання й устаткування. Податок справляється пропорційно до ринкової вартості майна, тобто ціни майна в разі його продажу. Середня частка майнових податків у місцевих податкових надходженнях складає біля 50% у федеративних країнах, і 30% в унітарних . США, Канада, Нідерланди – 70%, Великобританія -100%.

Відповідно до ЗУ «Про систему оподаткування» в редакції від 18.02.1997р. в Україні повинні утримуватися такі майнові податки, як податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів.

Введення в дію податку на нерухомість передбачається ЗУ «Про податок на нерухоме майно (нерухомість)». Законопроект схвалено ВРУ 26.02.1997р. , однак на даний час цей податок ще не впроваджено.

Основними проблемами щодо його впровадження є:

  • різкий перехід від командно – адміністративної до ринкової економіки;

  • соціальна незахищеність старшого покоління, особливо пенсіонерів;

  • невизначеність щодо стратегії оподаткування в державі.