1.Податок з доходів фізичних осіб, його правове регулювання. Платники та об’єкт оподаткування.

Податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим законом.

Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб протягом 90-х р. ХХ ст. і дотепер було досить стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками і зборами. 5 липня 1991р. було прийнято Закон УРСР « Про прибутковий податок з громадян УРСР, іноземних громадян та осіб без громадянства » № 1306- ХІІ. Дію було зупинено Декретом КМУ №13-92 від 26.12.1992р.

З 1.01.04р. набрав чинності ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 23.05.03р. № 889-ІV, який суттєво змінив зміст правовідносин щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

У ст.2 ЗУ №889 визначено , що платниками податку є:

1) Резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

2) Нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України;

3) Не є платником податку, резидент який отримує доходи з джерелом їх походження з України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ, щодо доходів одержуваних ним безпосередньо від здійснення дипломатичної чи прирівняної до неї іншої діяльності.

ЗУ № 889-ІV передбачає розмежування об’єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.

Об’єкт оподаткування резидента є:

а) Загальний місячний оподаткований дохід;

б) Чистий річний оподаткований дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподаткованого доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

в) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

г) іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування нерезидента є:

а) Загальний місячний оподаткований дохід з джерелом його походження з України;

б) Загальний річний оподаткований дохід з джерелом йог походження з України;

в) доходи з джерелом їх походження з України , які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Перелік окремих доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного доходу , встановлені п.4.2. та п.4.3 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб». Новацією ЗУ №889-ІV є поняття податкового кредиту: відповідно до ст..116 – податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім виплат податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподаткування доходу, одержаного за наслідком такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом . Порядок його застосування визначено ст.5.

Розрахунок прибуткового податку:

Дохід платника в грошовій і натуральній формах

Доходи, отримані за місцем основної роботи

-

Дохід платника в грошовій і натуральній формах

Сукупний оподаткований дохід

2.Поняття оподаткованого доходу та його види.

Загальний оподаткований дохід – будь –який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з законом №889 нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Він складається:

1. З доходів , які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (сплаті);

2. Доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподаткованого доходу;

3. Доходів, які оподатковуються за іншими правилами згідно ЗУ №889.

ВИДИ:

1. Загальний річний оподаткований дохід складається з суми загальних місячних оподаткованих доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року;

2. Загальний місячний оподаткований дохід дорівнює сумі оподаткованих доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого, звітного податкового місяця.

До місячного включаються п.4.2.1. – 4.2. ЗУ № 889.