2. Податок на додану вартість, його характеристика.

ПДВ є непрямий податок, який включають у ціну товару й становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, й внесений до Державного бюджету. Механізм ПДВ закріплено ЗУ «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р.

ПЕРЕВАГИ:

а) відсутність подвійного оподаткування;

б) рівність умов щодо сплати як виробниками так і продавцями;

в) ритмічне надходження коштів до бюджету;

г) регулює розмір заробітної плати і ціни;

д) стримує кризу перевиробництва і прискорює витіснення з ринку слабких підприємств;

е) включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань;

є) дає можливість стримувати невиправданий ріст цін.

НЕДОЛІКИ:

а) складний механізм нарахування і сплати;

б) можливість ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку;

в) регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення;

г) потребує затрат на підготовку персоналу податкової служби.

Роль ПДВ проявляється через його фіскальну функцію, тобто мобілізацію колосальних фінансових ресурсів до бюджету України.

ПДВ – один з деяких податків, що повністю надходить до Держбюджету. Надходження здійснюється за допомогою чітких імперативних наказів.Майже всі деталі застосування ПДВ закріпленя законом України.

До впровадження ПДВ (ЗУ «Про податок на додану вартість» 20 грудня 1991р.) діяло два непрямі податки: податок з обігу і податок із продажів.

3. Платники пдв, їх реєстрація в органах дпс.

Платник податку – особа, яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Головною особливістю платника ПДВ є розрив між реальним і формальним платником. Реальним є особа, яка купує товари (роботи, послуги), фактично покупець (споживач), тому що саме за рахунок його коштів здійснюється сплата цього податку.

Формальними є фактично збирач податків – особа, яка реалізує товари (роботи, послуги) та отримує кошти від їх покупця. Вона і перераховує кошти до бюджету.

Всю систему платників можна розділити на 2 групи: юридичні та фізичні особи:

1. Особа, обсяг оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь – якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (61200 грн.), зараз 300 тис. грн..

2. Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платник податку.

3. Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб. Що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

4. Особа, що на митній території України надає послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.

5. Особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету з об’єктів оподаткування на залізничному транспорті.

6. Особа, яка надає послуги зв’язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов’язаних з наданням таких послуг та отриманих іншим способом, які знаходяться у підпорядкуванні такої особи.

Наказом ДПА України від 1 березня 2000р. було затверджено Положення про реєстр платників ПДВ. В ньому зазначено, що юридичні особи можуть зареєструватись за місцем заходження , а фізичні – за місцем проживання.

Реєстр платників ПДВ – це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які зобов’язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Реєстрація осіб платників ПДВ як в обов’язковому, так і в добровільному порядку здійснюється у відповідності зі ст.9 ЗУ «Про ПДВ». Порядок такої реєстрації деталізований Положенням про реєстрацію платників ПДВ (Наказ ДПА України №79).