Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы налоговое право.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.26 Mб
Скачать

3. Адміністративний арешт активів платника та його види.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій , що підлягають письмовому узгодженню з ДПА, а саме :

  • купівля чи продаж, інші види відчуження чи оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком , що використовується у його діяльності;

  • використання вищенаведеного для здійснення прямих або «портфельних» інвестицій, цінних паперів;

  • ліквідація об’єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком (форс –мажорних обставин) або відповідно до рішень державного управління.

Процедура застосування адмінарешту активів платника податків як способу забезпечення податкового обов’язку регулюється ст.9 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядком застосування адмінарешту активів платника податків, затверджений наказом ДПА України від 25 вересня 2001 року № 386.

Адмінарешт активів є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Арешт може бути накладений на будь – які активи юридичної особи, а щодо фізичної – на будь – які активи, крім тих, що не підлягають арешту відповідно до чинного законодавства.

Рішення про застосування арешту активів платника приймає керівник податкового органу (його заступник) за поданням відповідного підрозділу податкової міліції за наявності таких підстав:

а) платник порушує правила відчуження активів;

б) фізична особа, яка має податковий борг виїжджає закордон;

в) платника податків визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями , крім окремих випадків;

г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для цього або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень;

д) немає свідоцтва про державну реєстрацію, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів і т.д.;

е) особа не зареєстрована як платник податку в органах ДПС.

Арешт активів може здійснюватись у двох формах:

    1. повним арештом

    2. умовний арешт.

Арешт може бути накладено на активи терміном до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу. Цей термін може бути продовжено в адмінпорядку.

Арешт активів полягає в забороні платнику здійснювати будь-які дії щодо своїх активів, крім дій щодо їх охорони, зберігання й підтримання в належному функціональному і якісному стані.

Платник податків має право на відшкодування збитків і немайнової шкоди, заподіяних податковим органом у результаті неправомірного застосування арешту його активів, за рахунок коштів відповідного бюджету. Рішенння про таке відшкодування приймається арбітражним судом.

Модуль 2.

Особлива частина.

Тема2.1. Оподаткування прибутків підприємств.

1. Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств.

2. Прибуток, як об’єкт оподаткування, порядок його визначення.

  1. Платники податку на прибуток. Порядок сплати філіями та структурними підрозділами.

  2. Ставки податку на прибуток підприємств. Порядок нарахування та сплати податку.

  3. Поняття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання.

1. Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств.

Прибуткове оподаткування підприємств та організацій, законодавці неодноразово вдосконалювали. Зміни об’єкта оподаткування, ставок податку, податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів.

Тільки за період з 1991 – 1998 рр. утримання податку з прибутку регулювалось нормами чотирьох законів.

1991 р. діяв закон СРСР « Про податок з підприємств і організацій ».

Класичний варіант прямого податку. Оподаткування прибутків юридичних осіб здійснюється в Україні на підставі ЗУ «Про оподаткування прибутків підприємств » від 28.12.1994р. №334/ 94 – ВР (В редакції закону № 283 /97 від 22.05.2007р.).

З 1.01.1992р. був введений в дію ЗУ «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». ставка податку складала 18 % доходу. Були понижені ставки, відповідно 15 і 9 %.

З 1.01.1995р. даний закон був замінений ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Базова ставка складала 30%, агропромисловості – 15%, посередницькі операції – 45%, лотереї, ігровий бізнес – 60%.

З 1 липня 1997р. був введений в дію ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»», згідно з яким, суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають введення спеціального податкового обліку. Він носить назву «сальдового» - основою є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за реалізовану продукцію, а за певний період.

З 1.01.2003р. набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»» (№ 349 від 24.12.2002р.). Він вніс суттєві зміни в механізм справляння податку на прибуток. Закони 1990 – 1996 рр. виявились недостатньо розробленими і перевірені практикою (зокрема вважалось, що чим вищі штрафи, тим буде більше наповнений бюджет, тобто фіскальна функція була домінуючою).

22 травня 1997р. був прийнятий ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»», що діє і сьогодні.