Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы налоговое право.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.26 Mб
Скачать

5.Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародних договорів.

Міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного податкового права.

Податковий договір (угода) має подвійну природу, з одного боку , він регулюється міжнародним правом. З іншого – після його інкорпорації в національне податкове право стає елементом внутрішньо – державного податкового законодавства.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів:

    1. Які мають більшу юридичну силу порівняно з Національними податковими законами (Україна, Росія ) ст.19 ЗУ «Про систему оподаткування » від 18.02.1997 року № 77 / 97- ВР.

    2. Які мають рівну юридичну силу (США, Великобританія).

Міжнародні угоди, що регулюють податкові правовідносини, можна об’єднати в три групи:

  1. Умовно податкові – угоди, в яких питання оподаткування регулюється поряд з іншими, які не входять до предмету податкового чи фінансового права.

  2. Загально податкові – угоди, присвячені загальним основним проблемам оподаткування між договірними країнами (усунення подвійного оподаткування).

  3. Обмежено-податкові– угоди, що обумовлюють застосування механізму оподаткування щодо конкретного виду податку, платника чи об’єкта оподаткування.

Завдання податкових угод (усунення подвійного оподаткування і механізм цього процесу, захист національного платника, доступ договірних сторін до необхідної інформації ) реалізується при розгляді 4-х груп проблем:

а – сфери застосування договору;

б – закріплення конкретних видів податків за державами;

в – усунення подвійного оподаткування і механізму, що його забезпечує;

г – поведінка договірних сторін.

Незважаючи на деякі особливості, що характеризують кожну з угод, вони відрізняються традиційною структурою. Насамперед, закріплюється категорія осіб, до яких застосовується конвенція, - це резиденти однієї або обох договірних держав. Обумовлюється перелік податків, на які поширюється конвенція. У статті «Загальні положення» обумовлюється що розуміється під договірними країнами; громадянином; особою; компанією; компетентним органом; міжнародним перевезенням тощо.

Тема 1.4. Податкові правовідносини та податково-правові норми.

  1. Поняття та особливості податкових правовідносин.

  2. Види податкових правовідносин.

  3. Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.

  4. Податково-правові норми, їх структура та види.

1. Поняття та особливості податкових правовідносин.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин урегульованих фінансово – правовою нормою. Державне розпорядження , що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов’язки суб’єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми.

Податкові правовідносини мають свої ознаки:

  1. По – перше, вони виникають на підставі фінансово – правової норми як форми її реалізації;

  2. По – друге, мають владний характер , який за своїм змістом виражає інтереси держави.

Однією з характерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Вони є публічними, тобто такими, що пов’язані та виникають з влади, а також є формою реалізації імперативної фінансово – правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (здійснюють підлеглі суб’єкти фінансового права).

Податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і фондів. Юридичним змістом податкових правовідносин є права і обов’язки їх суб’єктів. Податковими правами й обов’язками обмежуються можливості і межі поведінки суб’єктів правовідносин , що випливають з конституційної норми, якою закріплено (ст.67) сплачувати податки. Обов’язковим елементом правовідносин є наявність юридичних фактів, з якими пов’язують виникнення податкових правовідносин (правоутворюючі), їх зміну (право змінні) та припинення (правоприпиняючі). Вони можуть бути (правомірні) власне подання декларації, неправомірні дії (ухилення від сплати) та події (смерть платника).