6. Порядок та способи обчислення і сплати податку. Податкові періоди та строки сплати податку.

Способи сплати податків і зборів.

1. Кадастровий (використання кадастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок. Фіксовані строки їх сплати).

2. Деклараційний (надання декларації про отримані доходи за певний період і про свої податкові зобов’язання).

3. Попередній (авансовий) – податок стягується з джерела доходів – до одержання платником доходу.

Порядок сплати – це способи внесення платником податку або агентом суми податку до відповідного бюджету.

Обчислення податку, являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку , що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів.

Виходячи з цього розрізняють:

1. Окладні податки – обчислює безпосередньо податковий орган;

2. Неокладні податки – обчислює самостійно платник податків;

   • безпосередньо неокладні – обчислює сам платник податків;

   • опосередковано неокладні – обчислює податковий агент;

3. Змішані податки– обчислюють на різних етапах і платник, і податковий орган.

Розрахунок суми податку пов'язаний з визначенням податкового періоду – строку, протягом якого формується оподаткована база і визначається розмір податкового зобов’язання. Обчислюється податок у межах одного податкового періоду, але здійснювати це можна кількома способами.

Існує два основних способи обчислення податку:

1.Кумулятивний – спосіб визначення об’єкта, за якого податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподаткована база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір податку, утриманого раніше.

2. Не кумулятивний – спосіб визначення податкової бази вроздріб. У цьому разі кожна частина доходу обкладається податком окремо, поза зв’язком з іншими джерелами доходів.

Податковим законодавством України передбачено застосування обох способів , а також їх поєднання.

Як правило, обчислення податку, визначення сум, що підлягають внесенню до бюджетів і цільових фондів, є обов’язком платників, що деталізується по кожному податку і збору спеціальним податковим законодавчим актом. Однак це виключає участь податкового органу у визначенні сум податку та збору. Здійснюється це у разі прямого делегування йому подібних обов’язків або в ситуаціях, коли платник податку ухиляється від обчислення і сплати податку.

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку, якщо:

а) платник податків не подає у встановлений термін податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань , заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні чи методологічні помилки, які призвели до заниження чи завищення суми податкового зобов’язання;

г) згідно із законами з питань оподаткування, особою , відповідальною за нарахування окремого податку або збору є контролюючий орган.

Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку через неможливість встановити фактичне місцезнаходження підприємства або його підрозділів, фізичної особи або ухилення платника чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань через відсутність обліку або первинних документів, сума податкових зобов’язань платника може бути визначена за непрямих методів. Це здійснюють виключно податкові органи.

Згідно ст.67 Конституції України – кожен зобов’язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати податки.

Терміном сплати податку визначений період часу, що починається з моменту виникнення податкового обов’язку платника і завершується моментом закінчення терміну сплати податку.

Поділяються терміни сплати на :

1. Термінові податки – сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов’язк (з власників транспортних засобів при придбанні чи ТО, акциз на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації).

2. Періодичні податки – сплачуються протягом певного календарного часу.

Вони поділяються на :

• декадні – 1 раз на 10 днів;

• щомісячні (ПДВ, доход);

• щоквартальні (прибуток, ПДВ);

• піврічні (на землю);

• щорічні (прибутковий).

Зміною терміну сплати податку (збору) визначається перенесення уповноваженим органом встановленого терміну сплати податку (збору) на пізніший.

Формами зміни терміну сплати податку і збору є :

а) відстрочення - перенесення граничного терміну сплати певної суми податку на пізніший термін. Не надається із ввізного мита , акцизних зборів, ПДВ при ввезенні товарів (робіт, послуг), внесків до Пенсійного фонду…..

б) розстрочення – являє собою розподіл суми податку на певні частини з установленням термінів їх сплати.

в) податковий кредит – регламентує суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відстрочення має право вимагати будь – який платник, який має податкові зобов’язання, а орган уповноважений приймати ці рішення, зобов’язаний задовольнити вимогу , якщо підстави надані платником як обґрунтування є тотожними підставами іншим платникам.

Відстрочення є перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань платника без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим за ставку НБУ (120%). Відстрочення надається не більше як 12 календарних місяців з моменту виникнення зобов’язання .Підставою є надання платником достатніх доказів щодо дії непереборної сили, що веде до податкового боргу/або банкрутства, а також надання економічного обґрунтування, які свідчать про можливість погашення податкового зобов’язання.

Розстрочення являє собою розподіл суми на певні частини з установленням їх сплати. Розстрочення надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї % погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Податковий кредит регламентує суму, на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Термін сплати зменшується на підставі договору, що укладається між платником податку і податковим органом в межах його компетенції.

Тема 1.3. Податкове право та податкове законодавство.

1. Поняття податкового права. Предмет та метод правового регулювання.

2. Співвідношення податкового права з іншими галузями права.

3 . Принципи податкового права.

4. Джерела податкового права. Проблеми кодифікації податкового

законодавства.

5. Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародних договорів.